Рішення № 93626730, 16.12.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/175/20

16 грудня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Гонти М.С., представника відповідача - Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00130941306, №00130931306, №00130991306 від 23.07.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23.07.2018 №00130931306, №00130991306, 00130941306.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою прийняття оспорюваних повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2016 рік, нездійснення декларування ним додаткового блага та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору.

Проте, на думку позивача, такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки стверджує про те, що сума прощеного боргу не є додатковим благом відповідно до вимог п. 8 підрозділу I розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, позивач покликається на те, що згідно протоколу №35-05-112/08 засідання комітету АТ «УкрСиббанк» від 16.08.2016 за заявою ОСОБА_1 вирішено рефінансувати його кредитну заборгованість по кредитному договору №11234579000 від 15.10.2007. Отже, вважає, що відбулася зміна валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Відповідно, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Відповідно, сума прощеного (анульованого) кредитором боргу за таким кредитним договором (409272,19 грн) перевищує суму курсової різниці (279926,1 грн), обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Ухвалою суду від 20 січня 2020 року (суддя ОСОБА_2 ) поновлено позивачу строк звернення до суду визнавши причини пропуску такого строку поважними, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач подав 10.02.2020 відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, та вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до розпорядження керівника апарату від 15.04.2020 №28 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/175/20 у зв`язку із довготривалим перебуванням судді Хрущ В.Л. у відпустці, відповідно до рішення зборів суддів Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів.

Згідно із витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 головуючого суддю по справі визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою суду (суддя Осташ А.В.) від 24.04.2020 прийнято справу до розгляду та ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено у справі судове засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2020 витребувано в Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" інформацію та документи.

Ухвалою суду від 05.10.2020 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судовому засідання перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач подав 04.12.2020 заяву про зміну підстав позову.

Відповідач подав 16.12.2020 відзив з врахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому зазначено, що оскільки банком прощено борг (кредит), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то така сума вважається податковим благом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Відтак, договором між позивачем та банком не передбачено проведення реструктуризації, а додаткова угода обумовлена прощенням заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 413636,61 грн, відтак такий вид доходу слід вважати додатковим благом, який оподатковується податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.

Ухвалою суду проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання від 16.05.2020 закінчено підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті у тому ж засіданні за заявою представників сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

У період з 11.06.2018 по 15.06.2018 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 22.06.2018 №1744/19-00-13-06/ НОМЕР_1 (аркуш справи 8-13).

В акті перевірки встановлено порушення:

- п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ з наступними змінами та доповненнями в частині неподання податкової декларації про майновий стан та одержані доходи за 2016 рік;

- підпункту «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 167, ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага у 2016р. в сумі 72 760,56 грн. та штрафних санкцій в сумі 18 190,15 грн;

- п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, внаслідок чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 6063,38 грн та штрафних санкцій в сумі 1515,85 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2018:

- податкове повідомлення-рішення №00130931306, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 90950,72 грн, з них - 72760,57 грн за податковим зобов`язанням та 18190,15 грн за штрафними санкціями (аркуш справи 6);

- податкове повідомлення-рішення №00130991306, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 7579,23 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 6063,38 грн та за штрафними санкціями у розмірі 1515,85 грн (аркуш справи 7);

- податкове повідомлення-рішення 00130941306, згідно з яким позивачу за порушення п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (аркуш справи 5);

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Суд зазначає, що умовою покладання на боржника обов`язку щодо сплати податку із доходу, отриманого в результаті анулювання (прощення) боргу, є включення кредитором суми такого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також повідомлення кредитором боржника про анульований (прощений) борг одним з трьох способів: а) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення; б) укладення відповідного договору; в) надання повідомлення боржнику під підпис особисто. При цьому Кодексом не встановлено обмежень щодо строків, в які кредитор повинен повідомити боржника про анулювання (прощення) боргу.

Як установлено з матеріалів справи, між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 15.10.2007 укладено договір про надання споживчого кредиту №11234679000 за умовами якого позивач отримав кредитні кошти в сумі 36 000 (доларів США), що еквівалентно 181800,00 грн за курсом Національного банку України на день укладення договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,90 % річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів - 14.10.2037 (аркуш справи 89-95).

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління АТ «УкрСиббанк» від 23.05.2016 (аркуш справи 86) вбачається, що прийнято рішення про відміну рішення правління АТ «УкрСиббанк» щодо затвердження програми анулювання залишку боргу за валютними кредитами та затверджено програму рефінансування заборгованості за валютними кредитами для клієнтів роздрібного бізнесу.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» із заявою про рефінансування кредитної заборгованості збереженням з частковим анулюванням заборгованості за валютним кредитом про рефінансування договору №11234579000 в національну валюту на умовах запропонованих банком (аркуш справи 115).

Згідно протоколу №35-05-112/08 засідання комітету АТ «УкрСиббанк» від 16.08.2020 (аркуш справи 88) за заявою ОСОБА_1 вирішено рефінансувати кредитну заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №11234579000 від 15.10.2007, шляхом видачі йому кредиту еквівалент у гривні 16157,68 доларів США, розрахований по ринковому (фактичному) курсу ЦТКО, встановленому на дату підписання договору для погашення заборгованості за договором про видачу споживчого кредиту №11234579000 від 15.10.2007. З залишком боргу працювати на підставі рішення правління АТ «УкрСиббанк» від 23.05.2016.

На підстави заяви про купівлю іноземної валюти №1 від 18.08.2016 ОСОБА_1 придбано 16157,68 доларів США. Сума купівлі в гривнях відповідно до курсу становить 413636,61 грн (аркуш справи 119).

В цей же день - 18.08.2016 укладено договір про надання ОСОБА_1 споживчого кредиту з правилами №11482914000. Сума кредитування - 413636,61 грн. Відповідно до п.3.3. умов даного договору, цей договір укладено з метою рефінансування валютного кредиту за договором споживчого кредиту №11234579000 від 15.10.2007 (Первинний договір) (аркуш справи 102-103)

Також, між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та позивачем 18.08.2016 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1123467000 від 15.10.2007 щодо прощення частини боргу (аркуш справи 100-101).

Згідно повідомлення про анулювання боргу від 23.08.2016 №31-5-11/155 (аркуш справи 15) АТ «УкрСиббанк» нагадав, що за договором споживчого кредиту №11234679000 від 15.10.2007 станом на 23.08.2016 за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 16182,42 долари США та повідомив, що кредитором прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту №11234579000 від 15.10.2007:

- суми основного боргу (кредиту) 15982,87 доларів США, що складає 404225,34 грн по курсу НБУ станом на 23.08.2016;

- суми відсотків 199,55 доларів США, що складає 5046,85 грн по курсу НБУ станом на 23.08.2016.

У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню (аркуш справи 85).

З матеріалів справи установлено, що повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) було вручене 23.08.2016 під підпис ОСОБА_1 .

Також, АТ "УкрСиббанк" направив позивачу рекомендований лист про надання інформації щодо прощення (анулювання) основної суми боргу), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 40-41).

За наведених обставин, суд вважає, що позивач був завчасно та належним чином повідомлений про необхідність сплати в самостійному порядку податкових зобов`язань, військового збору із суми прощеного банком боргу та відображення такої суми прощеного боргу у річній декларації.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликався на необхідність поширення на анульовану банком суму дії положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з приводу чого суд зазначає таке.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, не є додатковим благом у силу визначеного пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України правового врегулювання, однак необхідною передумовою для його застосування є саме зміна валюти кредитування.

Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що при визначенні податкових зобов`язань відповідач повинен був враховувати різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, хоча зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру курсової різниці у спірних правовідносинах не відбувалася.

Зокрема, суд зазначає, що банк самостійно визначив гривневий еквівалент суми прощеного боргу саме в валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (день прощення (анулювання) боргу) та включив її до податкового розрахунку за формою 1ДФ.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки банком прощено борг (кредит), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то така сума вважається податковим благом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Доказів того, що така умова (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої) мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом не встановлено.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2018 у справі №826/6896/17, від 20.06.2018 у справі №804/4182/17, від 03.06.2019 у справі №826/945/19, від 05.11.2019 у справі №821/465/17, від 03.03.2020 у справі №804/8142/17, від 10.04.2020 у справі №500/583/19.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, оскільки банком було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Тобто, наведеним підтверджується, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), що є підставою для зобов`язання позичальника (позивача) відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

З огляду на встановлені обставини нарахування сум податку на доходи фізичних осіб саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, суд приходить до висновку про те, що такий борг набуває статусу додаткового блага та відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 23.07.2020 №00130931306.

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, за наявності обставин, за наявності яких доходи підлягають декларуванню.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік є правомірним, з огляду на що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2018 року №00130941306, у суду відсутні.

Також суд зазначає, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.07.2018 №00130991306 та відсутності правових підстав для його скасування.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00130941306, №00130931306, №00130991306 від 23.07.2018 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763);

Головуючий суддя Осташ А.В.