Рішення № 93625842, 17.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р. № 400/5359/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А, Київ 2, Лівобережна Частина Києва, м.Київ, 02002

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, офіс 9, м. Київ 42, 01042

про:визнання протиправними та скасування постанов від 19.05.2020 ВП № 62120597,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс» або третя особа) з вимогами: визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 62120597 від 19.05.2020 р. та постанову про арешт коштів боржника від 19.05.2020р. в ВП 62120597.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року відкрито проваження у даній справі за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів божника від 19.05.2020р. винесена з порушенням закону, оскільки виконавчим округом відповідача є м. Київ, а позивач не має ані місця проживання, ані майна у м. Києві. Крім того, позивач має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», на який отримує кошти по виплаті як багатодітна мати. Про існування боргу, виконавчого напису нотаріуса та про існування виконавчого провадження позивачу нічого відомо не було до вересня місяця 2020р., коли позивач на змогла зняти з банківського рахунку кошти, що є соціальною виплатою.

Відповідач відзиву на позов до суду не надала, про розгляд справи суд повідомлявся ухвалою про відкриття провадження у справі, яку направляв на електронну адресу приватного виконавця 30.11.2020р.

Крім того, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками що підтверджує таке вручення 04.12.2020р. Проте, станом на час розгляду справи - 18.12.2020р., від відповідача жодних пояснень щодо позову не надходило.

Тому суд відповідно до ст. 159 КАС України розцінює неподання відповідачем відзиву як визнання позову.

Від третьої особи пояснень щодо позову до суду не надходило.

Позивач в позовній заяві просила суд розглянути справу в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Постановою від 19.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Вірою Леонідівною, відкрито виконавче провадження № 62120597.

Позивач наприкінці вересня місяця 2020р. звернувшись в АТ КБ «Приватбанк» дізналася про те, що на її банківський рахунок, на який вона отримує соціальну допомогу як багатодітна мати, накладено арешт.

Для з`ясування обставин справи, позивач звернулась до управління примусового виконання рішень в м.Миколаєві, дев процесі зясування справи дізналась про те, що арешт на її банківський рахунок накладено на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про арешт коштів боржника від 19.05.2020 р. №62120597 та про те, що відкрито виконавче провадження № 62120597 за заявою ТОВ «Фінфорс» на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. № 7280 від 15.04.2020р. про стягнення з позивача на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості в розмірі 8302,80 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, судом встановлено, що ТОВ "Фінфорс" є стороною виконавчого провадження № 61425572 (стягувачем).

Виходячи за матеріалів справи, судом не встановлено доказів того, що позивач перебувала у договірних відносинах з ТОВ "Фінфорс", а тому їй не відомо у зв`язку з чим нотаріусом було видано виконавчий напис №7280 від 19.05.2020 р. Крім того, позивач в позові вказала, що ні копії вказаного виконавчого напису, ні документів, які стали підставою для його видачі, ні жодних інших документів про наявність та необхідність погашення боргу від ТОВ "Фінфорс" вона не отримувала.

Відповідно до матеріалів справи та даних Єдиного реєстру приватних виконавців виконавчим округом в якому здійснює свою діяльність відповідач є м. Київ.

Відповідно до копії паспорту позивача (а.с.28-29) позивач з 18.07.2020р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До 18.07.2020р. позивач була зареєстрована з 29.07.2009р. за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що відповідач не мала повноважень приймати до виконання виконавчий напис, враховуючи територіальні межі діяльності приватного виконавця.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1404 місцем виконання рішення є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом № 1404 випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Як вбачається з копії паспорту позивача, ОСОБА_1 зареєстрована з 18.07.2020р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, довідкою від 23.11.2020р. № 1040 виданої виконавчим комітетом Широківської сільської ради Миколаївської області підтверджено, що позивач разом з доньками проживає в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю , що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.26) та яка згідно довідки про отримання допомоги від 16.10.2020р. виданої Управлінням соціального захисту населення Снігурівської РДА Миколаївської області отримує державну допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях з 01.09.2020р.(а.с.25). Отримуючи вказану допомогу, позивач відповідно має відкритий банківський рахунок в регіональному відділенні АТ КБ «Приватбанк» .

Доказів наявності у позивача майна на території м. Києва матеріали справи не містять.

Суд погоджується з позицією позивача, що виконавче провадження № 62120597 відкрито відповідачем протиправно.

За визначенням ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон № 2346) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону № 2346 визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, наявність самого рахунку у банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Відтак, наявність карткового рахунку у фінансовій установі (банку) вказаному у виконавчому написі нотаріуса, місцезнаходження якої зареєстровано у м. Києві, на думку суду, не

є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на картковому рахунку, відкритому в ТОВ "Фінансова

компанія "Фінфорс", знаходяться грошові кошти позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності таких коштів на картковому рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Однак відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати про те, що третя особа звертаючись до приватного нотаріуса з заявою 19.05.2020р. про примусове виконання рішення (а.с.14) вказала дві адреси позивача: адреса місця реєстрації АДРЕСА_3 та адресу проживання: АДРЕСА_5 .

В свою чергу , приватний нотаріус складавши виконавчий напис № 7280 від 15.04.2020р. теж вказав такі є дві адреси.

Відповідач відривши виконавче провадження супровідним листом (на якому зазначені дві вище вказані адреси) направляв позивачу оскаржувані постанови теж на дві адреси вказані вище. Проте на поштовому конверті (а.с. 9-10) про вручення оскаржуваних постанов від 19.05.2020р. вказано адреса: АДРЕСА_1 . Згідно такого поштового конверту позивач отримала оскаржувані постанови 21.11.2020р.

Виходячи з матеріалів справи, судом не встановлено, що місцем фактичного проживання боржника - ОСОБА_1 за виконавчим написом приватного нотаріуса від 15.04.2020 № 7280 є АДРЕСА_7 .

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що рахунок, на який накладено арешт - це рахунок на який позивач отримує державну соціальну допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, та який є спеціальним (соціальним) рахунком з особливим статусом, оскільки позивач отримує допомогу на дітей, а захист прав та законних інтересів дітей не може бути обмежений в такий спосіб.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виконавче провадження № 61425572 відповідачем відкрито протиправно, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довела правомірність оскаржуваної постанови, що має наслідком задоволення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача згідно вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А, Київ2, Лівобережна Частина Києва, м.Київ, 02002 ) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати: постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 62120597 від 19.05.2020 р. та постанову про арешт коштів боржника від 19.05.2020р. в ВП 62120597.

3. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А, Київ2, Лівобережна Частина Києва, м.Київ, 02002 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов