Рішення № 93626238, 11.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5392/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29.09.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджував про протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність земельної ділянки.

22.10.2020 до суду від ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, при цьому, у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України не визначено, у якій саме правовій формі вирішується це питання, а обов`язок уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа відсутній. Отже, на думку відповідача, твердження позивача про наявність протиправної бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у невирішенні питання про надання або відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є безпідставними, оскільки був здійснений розгляд поданих позивачем заяв та надана відповідь у формах, що не заборонені законом. Крім того, наголошував на тому, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до дискреційних повноважень органу Держгеокадастру.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача зі заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, 04.06.2020 позивач вкотре звернувся до відповідача зі заявою (вх.№К-14209/0/25-20 від 10.06.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.

За результатами розгляду вказаної заяви листом від 20.07.2020 вих.№1787/0/26-20 відповідач повідомив позивача про те, що Головним управлінням підготовлено відповідне рішення, яке буде зареєстроване у системі "ДОК ПРОФ СТЕП 3.0" після закінчення технічних регламентних робіт.

Позивач, вважаючи таку відповідь суб`єкта владних повноважень протиправною бездіяльністю, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.

Згідно зі частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Висновки щодо правозастосування

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 вх.№К-14209/0/25-20 від 10.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в межах норм безоплатної приватизації.

Суд зауважує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки компетентного органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, згадана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта. Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Як наслідок, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, незважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа з порушеного питання, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Аналогічного правового висновку щодо застосування наведених вище норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18, від 08.11.2019 у справі №826/14746/16, від 28.11.2019 у справі №803/1067/17, від 29.04.2020 у справі №812/1552/17, від 18.06.2020 у справі №823/1166/17, від 25.06.2020 у справі №818/1010/17, від 14.08.2020 у справі № 815/6699/17, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, що враховується судом в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що лист відповідача від 20.07.2020 вих.№1787/0/26-20 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за змістом та формою не може вважатися "рішенням про відмову" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Суд акцентує увагу на тому, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням у порядку, визначеному частиною шостою статті 118 ЗК України, а не у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян". А тому, відповідне звернення має бути розглянуто з дотриманням вимог саме земельного законодавства, а не законодавства про звернення громадян.

До того ж, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів ухвалення відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача або ж наявності поважних причин, що унеможливили внесення такого рішення у систему документообігу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у визначений строк.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача суд визнає зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 29.08.2019 у справі №420/5288/18.

Обраний судом захист порушеного права узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 30.04.2020 у справі №812/1313/18.

Верховний Суд зробив такий висновок: "Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника,

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом".

А отже в цій справі аналогічно, правові підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою відсутні, оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Суд не вбачає підстав для відступлення від усталеної судової практики.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги у частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Полтавській області надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту задоволенню не підлягають.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Згідно зі частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, судові витрати позивача належить розподілити шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 420,40 грн.

Поряд цим, суд зауважує, що у позовній заяві позивач вказував на необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрат на правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких складає 2000 грн.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно зі частиною дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем до суду не надано жодного документального доказу на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, як то договору про надання правової допомоги, переліку послуг, що зобов`язується надати адвокат, попереднього розрахунку вартості послуг адвоката, актів виконаних робіт (наданих послуг), а також документів про оплату гонорару адвокату (квитанції, платіжного доручення тощо).

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, у зв`язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, яка полягає у невирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 04.06.2020 (вх.№К-14209/0/25-20 від 10.06.2020) та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков