Рішення № 93626323, 26.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2020 року м. Рівне №460/677/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання К.І. Свінтозельської та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001163304, №0001173304 та №0001183304 від 22.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача податковим органом збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку та податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість. Зазначено, що всі кошти, які надійшли на рахунку у банку, були задекларовані та відображені у податкових деклараціях платника за 2016 рік, розбіжностей між сумою коштів, отриманих платником, і сумою задекларованого доходу немає, оскільки 453955 грн. були повернуті позивачем як помилково зараховані на його рахунок. Також повідомлено, що обсяг господарських операцій з поставки (робіт, послуг), які були проведені платником до 01.01.2017, не може бути взятий до уваги з метою визначення обов`язку даного суб`єкта права зареєструватися в якості платника ПДВ, оскільки ці господарські здійснювались платником податків у статусі платника єдиного податку, що свідчить про те, що покладання на нього перевіряючими обов`язку сплатити суму грошового зобов`язання з ПДВ є неправомірним. Позивач стверджує, що приписи п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України мають застосовуватися до платника податків або з моменту втрати статусу платника єдиного податку за власним рішенням (з 01.01.2017), або з моменту настання події порушення правил знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку, звітності, а тому, оскільки на момент проведення перевірки позивач не набув статусу платника ПДВ, то у нього і не було обов`язку складати податкові накладні та подавати до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2017 року. З таких підстав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.02.2020 позовна заява залишалася без руху (том 1 а.с.11-12).

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено строк для надання відповідачем відзиву на позов (том 1 а.с.18-20).

19.03.2020 відповідач подав до суду відзив на позов (том 1 а.с.25-26), згідно з яким позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення останнім пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.200.2, п.200.1 ст.200, п.203.1 ст.203, пп.292.1 ст.292, пп.293.4.1 п.293.4 ст.293, пп.296.5.2 п.296.5 ст.296, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України. Так, контролюючим органом встановлено, що позивачем у податковій декларації платника єдиного податку за 2016 рік в неповному обсязі задекларовано загальну суму доходу за звітний період та обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по єдиному податку та позивачем не оподатковано суму доходу 453955 грн. Повідомлено, що за результатами перевірки за 12 календарних місяців 2016 року загальна сума доходу від здійснення позивачем підприємницької діяльності сукупно перевищила 1000000 грн, а тому позивач зобов`язаний був зареєструватися платником ПДВ при переході зі спрощеної системи оподаткування відповідно до вимог Податкового кодексу України. За таких обставин, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.03.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 27.04.2020 (том 1 а.с.49-50).

Підготовче засідання 27.04.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 08.05.2020.

Ухвалою суду від 08.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 08.06.2020 (том 1 а.с.66-68).

Судове засідання 08.06.2020 не відбулося, у зв`язку з перебування головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 18.06.2020.

Судове засідання 18.06.2020 протокольною ухвалою відкладено до 26.06.2020.

У судовому засіданні 26.06.2020 судом протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 06.07.2020.

У судовому засіданні 06.07.2020 судом прокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 27.08.2020.

Судове засідання 27.08.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 24.09.2020.

В судовому засіданні 24.09.2020 судом протокольною оголошено перерву до 30.09.2020.

Ухвалою суду від 30.09.2020 у позивача витребувано додаткові докази по справі, у зв`язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2020 (том 2 а.с.3-5).

В судовому засіданні 07.10.2020 судом протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 16.10.2020.

В судовому засіданні 16.10.2020 судом протокольною ухвалою оголошено перерву у справі до 29.10.2020.

Ухвалою суду від 29.10.2020 позовну заяву залишено без руху (том 2 а.с.20-21).

Ухвалою суду від 11.11.2020 продовжено розгляд справи та призначено судове засідання на 26.11.2020 (том 1 а.с.25).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на обґрунтування, викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні 26.11.2020 судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши заяви по суті справи, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників обох сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 20.09.1993 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку, 2 група.

В період з 27.08.2019 по 05.09.2019 посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт №19/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 12.09.2019 (том 1 а.с.29-43).

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, зокрема,:

- пп.292.1 ст.292, пп.293.4.1 п.293.4 ст.293, пп.296.5.2 п.296.5 ст.296, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а саме: донарахована сума єдиного податку за ставкою 15 відсотків за 2016 рік по результатах перевірки становить 68093,25 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.187.1 ст.187, п.200.2, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: занижено суми ПДВ що підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет на 193965, в т.ч. за лютий 2017 року в сумі 29456 грн., за березень 2017 року в сумі 23200 грн., за квітень 2017 року в сумі 20400 грн., за травень 2017 року в сумі 44000 грн., за червень 2017 року 12240 грн., за липень 2017 грн. в сумі 47115 грн., за серпень 2017 року в сумі 8608 грн. та за вересень 2017 року в сумі 8946 грн.;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкових декларацій з ПДВ за період з 11.01.2017 по 31.12.2018.

На підставі вказаних висновків податкового органу за наслідками перевірки відповідачем 22.10.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001163304, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 85116,56 грн.(том 1 а.с.5);

- №0001173304, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 242456,25 грн., в т.ч.за податковим зобов`язанням 193965 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 48491,25 грн.;

- №0001183304, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3910 грн.(том 1 а.с.9).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 п.14.1 ст.14 та п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і в обов`язковому порядку, визначені статтями 181 та 182 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.181.1 ст.181 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з п.183.1 та п.183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Податкового кодексу України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов`язана згідно з вимогами Податкового кодексу України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі 814/4461/13-а, від 05.09.2019 №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено (ст.12 акту перевірки), що в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто був платником єдиного податку (2 група) та не був платником ПДВ.

Згідно з актом перевірки від 12.09.2019 "перевіркою встановлено, що за 12 календарних місяців 2016 року загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 сукупно перевищила 1000000 грн.(без урахування ПДВ),а саме: загальна сума одержаного доходу станом на 13.12.2016 становила 2080625 грн., а тому підприємець зобов`язаний був зареєструватися платником ПДВ при переході із спрощеної системи оподаткування відповідно до вимог п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ. В порушення п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 до 10.01.2017 не подав реєстраційну заяву. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування" (ст.22 акту перевірки).

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на таке.

Обсяг операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 млн. грн. протягом останніх 12 календарних місяців, повинен визначатися для позивача не з 1 січня 2016 року (тобто в період, за який встановлено перевищення доходів позивача 1000000 грн.), а з часу переходу його на загальну систему оподаткування, тобто з 1 січня 2017 року.

На момент проведення контролюючими органами перевірки позивача останній не набув статусу платника ПДВ, а отже у нього і не було обов`язку подавати до податкового органу податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2017 року та складати податкові накладні у вказаний період.

Таким чином, вказаний дохід у сумі 2080625 грн. за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, у який ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку другої групи, не може враховуватись при обчисленні доходу, з якого він зобов`язаний нараховувати та сплачувати ПДВ.

За таких обставин, ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001173304 від 22.10.2019, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 242456,25 грн. та №0001183304 від 22.10.2019, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) з ПДВ на загальну суму 3910 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Поряд з цим, надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001163304 від 22.10.2019, суд виходить з такого.

Відповідно до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

За правилами п.296.5 ст.296 Податкового кодексу України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.

Так, відповідно до п.п.296.5.1 п.296.5 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи - підприємці) груп.

При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески, встановлені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

В силу вимог пп.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно з актом перевірки від 12.09.2019 "перевіркою достовірності визначення в податкових деклараціях обсягу доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено, що дохід платника єдиного податку ОСОБА_1 відповідно до банківських виписок за 2016 рік становить 2080625 грн., платником задекларовано загальну суму доходу в розмірі 1626670 грн.(обсяг доходу за звітний період відповідно до ст.292 Податкового кодексу України 1500000 грн. та обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків 126670 грн.) Інших первинних документів стосовно отримання доходу підприємцем для перевірки не надано. Будь-які відомості та підтверджуючі документи щодо виплати підприємцю коштів в готівковій формі відсутні. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації платника єдиного податку за 2016 рік не в повному обсязі задекларовано загальну суму доходу за звітний період та обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по єдиному податку та ФОП ОСОБА_1 не оподатковано суму доходу 453955 грн. В результаті встановленого порушення пп.1 п.292.1 ст.292, пп.1 п.293.4 ст.293, пп.296.5.2 п.296.5 ст.296, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України проведеною перевіркою донараховано єдиний податок за 2016 рік у сумі 68093,25 грн. (453955 х 15%)" (ст.14 акту перевірки).

Поряд з цим, представник позивача у судовому засіданні стверджував, що ФОП ОСОБА_1 задекларовано і відображено у податкових деклараціях платника за 2016 рік усі кошти, які надійшли на його рахунки у банках за вказаний період. Вказано, що розбіжностей між сумою коштів, що отримав платник, і сумою задекларованого доходу, немає, а кошти у розмірі 453955 грн., про які зазначає відповідач, були повернуті позивачем як помилково зараховані на його рахунок.

На обґрунтування правомірності висновків акту перевірки від 12.09.2019 в цій частині та на виконання вимог суду відповідачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів: банківських виписок, договорів, платіжних доручень, накладних, щодо операцій позивача з його контрагентами-покупцями протягом 2016 року (том 1 а.с.130-193), які повністю відображають суми доходу за вказаний період, зазначені в акті перевірки. Твердження представника позивача, що копії документів щодо господарських операцій позивача з ТОВ ПКФ "Кіровоградтара" на суму 453955 грн. не є належними доказами, позаяк викликають сумніви в їх достовірності та не засвідчені в установленому порядку, суд відхиляє як безпідставні.

Вказані первинні документи були отримані податковим органом у відповідь на його запити від контрагентів позивача, про надіслання яких зазначено в акті перевірки від 12.09.2019, а копія банківської виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.08.2019 за період з 01.01.2016 по 31.01.2019, дані з якої відображені по всім операціям позивача в акті перевірки і наявна в матеріалах справи, могла бути отримана податковим органом лише за наданням такої особисто позивачем. Крім того, суд звертає увагу, що жодних розбіжностей відомості виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.08.2019 по рахунку позивача та відомості отриманих податковим органом від контрагентів позивача копій первинних документів по господарським операціям з останнім протягом 2016 року- не містять; дати оплат, суми операцій , призначення платежів в повному обсязі підтверджуються. За таких обставин, будь-які правові підстави не брати зазначені документи до уваги при вирішенні даного спору у суду відсутні.

У зв`язку з цим, суд також зауважує, що позивач, заперечуючи достовірність цих доказів, не виконав вимог ухвали суду від 30.09.2020 та не надав суду доказів (належним чином засвідченої копії або оригінал банківської виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016), які могли б підтвердити доводи позивача про те, що кошти у розмірі 453955 грн. були повернуті як помилково зараховані на його рахунок, та водночас спростувати висновки акту перевірки від 12.09.2019, на яких ґрунтується спірне податкове повідомлення-рішення №0001163304 від 22.10.2019. Водночас жодних інших доказів в підтвердження того, що ним правомірно не оподатковано суму доходу в розмірі 453955 грн. за 2016 рік, позивачем суду не надано і судом не встановлено.

Таким чином, факт наявності у позивача неоподаткованого доходу за звітний період 2016 року на суму 453955 грн., та внаслідок цього заниження податкового зобов`язання по єдиному податку за ставкою 15 відсотків в сумі 68093,25 грн. (453955х15%) підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи документами, і докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно спірним податковим повідомленням-рішенням збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 68093,25 грн. та в порядку п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України - застосовано штрафні санкції в розмірі 25% на суму 17023,31 грн.

З огляду на викладене, ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001163304 від 22.10.2019 діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, а тому спірне повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і як наслідок правові підстави для його скасування у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у пункті 110 рішення у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідач не в повній мірі виконав процесуальний обов`язок доказування своєї позиції та не довів правомірності всіх прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах, водночас доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Зважаючи на положення ч.3 ст.139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області ( вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001173304 від 22 жовтня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001183304 від 22 жовтня 2019 року.

В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0001163304 від 22.10.2019, згідно з яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Єдиний податок з фізичних осіб" на загальну суму 85116,56 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 68093,25 грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями -17023,31 грн. – відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн.66 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 16 грудня 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима