Ухвала суду № 93625789, 18.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №ЗД/380/85/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

18 грудня 2020 року

м. Львів, вул. Чоловського, 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Громадської організації «Народна дія Львів» про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

встановив:

Заявник - Громадська організація «Народна дія Львів» звернулася до Львівського окружного адміністративного суду, із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить: зупинити дію п. 3 ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019р. №5430 «Про затвердження на посаду заступника міського голови та персонального складу виконавчого комітету Львівської міської ради», яким затверджено персональний склад виконавчого комітету Львівської міської ради.

В обгрунтування заяви вказує на очевидну протиправність Ухвали №5430, та зазначає, що відповідно до п.5.ч.4.ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради. Виконавчий комітет Львівської міської ради сформований тільки за персональним складом (визначені прізвища, імені, по батькові членів виконкому), без визначення кількісного складу та визначення членів виконавчого комітету, що входять до нього «за посадою», що є порушенням ч.2-4 ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до яких:

- кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті рада - за пропозицією голови відповідної ради (ч.2.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування»);

- виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури (ч.3.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування»)

- до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входять також за посадою секретар відповідної ради, староста (старости). (ч.4.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Заявник вказує, що Виконавчий комітет Львівської міської ради зареєстрований як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 26256622. Відповідно до відкритих даних Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 заначений як керівник юридичної особи - Виконавчий комітет Львівської міської ради.

Таким чином, заявник стверджує, що відповідно до п. 3 Ухвали №5430 ОСОБА_1 є членом виконавчого комітету як «громадянин України», також в силу припису ч.5.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування» очолює виконавчий комітет в силу того, що займає посуду міського голови, та є керівником юридичної особи - виконавчого комітету. Вказане створює для міського голови неправомірну можливість голосувати в засіданнях Виконавчого комітету одночасно як член Виконавчого комітету і як міський голова, керівник виконавчого комітету. Окрім цього, зайняття посади керівника юридичної особи Виконавчого комітету (ЄДРПОУ 26256622) та юридичної особи Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896) свідчить про порушення ч.7.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до якого на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.

За таких обставин вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, а також очевидними є ознаки протиправності такого рішення відповідача.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.

Відповідно до приписів частини першої статті 154 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Таким чином, з наведеного видно, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Оцінивши доводи заявника викладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не наведено достатніх підстав, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Громадської організації «Народна дія Львів» до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Більше того, задоволення заяви про забезпечення позову може бути наслідком порушення прав інших осіб.

Заявником не обґрунтовано, яким чином дія спірного пункту 3 Ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5430 «Про затвердження на посаду заступника міського голови та персонального складу виконавчого комітету Львівської міської ради», яким затверджено персональний склад виконавчого комітету Львівської міської ради безпосередньо стосуються прав і охоронюваних законом інтересів Громадської організації «Народна дія Львів».

Заявником не доведено та судом не встановлено, чи взагалі оскаржуваним рішенням завдана будь-яка шкода Громадській організації «Народна дія Львів», та які порушені чи оспорювані права або інтереси заявника, за захистом яких він звернувся до суду, йому необхідно поновлювати після розгляду справи по суті.

Окрім того, заявник посилається на порушення ч.7.ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до якого на осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють у ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови, як на очевидність ознак протиправності рішення відповідача, тобто на обставини, наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Ухвала Львівської міської ради №5430 «Про затвердження на посаду заступника міського голови та персонального складу виконавчого комітету Львівської міської ради» прийнята 19.09.2019, водночас із заявою про вжиття заходів забезпечення позову громадська організація звернулася до суду 16.12.2020, тобто з пропуском встановленого нормами ст. 122 КАС України строку звернення до суду.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні заяви Громадської організації «Народна дія Львів» про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Грень Н.М.