
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року м. Житомир
справа № 240/3881/20
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.07.2020 за вх..№27549/20) просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області податкові повідомлення-рішення від 03.03.2020:
- №0003473307 про накладення штрафу за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних в розмірі 109243 грн відповідно до положень абз.6 пп.120-1.1 ст.120-1 ПК України;
- №0003483307, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 53428 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 26714грн, разом 80142 грн, на підставі абз. 4 п. 123.1 ст.123 ПК України;
- №0003493307, яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 101132 грн;
- №0003503307 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 117353 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29338грн, разом 146691 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ). За результатами перевірки складено акт №50/06-30-33-05/ НОМЕР_1 від 10.02.2020 відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено, що позивачем протиправно завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2019 року в розмірі 53428 грн; завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 101132грн; занижено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 117353 грн.
Однак, позивач вказує, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про заниження платником своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 53428 грн та про порушення терміну реєстрації податкової накладної за листопад 2019 року.
Зазначає, що відповідно до положень п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 та пп.195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України позивач правомірно відобразив податкові зобов`язання з податку на додану вартість за нульовою ставкою за результатами виконання умов контракту №1/29.07.2019 від 29.07.2019 з операцій щодо вивезення пиломатеріалів з митної території України.
Окрім того вказує, що контролюючий орган дійшов хибного висновку про заниження позивачем податкового зобов"язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року у сумі розміром 162775 грн, оскільки у платника податку (ФОП ОСОБА_1 ) були відсутні підстави для обліку відходів від обробки сировини - лісопродукції у вигляді тирси та обаполів за правилами обліку запасів сировини за ціною товару, що перероблявся.
Тому у позивача, як платника податку був відсутній обов`язок щодо подання для реєстрації зведених податкових накладних на вивезену продукцію та на облік відходів.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 23.03.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 26.06.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях (вх.№28573/20) від 06.08.2020 та (вх.№36668/20) від 22.09.2020, додатково наголошував стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень №0003493307 та №0003503307 від 03.03.2020 та зазначав, що ФОП ОСОБА_1 відсутні підстави для обліку відходів від обробки сировини (кругляку деревини) у вигляді тирси та обаполів за правилами обліку запасів сировини за ціною товару, що перероблявся та, як наслідок, відсутній обов`язок щодо подання для реєстрації зведених податкових накладних на вивезену продукцію та на облік відходів.
Окрім того, зауважує, що для встановлення порушення п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України працівникам контролюючого органу необхідно було встановити факт використання або початку використання позивачем товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Проте, в акті перевірки не зазначено на які конкретно негосподарські цілі позивачем було використано товарно-матеріальні цінності, також не було наведено переліку документів, що підтверджують сам факт використання таких запасів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 27.04.2020 (за вх.№13904/20) та письмових поясненнях від 18.09.2020 (вх.№36205/20).
В обґрунтування зазначає, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Зазначає, що в акті перевірки від 10.02.2020 №50/06-30-33-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом зафіксовано заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2019 року. Вказує, що зазначені порушення встановлено у зв`язку з порушенням застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість у сумі розміром 55710 грн.
Окрім того, платником не задекларовані податкові зобов`язання з податку на додану вартість на не обліковані залишки відходів виробництва та сировину, в результаті чого занижено податкові зобов"язання за листопад 2019 року у сумі розміром 162775 грн. Порушено терміни реєстрації податкових накладних за цими операціями.
У ході судового розгляду справи судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) (ідн. номер НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець - 28.10.2016, перебуває на обліку в Овруцькій об"єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, основний вид економічної діяльності за КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.39).
У період з 28.01.2020 по 03.02.2020 службовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , з питань достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року.
За наслідками перевірки складено акт №50/06-30-33-05/ НОМЕР_1 від 10.02.2020 (далі - акт перевірки) (а.с.7-17).
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, за її результатами встановлено порушення позивачем:
- п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп. 195.1 «г» п.195.1, ст.195, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п.200.1, п. 200.4. ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 п.200.1 ст.200, пп. «б» п.200.4 ст.200, п.200.9 ст.200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, заявленого у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (вх.№9302835924 від 16.12.2019), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в листопаді 2019 року на загальну суму 53428 грн;
- п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1 «г» п. 195.1, ст.195 , п. 189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п 200.1, п 200.4 ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в листопаді 2019 року зменшено від`ємне значення рядка 21 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 101132 грн;
- п.201.1. ст. 201, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме не зареєстровано податковому накладну за листопад 2019 року на загальну суму ПДВ 218485грн;
- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, пп.195.1 «г» п.195.1, ст.195, п.189.1 ст.189, абз. «г» п. 198.5. ст. 198, абзацу а) ст.193, п.200.1 ст.200, п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст.201 ПК України в листопаді 2019 року занижено податок на додану вартість у розмірі 117353 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем 03.03.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0003473307 відповідно до якого позивачу нараховано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 109243 грн (а.с.18);
- №0003483307 згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі: 53428грн - сума завищення бюджетного відшкодування та 26714 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.19);
- №0003493307 відповідно до якого зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101132 грн (а.с.20);
- №0003503307 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 146691 грн, з яких: 117353 грн - податкове зобов"язання; 29338 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.21).
Такі висновки зроблені контролюючим органом, виходячи з того, що позивач:
- безпідставно відобразив господарську операцію з поставки лісоматеріалів за контрактом з CNR AMBALAJSANAVI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за нульовою ставкою податку на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов"язання з податку на додану вартість у листопаді 2019 року у розмірі 55710 грн та порушено терміни реєстрації податкових накладних, а саме не зареєстровано податкову накладну на загальну суму ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 55710 грн (а.с.11 зворот);
- не відображено в бухгалтерському обліку залишки безвитратних матеріалів одержаних від переробки деревини (11,16 куб.м) на загальну суму 7998 грн, які не рахуються в залишках ТМЦ станом на 30.11.2019, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1600 грн (а.с. 13 зворот);
- не віднесено до податкових збов"язань з податку на додану вартість у листопаді 2019 року залишки не використаних товарно-матеріальних цінностей на суму у розмірі 805875,52 грн, по яких відсутні місця зберігання, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 162775 грн (а.с.14).
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, заниження платником своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість призвели до завищення ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в листопаді 2019 року у розмірі 53428 грн; зменшення від"ємного значення рядка 21 декларації податку на додану вартість на загальну суму 101132 грн та заниження податку на додану вартість у розмірі 117353 грн.
Вказані порушення, на думку контролюючого органу, зобов`язували ФОП ОСОБА_1 за листопад 2019 року подати до Єдиного реєстру податкових накладних зведені податкові накладні відповідно на суми податкових зобов`язань в розмірі 218485 грн (162775 грн + 55710 грн). Несвоєчасна реєстрація таких податкових накладних стала підставою для застосування штрафу в розмірі 109243 грн (50% від суми податкових зобов`язань за такими накладними).
Окрім того, у зв"язку із встановленням контролюючим органом суми завищення за листопад 2019 року бюджетного відшкодування у розмірі 53428 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 26714 грн (50% від суми завищення бюджетного відшкодування).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо зазначеного у акті перевірки контролюючим органом висновку про встановлення порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.195 Податкового кодексу України при відображенні господарської операції з поставки лісоматеріалів за контрактом з CNR AMBALAJSANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) за нульовою ставкою податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Приписами пп.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України передбачено, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
Згідно абз. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.
За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Матеріали справи свідчать, що між ФОП ОСОБА_1 («Постачальник») укладено контракт №1/29.07.2019 від 29.07.2019 (далі - Контракт) із CNR AMBALAJ SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) («Покупець») на поставку пиломатеріалів листяних і хвойних порід (далі - Товар) на умовах FCA України згідно з доданими специфікаціями по термінам, якості і кількості (а.с.30-31).
Пунктом 2.4 Контракту передбачено, що Товар вважається зданим «Постачальником» та прийнятим «Покупцем» на підставі фактичної кількості Товару, відвантаженого в транспортний засіб.
Згідно з пунктом 3.2 Контракту базис поставки FCA - Україна (Інкотермс -2010). Умови поставки кожної окремої партії Товару можуть бути змінені за взаємною згодою сторін із зазначенням таких змін в рахунках і специфікаціях, а також із внесенням відповідних змін до цін на Товар, якщо погоджено Сторонами.
У пункті 3.5 зазначено, що датою відвантаження Товару є дата надання повного комплекту митних документів на товар і завантаження Товару на транспортний засіб.
Окрім того, між ФОП ОСОБА_1 та CNR AMBALAJSANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) укладено Додаткову угоду №1 від 29.07.2019 до договору №1/29.07.2019 від 29.07.2019, відповідно до п.1 якої зазначено «Добавити пункт 3 «Умови поставки» підпунктом 3.6. в такій редакції: 3.6 Покупець набуває право власності на товар з моменту оформлення митної декларації» (а.с. 32).
Виконання умов Контракту та вивезення позивачем за межі митної території України розпилених лісоматеріалів хвойних порід об`ємом 40,26 куб.м вартістю 5636,40 доларів США (140884,19 грн) та об"ємом 40,60 куб.м вартістю 5684,00 доларів США (137667,23 грн) підтверджується митними деклараціями №UА101190/2019/003126 від 09.11.2019 та №UА101190/2019/003294 від 27.11.2019, відповідно (а.с.22, 25).
Суд зазначає, що в графі 8 вказаних митних декларацій відправником продукції зазначено «фізична особа – підприємець ОСОБА_1 », а одержувачем – «CNR AMBALAJ SANAVI VE TIC. LTD. STI» (Туреччина)
З огляду на викладене, митна декларація є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у такій декларації.
Щодо твердження відповідача з приводу невірного зазначення реквізитів покупця «CNR AMBALAJ SANAYI VE TIC. LTD. STI», які не відповідають реквізитам зазначеним у рахунку-фактурі №5 від 30.10.2019 та рахунку-фактурі №6 від 18.11.2019, суд зазначає, що відповідно до змісту 10 розділу Контракту «Юридичні адреси, контакти та реквізити сторін» «CNR AMBALAJ SAN. VE TIC. LTD. STI» є скороченою назвою «Покупця».
З огляду на вказане, формальні неточності у документах не можуть спростовувати правомірність вчинення сторонами приватно-правових правовідносин та спростовувати факт здійснення господарських операцій.
Окрім цього, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оскарження правочину з приводу реалізації (продажу) позивачем контрагенту - CNR AMBALAJSANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина) лісоматеріалів розпилених, що вивозились позивачем з митної території України відповідно до митних декларацій №UА101190/2019/003126 від 09.11.2019 та №UА101190/2019/003294 від 27.11.2019.
Щодо доводів контролюючого органу з приводу безпідставного не відображення позивачем в бухгалтерському обліку залишків безвитратних матеріалів одержаних від переробки деревини в об"ємі 11,16 куб.м на загальну суму 7998,00 грн (податок на додану вартість у розмірі 1600грн), станом на 30.11.2019 та залишків не використаних товарно-матеріальних цінностей по яких відсутні місця зберігання на суму в розмірі 805875,52 грн (податок на додану вартість у розмірі 161175 грн), суд зазначає наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) .
Так, відповідно до п.2 ст.3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст.10 Закону №996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Однак, сфера дії Закону №996-XIV не поширюється фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Відповідно до інформації, вказаної в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 , у період, що перевірявся перебувала на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (3 група) (а.с.9).
Суд зауважує, що фактична наявність матеріальних цінностей на відповідну дату - станом на 30.11.2019, може бути підтверджена лише за результатами проведеної інвентаризації, однак відповідачем доказів про наявність вказаної інформації, суду не надано.
Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що податковим органом проводилася невиїзна документальна перевірка, а тому є безпідставним та незрозумілим висновок щодо виявлення залишків товарно-матеріальних цінностей від обробки деревини в об"ємі 11,16 куб.м., які не використані в господарській діяльності платника, загальною вартістю 7998,00 грн, та встановлення залишків невикористаних товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 805875,52 грн, по яких відсутні місця зберігання.
Окрім того, щодо встановлення контролюючим органом залишків невикористаних товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 805875,52 грн, по яких відсутні місця зберігання, суд зазначає таке.
Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що чоловіку позивача, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель та споруд загальної площею 868,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтвом про шлюб (а.с.34, 35).
Зазначено, що до складу цього комплексу входить будівля колишнього інкубатора, гараж та інші споруди і прилегла до них територія. Саме тому, на підставі положень ст.59 Сімейного кодексу України позивач з усного дозволу власника цього майна - ОСОБА_2 отримала право користування майном з метою здійснення підприємницької діяльності, в тому числі і для складування залишків лісу, обробленої деревини та інших матеріальних цінностей, що належать їй.
Тобто позивач не заперечує, що обаполи та тирса, на момент здійснення перевірки не використані позивачем у своїй господарській діяльності, а передані на зберігання.
Під час розгляду справи позивачем, на підтвердження передання на зберігання вказаних залишків від переробки лісопродукції надано суду акт №22 здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за Договором №3 від 01.07.2018, акт на переробку деревини від 29.11.2019 та акт на переробку пиломатеріалів на готову продукцію від 31 жовтня 2019 року (а.с.106, 107, 108).
Окрім того, позивачем надано суду акт №11 прийому-передачі до договору відповідального зберігання від 29.11.2019, згідно зі змістом якого ФОП ОСОБА_1 передано ФОП ОСОБА_2 для відповідального зберігання майно, а саме:
- пиломатеріали соснові (обрізні) – 111,68 м.куб / 195551,68 грн;
- обаполи (обрізні) – 55,84 м.куб /5584,00 грн;
- тирса – 44,67 м.куб / 4288,32 грн (а.с.109).
Суд враховує, що представник відповідача, під час розгляду справи заперечувала проти долучення до матеріалів справи вказаних доказів з підстав неподання платником податків зазначених первинних документів до контролюючого органу під час проведення перевірки, однак суд критично ставиться до заявленого, зважаючи на наступне.
За приписами абз.2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело б до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.
Зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 по справі №820/6512/16.
Отже, відповідач безпідставно ототожнив відходи у вигляді обаполів та тирси із товарами (круглі лісоматеріали), визнав їх вартість за вартістю круглих лісоматеріалів та нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1600 грн на залишки відходів (11,16 куб.м.), які не використані в господарській діяльності; безпідставно зобов"язав позивача обліковувати невикористані товарно-матеріальні цінності у загальній сумі 805875,52 грн та нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 161175,10 грн, оскільки зазначені залишки знаходяться на зберіганні у ФОП ОСОБА_2 .
З огляду на досліджені судом матеріали справи, відсутність такого обов`язку виключає зобов`язання позивача не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за цими необоротними активами. Відсутність такого обов`язку у платника виключає підстави для застосування штрафу, передбаченого ст. 120-1 Податкового кодексу України за, ніби-то, несвоєчасну реєстрацію таких неподаних зведених податкових накладних.
Отже, позивачем не було занижено податкові зобов`язання за листопад 2019 року з податку на додану вартість на суму 117353 грн та не відбулося завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2019 року на загальну суму 53428 грн, та як наслідок відсутні підстави для зменшення розміру від`ємного значення рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року на загальну суму 101132 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вказаного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 4412,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 03.03.2020 №0003473307, №0003483307, №0003493307 та №0003503307.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 4412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено у повному обсязі 18 грудня 2020 року.
Суддя А.В. Горовенко
Судове рішення № 93624889, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 18.12.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/3881/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: