Рішення № 93626206, 15.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7797/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мельника Ю.В.,

представника позивача - адвокат Гроза І.В. (на підставі ордеру),

представника третьої особи - адвокат Бережного О.В. (на підставі ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування у частині зміни назв посад наказ №165 від 29.05.2020 року, визнання протиправним та скасування наказу №475-о від 08.07.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати у частині зміни назв посад Наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 про введення в дію Штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року та Штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі Наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Одеської Митниці Держмитслужби середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 , враховуючи затвердження 14.05.2020 року в.о. Голови Держмитслужби І.Муратовим та введення в дію відповідно Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби та припинено його державну службу на підставі пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що штатний розпис Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року, введений в дію Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165, був змінений як в частині посадових окладів, так і в частині назви посад, а саме - назва посади «заступник начальника митного посту - начальник відділу митного оформлення №2» була замінена на «начальник відділу митного оформлення №2»; так само назва посади «заступник начальника митного посту - начальник відділу митного оформлення №3» була замінена на «начальник відділу митного оформлення №3», при цьому для посад «заступник начальника митного посту - начальник відділу митного оформлення №1» та «заступник начальника митного посту - начальник відділу митного оформлення №4» - назва була залишена.

Позивач звертає увагу, що жодних змін до назв посад посадових осіб, скорочення або зміну штатних розписів Державної митної служби та її територіальних органів Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №310 «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби» не передбачено.

Крім того, позивач наголошує, що наказ Державної митної служби від 30 квітня 2020 року №158 «Про посадові оклади посадових осіб та працівників Держмитслужби та її територіальних органів» встановлює посадові оклади посадових осіб та працівників Держмитслужби та її територіальних органів, у відповідності до схеми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №310 «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби». Жодних змін до назв посад посадових осіб, скорочення або зміну штатних розписів вказаний Наказ не передбачає.

Отже, позивач вважає, що штатний розпис Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року, введений в дію Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165, не відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №310 «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби» та Наказу Державної митної служби від 30 квітня 2020 року №158 «Про посадові оклади посадових осіб та працівників Держмитслужби та її територіальних органів», якими не передбачено скорочення штатів та/або зміну назв посад в органах Держмитслужби.

Враховуючи викладене, на переконання позивача, наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 про введення в дію штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року, а також сам штатний розпис Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року підлягають скасуванню в частині змін назв посад.

Крім того, позивач зазначає, що підлягає скасуванню і наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 як такий, що був винесений без достатніх правових підстав.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України, зокрема з підстав пропуску строку звернення до суду. Надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

01 вересня 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задоволено. Визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду по справі №420/7797/20. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено перше судове засідання на 24 вересня 2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів - задоволено та зобов`язано Одеську митницю Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ 43333459) надати до Одеського окружного адміністративного суду (65005, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14) у строк до 20 жовтня 2020 року перелік вакантних посад, наявних в Одеській митниці Держмитслужби станом на день звільнення ОСОБА_1 , а саме 08.07.2020 року.

В судовому засіданні 11 листопада 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи: відзив на позовну заяву разом з витребуваними судом документами (вхід. №44589/20).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, задоволено клопотання представника позивача та вирішено проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування у частині зміни назв посад наказ №165 від 29.05.2020 року, визнання протиправним та скасування наказу №475-о від 08.07.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 11 листопада 2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року:

1) витребувано з Одеської Митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) належним чином оформлені та засвідчені копії:

- штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби, в тому числі зі змінами, який діяв до прийняття наказу №165 від 29 травня 2020 року «Про введення в дію Штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік»;

- витягу з наказу Державної митної служби України від 30.04.2020 року №158 «Про посадові оклади посадових осіб та працівників Держмитслужби та її територіальних органів» щодо посадових осіб та працівників Одеської митниці Держмитслужби;

- посадової інструкції ОСОБА_1 за посадою, яку він займав до звільнення (заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби);

- посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби з врахуванням наказу №165 від 29 травня 2020 року «Про введення в дію Штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік».

2) витребувано з Одеської Митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) належним чином оформлену:

- довідку щодо заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням, обчислену в порядку затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100, із зазначенням середньомісячного та середньоденного заробітку;

- інформацію щодо вакантності, на час розгляду справи, посади начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби із наданням, у випадку її зайнятості, підтверджуючих доказів;

- інформацію щодо наявності вакантних посад в Одеській митниці Держмитслужби на час розгляду справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

В судовому засіданні 09 грудня 2020 року, ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання, судом приєднано до матеріалів справи пояснення третьої особи до позову (вхід. №ЕС/1093/20).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування у частині зміни назв посад наказ №165 від 29.05.2020 року, визнання протиправним та скасування наказу №475-о від 08.07.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв. в Одеському окружному адміністративному суді за адресою: вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65062, зала судових засідань 30, у режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Одеська митниця Держмитслужби не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Також, відповідач звертає увагу, що 02.06.2020 року у зв`язку з введенням в дію наказом від 14.05.2020 року штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік, ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення з займаної посади заступника начальник митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби.

При цьому, відповідач зазначає, що Законом України від 12 грудня 2019 року №378-ІХ «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», який набрав чинності 02 лютого 2020 року, статтю 49-2 Кодексу законів про працю України доповнено новою частиною.

Наразі, як вказує відповідач, відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Отже, відповідач наголошує, що 02.06.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення з займаної посади заступника начальник митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби та у відповідності до вищезазначених норм законодавства, наказом Одеської митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о на підставі пункту 4 частини 1 статті 87 та пункту 1 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» було звільнено з займаної посади заступника начальник митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби.

Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача щодо зміни назви посад не можуть братися до уваги, так як і сам позивач зазначає, що відповідно до штатного розпису дані посади мають різний посадовий оклад та відповідно до посадової інструкції основною функцією заступника начальник митного поста - начальника відділу митного оформлення є здійснення загального керівництва відділом митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» та загального керівництва митним постом «Чорноморський».

Позиція третьої особи обґрунтовується наступним

ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що штатний розпис Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року, яким було внесено зміни до штату Одеської митниці, затверджено в.о. Голови Державної митної служби України, а не наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165.

Також, третя особа вказує, що сам наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 не містить зміни до штату Одеської митниці, а лише запроваджує зміни до штату Одеської митниці, затверджені іншою посадовою особою, керівником центрального апарату - в.о. Голови ДМС України 14.05.2020 року, дії або рішення якого позивачем не оскаржуються.

Крім того, третя особа наголошує, що ОСОБА_2 обіймає посаду «начальник відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби» на підставі наказу №570-О від 04.08.2020 року у зв`язку зі зміною структури та штату Одеської митниці, введеним в дію наказом Одеської митниці Держмитслужби №240 від 28.07.2020 року, тобто вже після звільнення позивача. Відтак, на переконання третьої особи зміни в штаті Одеської митниці, запроваджені наказом №165 від 29.05.2020 року (який є предметом оскарження), не є чинними навіть на час звернення позивача до суду з позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Докази належного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 31.03.2020 року №175-о на підставі штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік (зі змінами), листа Одеської Митниці Держмитслужби від 25.03.2020 року №7.10-1/12/7/5303, - ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби (т.1 а.с.8).

Наказом Державної митної служби України №158 від 30.04.2020 року, установлено з 13.02.2020 року посадові оклади посадовим особам та працівникам Держмитслужби та її територіальних органів відповідно до Схеми посадових окладів посадових осіб митних органів, посадових осіб та працівників спеціалізованого підрозділу митних органів, які безпосередньо здійснюють розроблення програмного забезпечення для митних органів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 24.04.2020 року «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби» (т.2 а.с.122-123).

Відповідно до Наказу Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165, який видано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2020 року №310 «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби» та Наказу Державної митної служби від 30 квітня 2020 року №158 «Про посадові оклади посадових осіб та працівників Держмитслужби та її територіальних органів», введено в дію штатний розпис Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік (т.2 а.с.6-25).

Як вбачається із штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року, введеного в дію Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165, митний пост «Чорноморський» складається із 4-х відділів митного оформлення, які укомплектовані наступними посадами:

- «заступник начальника митного поста - начальник відділу» (тільки відділ №1 та відділ №4);

- «начальник відділу»;

- «заступник начальника відділу»;

- «головний державний інспектор»;

- «старший державний інспектор»;

- «державний інспектор» (т.2 а.с.15-16).

У зв`язку із введенням в дію, відповідно до Наказу Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165, штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік, ОСОБА_1 попереджено про його наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (т.1 а.с.29).

Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 , враховуючи затвердження 14.05.2020 року в.о. Голови Держмитслужби І.Муратовим та введення в дію відповідно Наказом Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби та припинено його державну службу на підставі пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.30-31).

Згідно витягу з наказу Одеської митниці Держмитслужби №570-о від 04.08.2020 року, на підставі реалізації наказу Одеської митниці Держмитслужби від 28.07.2020 року №240 «Про введення в дію структури та штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби», переведено з 04 серпня 2020 року начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслубжи ОСОБА_2 на посаду начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці Держмитслужби, за його згодою (т.2 а.с.124).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим наказом від 08.07.2020 року №475-о, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч.ч.1, 3 Митного кодексу України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регулюється Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Статтею 5 Закон №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону №889-VIII (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів влади.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов`язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

Згідно із ч.3 ст.43 Закону №889-VIII зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов системи та розмірів оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Відповідно до ч.4 ст.43 Закону №889-VIII про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніше як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 871 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87 Закону №889-VIII).

Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача із займаної посади було скорочення його посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису.

Судом також встановлено, що штатним розписом на 2020 рік від 07 лютого 2020 року, з урахуванням змін до штатного розпису від 06 березня 2020 року та на момент перебування позивача на займаній посаді, затверджено кількість штатних одиниць - 1 283 з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами - 6 818 556 гривень.

При цьому, за штатним розписом на 2020 рік від 14 травня 2020 року, на момент звільнення позивача із займаної посади, загальна кількість штатних одиниць складає - 1 283 з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами у розмірі - 6 824 536 гривень.

Крім того, посадовий оклад начальника відділу та заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» у порівнянні зі штатними розписами на 2020 рік від 07 лютого 2020 року та від 14 травня 2020 року не змінився. При цьому, місячний фонд заробітної плати за посадовими окладами навпаки виріс з 6 818 556 грн. до 6 824 536 грн.

З вищевикладеного вбачається відсутність скорочення чисельності або штату державних службовців внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, тобто підстава припинення державної служби ОСОБА_1 , яка зазначена в оскаржуваному наказі №475-о від 08.07.2020 року документально не підтверджується.

Крім того, за порівняльним аналізом посадової інструкції заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» затвердженого 31.03.2020 року та посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» затвердженого 03.06.2020 року (т.2 а.с.117-120), судом не встановлено будь-яких змін в посадових обов`язках державних службовців, а тому суд критично відноситься до посилання відповідача на зміну істотних умов праці.

Щодо посилання позивача на протиправність наказу Одеської Митниці Держмитслужби від 29.05.2020 року №165 про введення в дію штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року та штатного розпису Одеської Митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року в частині зміни назв посад, суд зазначає, що відповідно до штатного розпису дані посади мають різний посадовий оклад та відповідно до посадової інструкції основною функцією заступника начальник митного поста - начальника відділу митного оформлення є здійснення загального керівництва відділом митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» та загального керівництва митним постом «Чорноморський», а відповідно до посадової інструкції начальника відділу митного оформлення, основною функцією є здійснення загального керівництва відділом митного оформлення №2.

При цьому, суд зазначає, що за наслідком змін у штатний розпис на 2020 рік затвердженого 07.02.2020 року та введення штатного розпису на 2020 рік, затвердженого 14.05.2020 року, фактично відбулась зміна посади, а саме заступник начальника митного поста на заступника начальника відділу без зміни функціональних обов`язків.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог у вказаній частині суд відмовляє.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом згідно змісту оскаржуваного у даному спорі наказу, позивача звільнено з посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби без скорочення чисельності або штату державних службовців, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Проте, не можна залишити поза увагою приписи ст.43 Конституції України, за якими, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд звертає увагу на те, що якщо скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення відносин державної служби, недостатньо для звільнення лише простої констатації цього факту, а мають бути і інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише бажання суб`єкта призначення.

При цьому, під час розгляду спору по суті, відповідачем не було надано переконливих та достатніх доказів, в чому полягала необхідність звільнення позивача з посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський», адже згідно доданого до матеріалів справи штатного розпису, що діяв з 17.02.2020 року, кількість штатних одиниць на митному пості «Чорноморський» становила 129 (т.2 а.с.34-35), при цьому, що згідно штатного розпису, що діяв з 14.05.2020 року, кількість штатних одиниць на митному пості «Чорноморський» становила теж 129.

Також, необхідно зважити й на те, що згідно з ч.3 ст.87 Закону №889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19.09.2019 року №117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом №117-IX, вказані положення були виключені без визначення будь-якої процедури.

Натомість, задля розуміння загального відношення до вказаного питання з боку законодавця, слід навести, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року №440-IX, ч.3 ст.87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

Тобто, з 13.02.2020 року, після набрання Законом №440-IX чинності, процедура звільнення державних службовців знову була встановлена, і вона як і попередньо існуюча передбачала попередження про звільнення та пропонування вільних посад.

Дійсно, позивача було звільнено саме в період після набуття чинності Законом №117-IX коли приписи Закону №889-VIII формально жодної процедури звільнення не містили. На думку відповідача, вказана обставина надавала підстави для звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII - за відсутності будь-якої процедури.

Суд вважає, що за відсутності встановленої Законом №889-VIII спеціальної процедури звільнення державних службовців застосуванню підлягає загальне правило, передбачене ст.5 Закону №889-VIII, згідно з яким дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, необхідність врегулювання процедури звільнення державного службовця, зокрема, з передбачених п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, підстав, як однієї з гарантій державної служби, власне і підтверджується наявністю цієї процедури в первісній редакції Закону №889-VIII і встановлення такої процедури Законом №440-IX.

Тимчасова відсутність законодавчого регулювання такої процедури, на переконання суду, не може бути підставою для свавільного звільнення державних службовців, без надання будь-яких обґрунтованих підстав, тоді як є підставою для застосування вказаного вище загального правила ст.5 Закону №889-VIII.

За правилами п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Одночасно, частиною другою вказаної статті КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з нормами ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки, обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

В рамках розгляду даної адміністративної справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, судом було витребувано, зокрема, з Одеської митниці Держмитслужби перелік вакантних посад, наявних в Одеській митниці Держмитслужби станом на день звільнення ОСОБА_1 , а саме 08.07.2020 року.

Листом від 19.10.2020 року за №7.10-12/112 відповідач повідомив, що станом на 08.07.2020 року в Одеській митниці Держмитслужби були наявні наступні вакантні посади:

- перший заступник начальника митниця - 1 вакансія;

- заступник начальника митниці - 2 вакансії;

- начальник митного поста - 4 вакансії;

- начальник управління - 2 вакансії;

- заступник начальника митного поста - 4 вакансії;

- заступник начальника управління - 6 вакансій;

- начальник відділу - 14 вакансій;

- заступник начальника відділу - 5 вакансій;

- завідувач сектору - 3 вакансії;

- головний державний інспектор - 103 вакансії;

- старший державний інспектор - 56 вакансій;

- державний інспектор - 44 вакансії;

- водій - 1 вакансія (т.2 а.с.49).

Крім того, судом встановлено, що на адвокатський запит представника позивача від 12.11.2020 року №12-11, Одеська митниця Держмитслубжи листом від 19.11.2020 року за №7.10-1/12/8.1/9/17233 надала інформацію, що станом 19.11.2020 року в Одеській митниці Держмитслужби вакантними є наступні посади категорії «Б», а саме:

- заступник начальника митниці;

- начальник відділу професійної підготовки та розвитку персоналу управління кадрового забезпечення;

- начальник відділу кодування та класифікації товарів управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів;

- начальник відділу митного аудиту;

- завідувач сектору аналітичної роботи відділу митного аудиту;

- заступник начальника управління - начальник відділу оперативного реагування № 1 управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- заступник начальника відділу оперативного реагування №1 управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- начальник відділу оперативного реагування № 3 управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- заступник начальника відділу оперативного реагування № З управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- заступник начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- завідувач сектору міжнародних зв`язків управління забезпечення протидії митним правопорушенням;

- начальник відділу аналізу ризиків та націлювання управління по боротьбі з контрабандою наркотиків і зброї;

- начальник відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління інфраструктури, держмайна та господарської діяльності;

- начальник відділу митних компетенцій № 2 управління митних компетенцій;

- начальник відділу внутрішньої безпеки;

- заступник начальника відділу внутрішньої безпеки;

- начальник митного поста «Одеса»;

- заступник начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса»;

- заступник начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Чорноморський»;

- заступник начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста «Кучурган»;

- завідувач сектору митного оформлення №1 митного поста «Кучурган»;

- заступник начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїльський»;

- начальник відділу митного оформлення №3 митного поста «Ізмаїльський» (т.2 а.с.115-116).

Таким чином, зважаючи на наявність, як на час звільнення позивача, так і на час розгляду справи наявних вакантних посад в Одеській митниці Держмитслужби, суд зазначає, що відповідачем не враховано можливість надання пропозицій позивачу по працевлаштуванню на наявних вакантних посадах, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Крім того, судом встановлено, що згідно штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік від 17.02.2020 року була наявна посада заступника начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення №1. Відповідно до штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік від 17.04.2020 року (перелік №2 змін до штатного розпису на 2020 рік) вже відсутня посада заступника начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення №1. А згідно штатного розпису Одеської митниці Держмитслужби на 2020 рік від 14.05.2020 року знову наявна посада заступника начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення №1.

Суд зазначає, що хоча позивач проходив державну службу на посаді заступника начальника митного поста - начальник відділу митного оформлення №2 Одеської митниці Держмитслужби, суд враховує систематичність зміни структури та штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з метою припинення відносин державної служби державних службовців.

Таким чином, враховуючи встановлені вище порушення процедури звільнення позивача, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби згідно діючого штатного розпису, враховуючи також те, що вказана посада на час розгляду даної справи не є вакантною.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). Відповідно до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Оскільки позивача звільнено з роботи з 08.07.2020 року, відповідно 08.07.2020 року є останнім днем роботи, за який відповідачем виплачено позивачу заробітну плату при проведенні розрахунку при звільненні.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу, суд вважає необхідним обраховувати з 09.07.2020 року по 15.12.2020 року.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік»:

- кількість робочих днів у липні 2020 року складає - 23, (кількість днів вимушеного прогулу - 17);

- кількість робочих днів у серпні 2020 року складає - 20, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 20);

- кількість робочих днів у вересні 2020 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 22);

- кількість робочих днів у жовтні 2020 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);

- кількість робочих днів у листопаді 2020 року складає - 21, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 21);

- кількість робочих днів у грудні 2020 року складає - 22, (кількість днів вимушеного прогулу складає - 11).

Згідно довідки Одеської митниці Держмитслужби №138 від 20.11.2020 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає - 21 268,14 грн., а середньогодинна заробітна плата складає - 110,19 грн. (т.2 а.с.81).

За період травень - червень - 39 робочих дня.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за один робочий день складає 545,33 грн. (21 268,14 / 39 = 545,33).

Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період часу з 09.07.2020 року по 15.12.2020 рік, а саме: оскільки нарахована середньоденна заробітна плата становить 545,33 грн., а кількість днів вимушеного прогулу складає 112 дні, то середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Одеської митниці Держмитслужби складає 61 076,96 грн.

У відповідності з п.2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до зазначеної норми Закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби згідно діючого штатного розпису та в частині стягнення з Одеської Митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 21 268,14 грн.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач частково довів обґрунтованість позовних вимог з викладених судом вище підстав.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного наказу. Його доводи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, встановленими судом, та нормами права, застосованими при вирішенні цього спору.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 в сумі 840 грн. 80 коп., сплачені згідно квитанції №0.0.1793673622.1 від 07 серпня 2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування у частині зміни назв посад наказ №165 від 29.05.2020 року, визнання протиправним та скасування наказу №475-о від 08.07.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Одеської Митниці Держмитслужби від 08.07.2020 року №475-о про припинення державної служби в Одеській Митниці Держмитслужби та звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби згідно діючого штатного розпису.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 076,96 грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят шість гривень дев`яносто шість копійок).

Стягнути за рахунок Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №2 митного поста «Чорноморський» Одеської Митниці Держмитслужби згідно діючого штатного розпису.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 21 268,14 грн. (двадцять одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

Повне рішення суду складено та підписано суддею 17 грудня 2020 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.