Ухвала суду № 93625474, 11.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

11 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/829/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Міністерство оборони України (м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кіровоградський обласний військовий комісаріат (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 17/19, код ЄДРПОУ 07827576)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проходив військову службу та приймав участь в бойових діях на території Афганістану. Під час проходження служби, а саме у 1987 році, позивач отримав поранення, у 2001 році набув статусу особи з інвалідності третьої групи, а у 2002 році йому було встановлено другу групу інвалідності. У серпні 2018 року позивач звернувся до військового комісара м. Кропивницького із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як особі з інвалідністю другої групи. Проте протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №69 від 31.05.2019 року позивачу відмовлено у наданні цієї грошової допомоги. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі №340/1928/19 вказане рішення визнано протиправним та скасовано, зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду. Однак, протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України №7 від 17.01.2020 року позивачу знову відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач, наполягаючи на тому, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності та настанням інвалідності другої групи;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності другої групи відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою судді від 26.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Цією ж ухвалою до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Кіровоградський обласний військовий комісаріат.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на виконання судового рішення в адміністративній справі №340/1928/19 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги та прийнято протокольне рішення комісії Міністерства оборони України №7 від 17.01.2020 року про відмову у її призначенні у зв`язку із відсутністю у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності. Представник відповідача стверджував, що висновки суду у справі №340/1928/19 про наявність у позивача права на одноразову грошову допомогу є помилковими, тому винесені у цій справі судові рішення були оскаржені Міністерством оборони України в касаційному порядку. Доводячи, що протокольне рішення №7 від 17.01.2020 року відповідає вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від третьої особи надійшли пояснення щодо позову із запереченнями проти нього, мотивованими тим, що на момент первинного встановлення позивачу групи інвалідності діяло законодавство, що не передбачало виплату одноразової грошової допомоги, а соціальний захист військовослужбовців забезпечувався через механізм державного обов`язкового особистого страхування. Норма про виплату одноразової грошової допомоги з`явилася вперше у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" №3597-Івід 04.04.2006 року, який набрав чинності 10.05.2006 року. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому позивач мав право звернутися до Національної страхової компанії "Оранта" за виплатою страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням. Позивачем не додано до первинних документів підтверджуючих доказів на отримання допомоги через механізм державного обов`язкового особистого страхування та документів, що підтверджують факт звернення до вказаних уповноважених органів. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рн 99 (справа №1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки на час встановлення позивачу інвалідності в 1997, 2002 та 2004 роках діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування, однак не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, тому комісія Міністерства оборони України дійшла вірного висновку про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. З цих підстав Кіровоградський обласний військовий комісаріат просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та Збройних Сил України, з якої був звільнений 13.03.1995 року у запас за станом здоров`я.

Під час проходження служби у період з січня 1986 року по лютий 1989 року приймав участь в бойових діях на території Афганістану. У період з липня по жовтень 1987 року, виконуючи бойові завдання, отримав численні поранення та контузію, має статус ветерана війни – інваліда війни. (а.с. 47)

За результатами первинного огляду МСЕК 04.03.1997 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок контузії, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18АБ №074192 від 04.03.1997 року. За результатами повторного огляду МСЕК 24.01.2001 року позивачу підтверджено групу інвалідності та її причину. Згодом за результатами повторних оглядів МСЕК 20.09.2002 року та 21.09.2004 позивачу встановлено другу групу інвалідності безтерміново та підтверджено її причину. (а.с. 5, 65, 67 - 68)

Позивач у серпні 2018 року звернувся за місцем свого проживання до військового комісара Кропивницького міського військового комісаріату із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням другої групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. (а.с. 66)

Кропивницький міський військовий комісаріат, через Кіровоградський обласний військовий комісаріат, направив документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

На засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 31.05.2019 року розглянуто питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_1 , якого 13.03.1995 року звільнено з військової служби та якого 04.03.1997 року під час первинного огляду МСЕК визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок контузії, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та прийнято рішення про відмову у її призначенні. Це рішення мотивовано тим, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1997 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. (а.с. 52)

Не погодившись з таким рішенням, позивач у серпні 2019 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. (а.с. 41 - 72)

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року в адміністративній справі №340/1928/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 31.05.2019 року №69, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про виплату грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності від 27.08.2018 року. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності від 27.08.2018 року, з урахуванням правового висновку суду. (а.с. 73 - 81)

На виконання судових рішень в адміністративній справі №340/1928/19 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 17.01.2020 року повторно розглянуто питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_1 , та прийнято рішення про відмову у її призначенні з тих самих підстав. У цьому рішенні зазначено, що на час встановлення інвалідності заявнику в 1997, 2002 га 2004 роках діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей", яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування, та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Згідно зі статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому заявник мав право звернутися до Національної страхової компанії "Оранта" за виплатою страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням. (а.с. 6)

Позивач, не погоджуючись з цим рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 9 статті 16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

Пунктом 2 вказаної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом установлено, що позивач у серпні 2018 року звернувся до Кропивницького міського військового комісаріату із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням другої групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

За наслідками розгляду цієї заяви комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 31.05.2019 року було прийняте протокольне рішення №69 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги. Законність мотивів відмови відповідача у призначенні цієї грошової допомоги була предметом спору в адміністративній справі №340/1928/19, у якій позивач оскаржував дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності, та просив суд зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо її нарахування та виплати.

Ці вимоги судом вирішені та постановлено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , яке набрало законної сили. Тож порушене право позивача щодо вирішення питання про призначення йому одноразової грошової допомоги відновлено за наслідками вирішення спору та прийняття судом рішення у справі №340/1928/19, яким зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2018 року про виплату грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності, з урахуванням правового висновку суду.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року в адміністративній справі №340/1928/19 було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року та набрало законної сили. Наразі судові рішення в адміністративній справі №340/1928/19 переглядаються в касаційному порядку. (а.с. 82 - 83)

У даній адміністративній справі позивач оскаржує дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення в адміністративній справі №340/1928/19. Зокрема позивач не погоджується з протокольним рішенням №6 від 17.01.2020 року про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, прийнятим з тих самих підстав, що і протокольне рішення №69 від 31.05.2019 року, яке визнано протиправним та скасоване судовими рішеннями в адміністративній справі №340/1928/19.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 8 статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 вказав, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору в адміністративній справі №340/1928/19, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. У спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 20.02.2019 року (справа №806/2143/15), від 03.04.2019 року (справа №820/4261/18), від 21.11.2019 року (справа №802/1933/18-а), від 24.09.2020 року (справа №640/15623/19).

У постанові від 29.07.2020 року (справа №580/1264/19) Верховний Суд вказав, що у разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду – провадження у справі належить закривати з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судові витрати у справі сторонами не понесені.

Керуючись статтями 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш