Рішення № 93626042, 18.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4475/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області (адреса: вул. Тимірязєва, 21, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.04.2020 №516 о/с «По особовому складу»;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/4475/20 о 16:53:44 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.06.2020 року.

За клопотанням представника відповідача від 12.06.2020 року (вх.№ЕП/8748/20) судове засідання було відкладено на 05.08.2020 року.

06.07.2020 року за вх.№25729/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2020 року за вх.№29830/20 від представника позивача надійшла заява про долучення матеріалів до справи постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020р. №420/7683/19.

За клопотанням сторін судове засідання, призначене на 05.08.2020 року, відкладено на 17.08.2020 року.

07.08.2020 року за вх.№30874/20 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення матеріалів до справи довідки про грошове забезпечення, а 26.08.2020 року за вх.№33392/20 – копія наказу про звільнення позивача від 22.04.2020 №516 о/с «По особовому складу».

У судове засідання 17.08.2020 року представники сторін не з`явились, про дату ,час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. 17.08.2020 року за вх.№32058/20 від представника позивача надійшла заява про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

В обґрунтування вимог позову представник позивача вказує, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади у Національній поліції України на підставі Наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення від 13.11.2019 року. Позивач вважає, що покладені в основу звільнення обставини є необґрунтованими та незаконними, а тому наказ від 22.04.2020 №516 о/с підлягає скасуванню, а позивач – поновленню на посаді. Вказує, що за результатом розгляду адміністративної справи №420/7683/19 наказ від 22.11.2019 року №1567 о/с, яким позивача було звільнено з посади, визнано протиправним та скасовано. Цей наказ було прийнято на підставі Наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення від 13.11.2019 року, тобто за аналогічних підстав, що і попереднього разу. Більше того, за результатом апеляційного розгляду справи №420/7683/19 було також визнано протиправним та скасовано наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення від 13.11.2019 року. Отже, законна підстава для звільнення позивача з посади відсутня, а також з 10.04.2020 року позивач перебував на лікарняному по догляду за неповнолітньою дитиною, а звільнення під час тимчасової непрацездатності особи є неприпустимим.

06.07.2020 року за вх.№25729/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що звільнення Позивача з органів поліції відбулось на підставі систематичних порушень у професійній діяльності, невиконання останнім покладених на нього службових обов`язків, порушення дисципліни, що відображено у відповідному акті службового розслідування.

Від третьої особи пояснення не надходили.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази на їх обґрунтування, вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши доводи сторін судом встановлено наступні обставини та зроблено такі висновки.

ОСОБА_1 (надалі - позивач) проходив службу в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

08.10.2019 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (надалі - відповідач) надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_2 про численні порушення інспектором СРПП № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майором поліції Власенком Р.П. норм КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, під час заповнення та винесення протягом березня-вересня 2019 року постанов про накладення адміністративних стягнень по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці полковника поліції ОСОБА_2 , наказом ГУНП в Одеській області від 10.10.2019 № 2476 призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування, відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.11.2019 № 2781, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 3, 9 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, ст.ст. 7, 8, ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 36, ст.ст. 251, 280, 283 КУпАП, п. 1, абзацу 2 п. 3 Розділу V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.11.2019 № 1567о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 22.11.2019 майора поліції ОСОБА_1 (0064054), інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

Позивач з вказаними наказами від 13.11.2019 № 2781 та від 22.11.2019 № 1567 о/с не погодився, а тому звернувся із позовом до суду (справа №420/7683/19).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1567 о/с від 22.11.2019 року «По особовому складу».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області з 22 листопада 2019 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі №420/7683/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2781 від 13 листопада 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області», в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, наказ ГУНП в Одеській області від 22.11.2019р. №1567 «По особовому складу» та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в Одеській області з 30 листопада 2019 року (а.с.76-86).

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08.04.2020 року №463 о/с на виконання рішення суду від 19.02.2020 року позивача поновлено на займаній посаді (а.с.12) зі сплатою грошового забезпечення з 22.11.19р. по 19.02.2020р. у сумі 31636,53грн.

Згідно Рапорту від 10.04.2020 року на ім`я начальника Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області позивач повідомив про перебування на лікарняному по догляду за неповнолітньою дитиною (а.с.13).

10.04.2020 року начальником Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області складено подання на ім`я начальника ГУНП в Одеській області про звільнення позивача на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.11.2019 № 2781 (а.с.70-71).

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.04.2020 № 516о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 22.04.2020 майора поліції ОСОБА_1 (0064054), інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області (а.с.98).

Не погоджуючись із правомірністю звільнення, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 3 Закону №580-VIII передбачає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Закон №580-VIII є спеціальним законодавчим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року N 2337-УІП (далі - Дисциплінарний статут) передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і плідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком - визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Крім того, пунктами 11, 12 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Відповідно до ч. 1 статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Згідно з пунктом 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року N 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за N 1576/29706, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місця перебування.

Відповідно до п 5 розділу І Правил N 1179, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Пунктом 1 розділу II Правил N 1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Правил N 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як встановлено матеріалами справи, оскаржуваний наказ винесено на підставі подання від 10.04.2020 року начальника Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області на ім`я начальника ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1 (а.с.70-71).

У свою чергу подання складено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.11.2019 № 2781 (а.с.63-69).

Аналогічний наказ став підставою і для звільнення позивача 22.11.2019 року.

Суд звертає увагу, що наказ від 13.11.2019 року на момент прийняття спірного наказу від 22.04.2020 року був чинний, а його протиправність та скасування встановлені постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року. Дійсно, юридичний факт його скасування як акту індивідуального характеру в хронологічному сенсі встановлений вже після звільнення позивача, натомість його юридична нікчемність як акту суб`єкта владних повноважень встановлюється з моменту його прийняття, тобто з 13.11.2019р.

Досліджуючи доказову базу спірного питання суд зауважує, що згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі №420/7683/19 вказано, що не можуть бути підставою для видання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності дисциплінарні проступки, вчинені поліцейським більш-ніж за шість місяців до його видання.

ГУНП в Одеській області, всупереч регламентованим Дисциплінарним статутом Національної поліції України строкам застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських, проведено службове розслідування щодо позивача, за період з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2019 року.

Як вбачається із затверджених висновків проведеного службового розслідування, позивачем, зокрема, вчинено наступні дисциплінарні проступки:

- порушення вимог КУпАП, шляхом неналежної кваліфікації вчиненого особою правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом розгляду повторних правопорушень у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 009508 від 08 травня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом не зазначення точного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457302 від 12 березня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом не зазначення точного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457356 від 28 березня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 009508 від 08 травня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 143996 від 20 березня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457302 від 12 березня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення скороченої назви м. Білгород-Дністровського (м. Б.-Дністровськ) у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457461 від 19 квітня 2019 року;

- порушення вимог КУпАП, шляхом зазначення невірного місця вчинення правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 457371 від 01 квітня 2019 року.

В даному випадку, колегія суддів зазначила, що позивач не міг бути притягнутим до дисциплінарної відповідальності за вчинення зазначених порушень, так як станом на 13 листопада 2019 року (день видання дисциплінарного наказу) минув відповідний шестимісячний строк притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів зазначила, що ГУНП в Одеській області не надано жодних пояснень щодо зазначених порушень вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також не обґрунтовано правомірності та доцільності перевірки саме такого періоду діяльності позивача (з 01 січня 2019 року по 15 вересня 2019 року) у межах спірних правовідносин.

Встановлені обставини підлягають врахуванню у якості доказової бази і у спірних правовідносинах щодо вирішення питання про правомірність наказу №516 о/с від 22.04.2020 року, оскільки такий наказ у своїй основі містить той же наказ від 13.11.2019 року та ті ж висновки службового розслідування.

Фактично, іншою датою та за іншими реквізитами відповідачем видано наказ, зміст якого повністю відповідає змісту наказу від 22.11.2019 року, який визнано судом протиправним та скасовано.

За аналогічного правового регулювання суд доходить висновку про неправомірність наказу №516 о/с від 22.04.2020 року, додатково констатуючи, що на момент вирішення даної справи основа для прийняття спірного наказу відсутня. Іншими словами, для звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відсутній факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Суд не залишає поза увагою ту обставину, що відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Оскільки відповідне питання не врегульовано нормами Закону України «Про Національну поліцію», суд застосовує положення загального трудового законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, згідно Рапорту від 10.04.2020 року на ім`я начальника Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області позивач повідомив про перебування на лікарняному по догляду за неповнолітньою дитиною (а.с.13).

Згідно Довідки №56 від 10.04.2020 року (а.с.14) донька позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с.15) потребує домашнього догляду.

Тимчасова непрацездатність — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин — до закінчення причин відсторонення від роботи (п.1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року №189).

Згідно п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі необхідності догляду за хворим членом сім`ї.

За змістом цитованої норми строк догляду за хворим членом сім`ї є періодом тимчасової непрацездатності, проте докази перебування на лікарняному у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вказані норми чинного законодавства суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.04.2020 №516 о/с «По особовому складу» як протиправний, що в своїй основі не мав законної підстави.

Нормами Закону України “Про Національну поліцію” не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно положень ст. 7 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення КЗпП України, якими вказані питання врегульовані.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України дає підстави зробити висновок, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, суд поновлює ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області з 22.04.2020 року.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд зазначає що середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Відповідно до п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму; н) винагороди державним виконавцям. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду. Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку. Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби.

Так, з наданих до суду доказів вбачається, що позивач протягом останніх двох календарних місяців працював у квітні 15 днів (а.с.93).

З наданої до суду довідки №671 від 06.08.2020 року про доходи позивача судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складає 177,62 грн. (2664,40 грн./15 днів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 22.04.2020 року по 18.12.2020 року складає 29484 грн. 92 коп. (166 робочих днів х 177,62 грн.), який суд вважає необхідним стягнути з відповідача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

Відповідно до пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі 826/27339/15 висловлено позицію, що роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а відповідач діяв протиправно, звільнивши його з посади, та не довів в суді протилежного .

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваного наказу, тому наявні підстави для визнання його протиправним та скасування, що має наслідком задоволення позову.

Згідно ст.371 КАС України суд допускає до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з ГУНП в Одеській області.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подачу даного позову сплата судового збору не передбачена, судові витрати в цій частині не розподіляються між сторонами.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області (адреса: вул. Тимірязєва, 21, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22.04.2020 №516 о/с «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 22.04.2020 року по 18.12.2020 року у сумі 29484 (двадцять дев`ять чотириста вісімдесят чотири)грн. 92коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 18.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та на лікарняному до 17.12.2020р. включно.

Суддя М.М. Аракелян

.