Рішення № 93626707, 17.12.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3207/20

17 грудня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27.12.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, листом від 25.08.2020 року №1900-0301-8/12753 відповідач відмовив в призначенні пенсії, так як відсутній достатній страховий стаж не менше 21 року.

Беручи до уваги те, що необхідний страховий стаж підтверджується відомостями трудової книжки, довідками роботодавців, документами про освіту та військовим квитком, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог вказаної ухвали, 13.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на титульній сторінці трудової книжки позивача НОМЕР_1 , яка заповнювалася 06.09.1982 року, відтиск печатки підприємства не чіткий, тому дана трудова книжка не може братися до уваги при обчисленні страхового стажу. Враховуючи вищенаведене, до страхового стажу не включені наступні періоди: з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року – слюсар кінотеатру "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року – газоелектрозварник 3 розряду в Чортківській АТК ВАО ОСС, з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року – шляховий робітник 2 розряду Тернопільської ШЕД №626, з 03.06.1991 по 25.03.1992 року – електрозварник ручної зварки в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року завідувач столярного цеху приватного підприємця ОСОБА_2 . Будь-які дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про факт роботи позивача відсутні. Згідно поданих документів, на момент звернення за призначенням пенсії позивача загальний страховий стаж складає 11 років 10 місяців 13 днів, що є меншим за необхідний, а тому відсутні правові підстави для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4), 01.03.1993 року Тернопільською обласною державною адміністрацією видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_2 (а.с.6).

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1982 року ОСОБА_1 з 01.09.1979 року по 09.07.1982 року проходив навчання в Бучацькому середньому СПТУ-6 Тернопільської області, з 30.08.1982 року по 24.11.1982 року працював електрогазозварником 3 розряду в майстерні Чортківського районного виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, з 14.12.1982 року по 22.12.1984 року проходив службу в рядах Радянської армії, з 13.02.1985 року по 29.05.1985 року виконував роботу електрогазозварником 3 розряду в майстерні Чортківського районного виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року пропрацював слюсарем кінотеатру "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року пропрацював газоелектрозварником 3 розряду в Чортківській АТК В АО ОСС, з 21.07.1987 року по 22.10.1990 року виконував роботу електрогазозварника 2 розряду в ПМК-258 ТОВ "Тернопільбуд", з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року виконував роботу шляхового робітника по другому розряду Тернопільської ШЕД №626, з 03.06.1991 року по 25.03.1992 року працював електрогазозварником ручної сварки в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 23.09.1992 року по 10.02.1995 року працював на посаді водія-експедитора в малому підприємстві "Елегант", з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року виконував роботу завідуючого столярного цеху до приватного підприємця ОСОБА_2 (а.с.16-21).

Позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 25.08.2020 року №1900-0301-8/12753 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки згідно поданих документів страховий стаж ОСОБА_1 є меншим за необхідний – 21 рік. Одночасно зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його заяв від 27.12.2019 року, 12.03.2020 року та 30.04.2020 року листами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.03.2020 року №663/03-21, від 18.03.2020 року №664/03-21 та від 21.08.2020 року № 1900- 0321-8/12783 (а.с.7).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ).

Згідно ст.49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Так, п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, згідно абз.1 ч.1 якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.

Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

У відповідності до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а.

Як встановлено судом, Тернопільською обласною державною адміністрацією 01.03.1993 року видано ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_2 .

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

В листі від 25.08.2020 року №1900-0301-8/12753 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не заперечується і право позивача користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 вказаного Закону, відмовляючи виключно з підстав відсутності достатнього страхового стажу, що є меншим за необхідний – 21 рік.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За приписами п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1982 року (а.с.16-21), ОСОБА_1 протягом трудової діяльності: з 01.09.1979 року по 09.07.1982 року проходив навчання в Бучацькому середньому СПТУ-6 Тернопільської області, з 30.08.1982 року по 24.11.1982 року працював електрогазозварником 3 розряду в майстерні Чортківського районного виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, з 14.12.1982 року по 22.12.1984 року проходив службу в рядах Радянської армії, з 13.02.1985 року по 29.05.1985 року виконував роботу електрогазозварником 3 розряду в майстерні Чортківського районного виробничого об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року пропрацював слюсарем кінотеатру "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року пропрацював газоелектрозварником 3 розряду в Чортківській АТК В АО ОСС, з 21.07.1987 року по 22.10.1990 року виконував роботу електрогазозварника 2 розряду в ПМК-258 ТОВ "Тернопільбуд", з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року виконував роботу шляхового робітника по другому розряду Тернопільської ШЕД №626, з 03.06.1991 року по 25.03.1992 року працював електрогазозварником ручної сварки в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 23.09.1992 року по 10.02.1995 року працював на посаді водія-експедитора в малому підприємстві "Елегант", з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року виконував роботу завідуючого столярного цеху до приватного підприємця ОСОБА_2 (а.с.16-21).

Надані додатково довідки роботодавців (а.с.10-14) не охоплюють весь трудовий стаж ОСОБА_1 який вказаний у його трудовій книжці, з якого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зараховано 11 років 10 місяців 13 днів (а.с.15).

Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи: з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року – слюсар кінотеатру "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року – газоелектрозварник 3 розряду в Чортківській АТК ВАО ОСС, з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року – шляховий робітник 2 розряду Тернопільської ШЕД №626, з 03.06.1991 по 25.03.1992 року – електрозварник ручної зварки в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року завідувач столярного цеху приватного підприємця ОСОБА_2 , відповідач послався на те, що відповідні записи завірені печатками, які неможливо прочитати.

Так, записи про спірні періоди роботи справді завірені слабким відтиском печатки роботодавців, однак право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Крім цього відповідач, ставлячи під сумнів вказані періоди роботи, посилається на відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб, однак обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" покладено на платника єдиного внеску. Відповідно до п.9 ч.2 ст.64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду здійснюють контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

З огляду на викладені вище положення Закону вбачається, що обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску – роботодавця, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відтак, відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб за спірні період роботи також відбулося не з вини позивача, а цілком залежить від інформації, відображеній в звітності підприємства, на яку позивач не міг жодним чином вплинути та не спростовує характеру фактичної роботи позивача у вказані періоди, а тому, виходячи з наявності необхідних записів у трудовій книжці, не можуть бути залишеними поза увагою при прийняті рішення про призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що періоди роботи з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року в кінотеатрі "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року в Чортківській АТК ВАО ОСС, з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року в Тернопільській ШЕД №626, з 03.06.1991 по 25.03.1992 року в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року в приватного підприємця ОСОБА_2 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки такий відповідає записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а слабий відбиток печатки, який фактично існує в трудовій книжці, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи, та необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача зарахувати такі періоди.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, та право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд вважає за необхідне визнати протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Також суд враховує, що право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.22, 64 Конституції України).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, ст.1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення ст.51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позовна заява з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 року по справі №806/1952/18.

Відтак, з урахуванням наведеного та положень ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", п.1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, беручи до уваги те, що право позивача на призначення пенсії в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували 27.12.2019 року – на час звернення позивача із первинною заявою, що не заперечується відповідачем ні у відмові у призначені пенсії із зменшенням пенсійного віку, викладеній у листі від 25.08.2020 року №1900-0301-8/12753 від 25.08.2020 року, ні у відзиві на позов, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи визначені у ч.4 ст.245 КАС України, буде зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, як просить позивач у позові, з дня звернення – 27.12.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №24455 від 20.10.2020 року (а.с.22).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.07.1985 року по 21.01.1986 року в кінотеатрі "Мир" Чортківської дирекції кіномережі, з 04.02.1986 року по 06.07.1987 року в Чортківській АТК ВАО ОСС, з 10.12.1990 року по 03.06.1991 року в Тернопільській ШЕД №626, з 03.06.1991 по 25.03.1992 року в Чортківському районному дорожньому ремонтно-будівельному управлінні, з 14.02.1995 року по 16.09.2002 року в приватного підприємця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27.12.2019 року.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції №24455 від 20.10.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.