Рішення № 93625786, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10213/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0536 (далі – відповідач, в/ч А0536), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч А0536 щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати в/ч А0536 виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку№48/П в сумі 13 240 грн 49 к.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків за неотримане речове майно у розмірі 13 240 грн 49 к. Представник позивач звертався до відповідача про виплату належної ОСОБА_1 компенсації. Однак в/ч А0536 на заяву представника позивача було лише надано довідку від 07.08.2020 №48/П на суму 13 240 грн 49 к. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у виплаті компенсації за неотримане майно відповідно до довідки-розрахунку№48/П в сумі 13 240 грн 49 к., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Надіслана рекомендованою кореспонденцією відповідачу судова повістка на вказану у позовній заяві адресу повернулася з відміткою поштового відділення на конверті «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач вважається таким, що його повідомлено про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно з положеннями статті 129 КАС України відповідача повідомлено за допомогою електронної пошти.

Відповідно до положень статті 205 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 19.03.2015.

Наказом командира в/ч А1314 (по особовому складу) від 24.06.2019 №116 капітана, командира евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону в/ч А0536 ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до підпункту «е» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення займати певні посади).

Наказом командира в/ч А0536 (по стройовій частині) від 31.10.2019 №318 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2019.

Наказ від 31.10.2019 №318 не містить відомостей щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Представником позивача адвокатом Ревером С.В. у червні 2020 року надіслано на адресу відповідача адвокатський запит щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

В/ч А0536 у відповідь на адвокатський запит надіслано довідку-розрахунок від 07.08.2020 №48/П.

Відповідно до довідки-розрахунку від 07.08.2020 №48/П на отримання грошової компенсації звільненому в запас капітану ОСОБА_1 , сума грошової компенсації за неотримане речове майно становить 13 240 грн 49 к.

Вважаючи протиправною бездіяльність в/ч А0536 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 07.08.2020 №48/П у розмірі 13 240 грн 49 к.,позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Згідно з статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9-1 Закону № 2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі – Порядок №178).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Аналіз норми статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178 дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна.

При цьому, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Тобто, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На підтвердження наведеного висновку вказує і те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Саме такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 та від 11.09.2019 у справі №825/1104/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, представник позивача адвокат Ревер С.В. у червні 2020 року звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, отримавши від відповідача довідку за встановленою формою, необхідну для такої виплати, якою підтверджено вартість майна, яке підлягало компенсації, тому, на переконання суду, позивач вчинив дії, які необхідні для вирішення питання щодо грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, які є предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує право позивача на отримання такої компенсації, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу з позовних вимог.

Друга позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку№48/П в сумі 13 240 грн 49 к., є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» (адвокат Ревер С.В., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018 серія ЛВ №000876) на підставі договору про надання правової допомоги від 01.06.2020 №414, який наявний у матеріалах справи.

Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 02.11.2020.

Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано наступні послуги: надання консультацій та узгодження правової позиції, тривалість 0,5 год.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогічній категорії справ, пошук рішень Верзовного Суду, а також Європейського суду з прав людини, які стосуються гарантій соціальної захищеності військовослужбовців 0,5 год.; оформлення адвокатського запиту в інтересах Клієнта у військову частину А0536 з приводу виплати грошової компенсації за речове майно та надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також адвокатського запиту 0,5 год; складання позовної заяви 1,5 год.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, відповідно до якої вартість 1 години становить 1 000 грн.

Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 01.06.2020 №414 здійснена в розмірі 3 000 грн, що підтверджується квитанцією від 07.11.2020 №ПН215600426655 (платіж №1027619300) на суму 3 000 грн.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та висновок суду про задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн, які є спів мірними із характером справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 840 грн 80 к., сплаченого за квитанцією від 07.11.2020 № ПН215600426655.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93414, код ЄДРПОУ 26615064) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93414, код ЄДРПОУ 26615064) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93414, код ЄДРПОУ 26615064) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку від 07.08.2020 №48/П в сумі 13 240 (тринадцять тисяч двісті сорок) грн 49 к., з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Військової частини А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93414, код ЄДРПОУ 26615064) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 000 (три тисячі) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Стягнути з Військової частини А0536 (військове містечко №1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93414, код ЄДРПОУ 26615064) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома