Рішення № 93627316, 17.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/3201/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Андрушко І.М.,

представника позивача Мошко М.М.,

представника відповідача Артюх Т.С.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ігнатюк Анастасії Андріївни від 15.10.2019 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у виконавчому провадженні № 59396038.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що у державного виконавця були відсутні будь-які підстави для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки на виконання рішення суду 15.08.2019 зустріч батька з дитиною відбулась, судовим рішенням її не зобов`язано бути присутньою під час таких зустрічей, перебіг зустрічей та участь батька у вихованні дитини узгоджується батьком з дитиною. Вказує, що твердження державного виконавця, що побачення батька з дитиною відбулося поза межами визначеного державним виконавцем місця та меншої тривалості, не відповідає дійсності, оскільки проводити зустріч на вулиці захотіла дитина, зустріч була припинена за бажанням дитини.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду. Вказує, що згідно акту державного виконавця від 15.08.2019 встановлено, що під час перевірки виконання рішення суду боржником зустріч стягувача з дитиною відбулась не у визначеному постановою ВП № 59396038 від 14.08.2019 місці, а тривалість такої зустрічі в дійсності не відповідає часу, визначеному судовим рішенням.

Третьою особою надано суду пояснення щодо позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що причиною невиконання рішення суду були активні дії боржника, пов`язані з примушенням дитини вийти за межі квартири та подальша протиправна бездіяльність боржника, що виразилась у відмові забезпечити побачення шляхом надання придатного для зустрічі приміщення та запрошення до нього батька разом з дитиною для спілкування. Вказує, що постанова державного виконавця про визначення місця зустрічі стягувача з дитиною від 14.08.2019 є чинною та не оскаржувалась боржником.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 скасовані, а справа № 620/3201/19 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 справу прийнято до провадження судді Ткаченко О.Є. та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, занесеною секретарем судового засідання в протокол судового засідання, здійснено заміну неналежного відповідача з Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на належного Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені в відзиві.

Третя особа в судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.08.2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17.10.2016, у справі № 751/3103/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання незаконними дій, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей батька з дитиною щотижня у четвер та суботу з 15.00 год. до 17.00 год., за умови задовільного стану здоров`я дитини, повідомлення матері дитини про її місце перебування, повернення дитини за місцем проживання матері у визначений час, з дотриманням розкладу навчання, відвідувань гуртків, режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку.

10.11.2016 Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист у вищевказаній частині судового рішення у справі № 751/3103/16-ц.

20.06.2019 заявник звернувся до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з заявою про примусове виконання рішення, на підставі якої старшим державним виконавцем Ігнотюк А.А. винесено постанову від 24.06.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59396038.

26.06.2019 начальником Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про утворення виконавчої групи по виконавчому провадженню № 59396038.

03.07.2019 старшим державним виконавцем Ігнатюк А.А. винесено постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною 06.07.2019 у встановлений судовим рішенням час з 15:00до 17:00 за адресою АДРЕСА_2.

Постановою начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 10.07.2019 внесено зміни до складу виконавчої групи.

Постановою державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рогової О.Д. від 10.07.2019 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 751/3103/16-ц, виданого 10.11.2016 Новозаводським районним судом м. Чернігова, закінчено згідно пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого документа, акта державного виконавця від 06.07.2019, заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2019.

02.08.2019 заявник звернувся до державного виконавця Рогової О.Д. з заявою про відновлення виконавчого провадження у в зв`язку із перешкоджанням побаченням стягувача з дитиною.

05.08.2019 постановою державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рогової О.Д. відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 751/3103/16-ц, виданого 10.11.2016 Новозаводським районним судом м. Чернігова.

На підставі заяв ОСОБА_2 та малолітньої доньки ОСОБА_6 від 06.08.2019 та клопотання ОСОБА_1 від 06.08.2019 про визначення місця побачення стягувача з дитиною 14.08.2019 державним виконавцем Роговою О.Д. винесено постанову про визначення місця зустрічі стягувача з дитиною 15.08.2019 у встановлений судовим рішенням час з 15.00 до 17.00 за адресою фактичного місця проживання дитини: АДРЕСА_1 .

Згідно акта державного виконавця від 15.08.2019 при виході за адресою АДРЕСА_1 встановлено: ОСОБА_2 випустила з квартири дитину ОСОБА_6 на побачення із батьком. Дитина хоче бачитись із батьком на вулиці, а не в під`їзді чи квартирі. ОСОБА_2 впускати ОСОБА_1 до квартири не відмовляється, але ОСОБА_6 не хоче в квартирі побачення з батьком, вона хоче на вулицю. О 15:25 дитина разом із батьком ОСОБА_1 спілкувалася на вулиці. О 15:57 дитина відмовилася від продовження зустрічі. Виконавчі дії закінчено. Стягувач повідомляє, що вважає рішення суду не виконано, так як його в квартиру не впустили за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.09.2019 у справі № 751/6061/19, зокрема, зобов`язано державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Рогову Олександру Дмитрівну винести постанову за результатами здійснення перевірки виконання боржником рішення суду 15.08.2019 року відповідно до статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі того, що побачення батька з дитиною відбувалося поза межами визначеного державним виконавцем місцем, а саме квартири АДРЕСА_1 , а тривалість даної зустрічі становила 57 хвилин замість визначеного рішенням суду часу з 15:00 до 17:00, старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ігнатюк А.А. 15.10.2019 прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 1700 грн.

Позивачка, вважаючи, що у державного виконавця були відсутні будь-які підстави для винесення оскаржуваної постанови, звернулась до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною передбачений статтею 64-1 Закону, відповідно частини першої якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Частинами другою та третьою статті 64-1 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини п`ятої статті 64-1 Закону у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу положення зазначеної вище статті 75 Закону вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з неповажних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Викладене свідчить про те, що державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.

При цьому, поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися лише об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини (ч. 2 ст. 150 СК). Коло обов`язків можна поділити на дві групи.

Одна має відношення до фізичного розвитку дитини, який залежить від харчування, навколишнього середовища, в якому перебуває дитина.

Інша стосується психічного, духовного, морального розвитку дитини і передбачає існування більш складних за своєю природою засобів і методів формування дитини як особистості.

Від рівня добросовісності виконання батьками обов`язку ч. 2 ст. 150 СК залежить духовний світ дитини, її готовність до міжособистісних стосунків, прагнення до знань, здатність володіти своїми почуттями.

Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК). Повага до дитини - це повага до її прав, визначених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними та національними законодавчими актами. Однією з форм прояву цієї поваги це врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя (ст. 171 СК).

Суд враховує, що Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою суду від 17.10.2016, залишаючи без змін рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.08.2016, яким визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, вказав, що думка малолітньої ОСОБА_6 про небажання спілкуватися з батьком не є вирішальною при визначенні способу участі батька у спілкуванні з дитиною, оскільки бажання дитини з урахуванням її віку, обставин у справі та існування можливих факторів стороннього впливу на думку дитини має співвідноситися з головною метою - якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка може бути забезпечена шляхом участі обох батьків у вихованні дитини.

Тобто, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, вищевказані суди встановили, що таке спілкування (встановлення зустрічей батька з дитиною щотижня у четвер та суботу з 15.00 год. до 17.00 год.) не перешкоджає нормальному розвитку дитини, отже на стадії виконання судового рішення судом дані обставини не досліджуються.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування примусових заходів до боржника, на якого рішенням суду покладено обов`язок забезпечити побачення стягувача з дитиною, державний виконавець повинен здійснити перевірку виконання боржником цього рішення в порядку, що визначений саме таким рішенням.

Так, згідно із частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Так при вирішенні питання про визначення місця проживання, наприклад, малолітньої дитини за Сімейним кодексом України поняття місця проживання має інший зміст. Це - не конкретна адреса і не конкретний населений пункт із вказівкою на будинок, а саме особа, з якою має проживати дитина.

Відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України це може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини, а також орган опіки та піклування.

Дана позиція узгоджується також зі змістом статті 33 Конституції України та статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання на її території, а «прив`язування» одного з батьків, з яким вирішено залишити проживати дитину, до проживання за конкретною адресою безпосередньо суперечить вищевказаному конституційному принципу вільного вибору місця проживання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що побачення батька з дитиною не обмежене територіальним простором (квартирою), а охоплює більш ширше поняття, насамперед, бажання дитини, її психологічний стан, а також поведінка батька на таких зустрічах, яка повинна відповідати моральним принципам поведінки в суспільстві та бути спрямована саме на відновлення контакту (довірчих відносин) між батьком та його малолітньою донькою.

Тому, при виконанні рішення суду 15.08.2019 ОСОБА_2 вчинила всі залежні від неї дії для належного побачення малолітньої доньки ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 . Крім того, позивачкою не створювались перешкоди для продовження побачення дитини з батьком в квартирі, проте дитина сама запропонувала продовження побачення з батьком на вулиці, що підтверджується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом (а.с.165).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Абзацом 2 пункту 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256, надано визначення автоматизованої система виконавчого провадження.

Так, автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час винесення постанови від 14.08.2019 у ВП № 59396038) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Так, в ході розгляду справи, судом не встановленого належного підтвердження отримання ОСОБА_2 постанови про визначення місця зустрічі стягувача з дитиною від 14.08.2019 у ВП № 59396038, як того вимагає стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження», а направлення її лише електронною поштою не позбавляє обов`язку відповідача направити останню поштовим відправленням.

Проаналізувавши наведені правові норми суд вважає, що висновок державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови не ґрунтувався на дійсних фактичних обставинах, оскільки боржник ОСОБА_2 вчинила всі залежні від неї заходи для забезпечення виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.08.2016 у справі № 751/3103/16-ц та постанови державного виконавця ОСОБА_8 від 14.08.2019 про визначення місця зустрічі стягувача з дитиною 15.08.2019.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994 пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Отже, підстави для застосування примусових заходів у вигляді застосування штрафу до боржника ОСОБА_2 відсутні, тому відповідачем неправомірно винесено постанову від 15.10.2019 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у виконавчому провадженні № 59396038.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби м. Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ігнатюк Анастасії Андріївни від 15.10.2019 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у виконавчому провадженні № 59396038.

Стягнути з Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029699) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко