Рішення № 93624909, 18.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/18312/20

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену у листі від 02.09.2020 №15687-15062/М-02/8-0600/20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити їй пенсію за віком з врахуванням періоду її роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні з 01.01.2020.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем до її трудового стажу не зараховано період роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні, оскільки у трудовій книжці не читається печатка цього підприємства.

Ухвалою суду від 16.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження, відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 КАС України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у грудні 2019 року отримала пенсію у меншому розмірі, вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з приводу перерахунку пенсії та повернення попереднього розміру пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 10.01.2020 №158/03.12 повідомило ОСОБА_1 про те, що їй не зараховано період роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой", оскільки у трудовій книжці не читається печатка. У зв`язку з цим орган Пенсійного фонду зазначив, що позивач має надати уточнюючу довідку, що підтверджує факт роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой".

Отримавши архівну довідку від 27.02.2020 №03-281/1731, видану "Луганською Народною Республікою" про період роботи в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой", ОСОБА_1 звернулась повторно із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зарахування до стажу роботи періоду роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні.

Відповідач листом від 02.09.2020 №15687-1062/М-02/8-0600/20 розглянув заяву та повідомив, що відповідно до записів трудової книжки у період з 24.09.1979 по 21.08.1981 ОСОБА_1 працювала у "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні. При цьому, на підставі відтиску печатки, яким завірено запис про її звільнення, неможливо ідентифікувати назву підприємства. Довідки, видані підприємством, організаціями, установами, які не перереєстрували свою господарську діяльність на підконтрольній території, для призначення пенсії з 01.12.2014 до уваги не беруться. Зважаючи на це, відповідачем не враховано довідку "Архівного управління адміністрації м. Луганська Луганської народної республіки" від 27.02.2020 №03/28/1731.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (далі - Інструкція №58).

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Відповідно до записів трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 у період з 24.09.1979 по 21.08.1981 працювала у "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні.

Пенсійним фондом не зараховано зазначений стаж роботи позивача, оскільки на підставі відтиску печатки, яким завірено запис про звільнення у трудовій книжці, не можливо ідентифікувати назву підприємства.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Нечіткий відтиск печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки останній не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, записи у трудовій книжці ОСОБА_1 належним чином підтверджують стаж роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні.

При цьому, у суду немає підстав ставити під сумнів відомості у трудовій книжці як такі, що підтверджують стаж роботи позивача у зазначений період. Судом також приймається до уваги те, що обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі. При цьому, суд враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Крім того, судом враховується, що позивачем надано довідку, видану окупаційною владою, яка підтверджує спірний стаж. Відповідач відмовився її приймати до розгляду з тих підстав, що вони видані окупаційною владою.

У жодній мірі не стверджуючи про наявність законної можливості врахувати відомості, вказані у зазначеному документі, суд однак констатує, що відповідач, реалізуючи матеріально-правові засади діяльності суб`єкта владних повноважень, закріплені у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема і щодо прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, самоусунувся від виконання цього обов`язку, не вчинивши жодних дій на перевірку повідомлених позивачем даних.

При цьому, такий обов`язок прямо закріплений у ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Переклавши тягар доведення на позивача, який і так опинився у скрутному становищі, будучи внутрішньо переміщеною особою, відповідач порушив основоположні засади діяльності державного органу.

Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" №137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Оскільки суд дійшов висновку, що надана позивачем трудова книжка є належним доказом існування страхового стажу за період роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні, перерахунок пенсії підлягає здійсненню відповідачем з 01.01.2020, оскільки 10.01.2020 у його проведенні було відмовлено позивачу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання неправомірною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладеної у листі від 02.09.2020 №15687-15062/М-02/8-0600/20, та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні, здійснивши перерахунок пенсії з 01.01.2020.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену у листі від 02.09.2020 №15687-15062/М-02/8-0600/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з врахуванням періоду її роботи з 24.09.1979 по 21.08.1981 в "Будівельному управлінні №5 Треста Ворошиловградстрой" на посаді няні з 01.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.12.2020.

Суддя Н.М. Майстренко