Рішення № 93626763, 16.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

16 грудня 2020 року № 520/11010/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Хижняка О.С. про виправлення описки в судовому рішенні по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3005 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини 3005 Національної гвардії України (вул. Семінарська, буд. 22, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08803543) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3005 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року.

Зобов`язано Військову частину 3005 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби 10 липня 2018 року.

В період з 03 грудня 2020 року по 14 грудня 2020 року суддя перебувала на лікарняному.

24 листопада 2020 року від представника позивача адвоката Хижняка О.С. надійшла заява про виправлення описки, в якій останній просив суд: внести виправлення в резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 520/11010/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини №3005 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, вказавши висновок про задоволення чи відмову щодо заявленої вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення по справі №520/11010/2020 прийнято судом в порядку спрощеного провадження.

Відтак, враховуючи приписи ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

На підтвердження понесених витрат позивачем, адвокатом Хижняком О.С., надано до суду:

копію договору про надання правничої/правової допомоги №14/1 від 17.08.2020, який укладений між адвокатом Хижняк О.С. (виконавець) та ОСОБА_1 (Клієнтом);

копію акту надання послуг від 18.08.2020, за яким виконанні послуги з: усного консультування позивача з вивченням документів (500 грн), досудове врегулювання спору шляхом листування з відповідачем (500 грн), правовий аналіз правочину (1000 грн), складання позовної заяви (3000 грн);

копію квитанції до прибуткового касового ордеру №18/08 від 18.08.2020 на суму 5000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат з правничої допомоги, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3, ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАСУ).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне поручения з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищевикладеного та перевіривши надані представником позивача адвокатом Хижняком О.С. докази судом встановлено, що надані представником позивача документи складені належним чином, однак, враховуючи вищевикладену позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини з приводу обґрунтованості та співмірності розміру витрат, суд зазначає, що витрати на загальну суму 5000,00 грн. по відношенню предмету спору та складності справи є необґрунтовано завищеними.

Так, Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 року встановлено, що вартість послуг адвоката з приводу складання адміністративного позову, складає від 2000,00 грн.

Суд вважає за можливе прийняти до уваги наведені рекомендації під час вирішення питання суми відшкодування судових витрат на правничу допомогу, оскільки справа ухвалою суду від 25.08.2020 віднесена до малозначних та розгляд справи проводився в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Отже, дослідивши подані адвокатом докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, перевіривши на відповідність критерію розумності і співмірності їх розміру предмету, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи задоволення адміністративного позову, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви щодо відшкодування судових витрат на суму 4000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що представник позивача адвокат Хижняк О.С. у своїй заяві просив внести виправлення в резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 520/11010/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини №3005 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, вказавши висновок про задоволення чи відмову щодо заявленої вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З приводу зазначеного, суд вказує, що питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі понесених стороною витрат на правничу допомогу, врегульовано приписами ст. 252 КАС України, якою визначено, що судом в разі не вирішення питання щодо судових витрат ухвалюється додаткове судове рішення.

Поряд із тим, суд зазначає, що не вирішення питання про судові витрат не є за своєю суттю опискою, а тому, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача від 24 листопада 2020 року.

Відповідно до положень ч.5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 241-247, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Хижняка О.С. про виправлення описки в судовому рішенні по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Військової частини 3005 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3005 Національної гвардії України (вул. Семінарська, буд. 22, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08803543) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог заяви представника позивача адвоката Хижняка О.С. про виправлення описки в судовому рішенні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова