Рішення № 93625044, 18.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/3746/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) (вул. Головна, буд. 55а,м. Чоп,Закарпатська область,89502) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) , яким просить:

1. Визнати діяння відповідача: Військової частини 1493 Західного регіонального управління Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України Адреса: 89502 вул. Головна 55 А, м. Чоп, Закарпатська область Код ЄДРПОУ 14321707 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з січня 2014 року по 2019 року в день звільнення 23.12.2019 року - протиправними.

2. Стягнути відповідача: Військова частина 1493 Західне регіональне управління Чопський прикордонний загін, Державної прикордонної служби України Код ЄДРПОУ 14321707 (Адреса: 89502 вул. Головна 55 А, м. Чоп, Закарпатська область ) 14979,81 грн.

1.Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідно до Витягу із Наказу Західного регіонального управління Чопський прикордонний загін ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку з закінченням строку. В період проходження військової служби з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року позивач не отримав індексацію грошового забезпечення. Вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ,зазначену ухвалу отримано ним 01.12.2020 року.

Проте відповідач відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог, що трактується судом як визнання позову відповідачем.

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення учасника бойових дій, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до Витягу із Наказу від 23.12.2019 року №445-ос Західного регіонального управління Чопського прикордонного загону ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв`язку з закінченням строку.

03 вересня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо нарахування та виплати йому індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року.

Листом від 07.09.2020 року №11/7-358 позивачу було відмовлено за відсутності підстав у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року., однак визнали , що сума належної індексації позивачу становить 14979,81 грн. за період березень 2013 року та жовтень 2014 року .

Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р., держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон).

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, ст.2 Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).

Нормами ст. 6 Закону встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Індексація доходів населення згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 р. відноситься до державних соціальних гарантій та покликана підтримати достатній життєвий рівень громадян та купівельну спроможність їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Норми ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлюють обов`язковість державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок).

П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Основною умовою початку нарахування індексації є встановлення того факту, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Суд зазначає, що жодних обґрунтувань причин невиплати заборгованості при звільненні позивачу з військової служби відповідач не навів. Доказів виплати індексації грошового забезпечення за відповідний період, відповідач суду також не надав.

Ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що індексація грошового забезпечення також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні від 03 квітня 2019 року по справі №638/9697/17(адміністративне провадження №К/9901/30616/18) зробив наступний висновок:

"Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10 березня 2015 року (справа №21-70а15) щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ. Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством України гарантоване право позивача на проведення індексації його грошових доходів у разі настання обставин, передбачених ст. 4 Закону, а тому дії відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення у період з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року.є протиправними.

Ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, я не довів правомірність своїх дій, відзиву не надано.

З урахуванням зазначеного, враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) (вул. Головна, буд. 55а,м. Чоп,Закарпатська область,89502, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) (вул. Головна, буд. 55а,м. Чоп,Закарпатська область,89502, код ЄДРПОУ 14321707) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року.

3.Зобов`язати Чопський прикордонний загін (94 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1493) (вул. Головна, буд. 55а,м. Чоп,Закарпатська область,89502, код ЄДРПОУ 14321707) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з січня 2014 року по 23 грудня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова