Ухвала суду № 93627238, 17.12.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/2737/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтрансавто» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У поданому до суду адміністративному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтрансавто» (позивач) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1527168/41918754 від 15.04.2020 року - про відмову у реєстрації податкової накладної № 25 від 30.09.2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 25 від 30.09.2019 року. Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтрансавто», датою її подання.

Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяви на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку подання заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Законом України " Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі – 2102 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) – це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці.

Крім того з позовної заяви видно що позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1527168/41918754 від 15.04.2020 року - про відмову у реєстрації податкової накладної № 25 від 30.09.2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 25 від 30.09.2019 року. Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтрансавто», датою її подання.

Як вбачається з поданої позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий та майновий.

Позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1527168/41918754 від 15.04.2020 року - про відмову у реєстрації податкової накладної № 25 від 30.09.2019 року.

Отже, за вимогу немайнового характеру, розмір судового збору становить 2102,00 грн.

Крім того з позовної заяви видно що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, а саме:

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 25 від 30.09.2019 року на суму 43507,50 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Камтрансавто», датою її подання.

Таким чином розмір судового збору: вимогу майнового характеру становить 2102,00 грн. (43507,50 грн. х 1,5/100), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже розмір судового збору становить 4204,00 грн. (2102,00 грн. + 2102,00 грн)

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн., таким чином недоплата розміру судового збору складає 2102,00 грн. (4204,00 грн. – 2102,00 грн.).

Разом з позовною заявою позивач надав клопотання про в якому просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду та поновити строк.

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У поданому до суду позові, позивач оскаржує рішення комісії регіонального рівня Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1527168/41918754 від 15.04.2020 року - про відмову у реєстрації податкової накладної № 25 від 30.09.2019 року.

Відповідно до п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Законом України від18.06.2020 року №731 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19)» було скасовано автоматичне продовження процесуальних строків та обов`язку суду визначати процесуальний строк не меншим, ніж строк дії карантину. Так, за чинною редакцією п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд за заявою осіб може поновити строки, якщо визнає причини їх пропуску поважними та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Також суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, якщо неможливість його дотримання пов`язана з карантином.

Тобто, згідно з «Прикінцевими положеннями» КАС України суд наділений дискреційними повноваженнями щодо поновлення процесуальних строків у зв`язку з карантином. Водночас, аналогічні повноваження суду вже передбачені відповідними положеннями Кодексу (п.1-2 ст.121 КАС України).

Тобто, відповідні положення «Прикінцевих положень» Кодексу дублюють загальні положення цього ж процесуального Кодексу.

Отже, Законом №731 скасовано дію положень щодо автоматичного продовження/ поновлення процесуальних строків, пов`язаних з дією карантину, а питання продовження/ поновлення процесуальних строків знову регулюються у такий самий спосіб, як і до внесення змін пов`язаних з карантином.

З наведеного слідує, що суд може поновити пропущений строк звернення до суду у випадку, якщо таке порушення відбулося у зв`язку з введенням та дією карантинних заходів. Однак позивачем не наведено жодних причин пропуску звернення до суду зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (захворювання, самоізоляція, зупинення діяльності, тощо).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від03.04.2008, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави». Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

За приписами ст.17 Закону України від23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

На думку суду, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть вважатися поважними.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відтак, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати обґрунтоване клопотання про визнання причин пропуску для звернення до суду із позовом поважними та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволені клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду та поновити строк відмовити

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дати отримання копії ухвали суду.

4. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

5. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя П.Д. Дембіцький