Рішення № 93624802, 18.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 р. Справа№200/7816/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу у письмовому провадженні за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року в сумі 249682,26 грн.;

- стягнути однією сумою з відповідача нараховану, але не виплачену заборгованість з пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року у розмірі 249682,26 грн. ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/7816/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що за час перебування позивача на обліку у відповідача нараховано, але не виплачено пенсію в розмірі 249682 грн. 26 коп. Позивач зазначає, що спору щодо суми заборгованості між сторонами немає.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що з березня 2019 року позивач отримує поточну пенсію. Зазначає, що виділення коштів із бюджету на фінансування бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. Крім того вказує, що нарахована сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджет України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема, Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, а проводиться лише у разі наявності не це відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/7816/20-а та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №200/7816/20-а та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача.

05 липня 2016 року позивачем було подано заяву до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про переведення на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у редакції від 27 березня 2014 року. 19 липня 2016 року ПФУ було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви, що було оскаржено позивачем у судовому порядку, про що зазначено далі.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області (справа №263/9612/16-а) від 08 вересня 2016 року, залишеною в силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2020 року, позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у редакції від 27 березня 2014 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у редакції від 27 березня 2014 року, у розмірі 80% середньомісячного заробітку державного службовця за останні 24 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією з урахуванням усіх виплат, з яких сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення і соціально-побутові потреби, виплату за вислугу років, а також індексації заробітної плати, з урахуванням фактично отриманих сум.

Листом Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0580-02-8/10561 від 13 серпня 2020 року повідомлено, що в липні 2020 року вищезазначене судове рішення виконано в повному обсязі. Розмір пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» склав 7636,63 грн. Роз`яснено, що в серпні місяці позивач отримає поточну пенсію у сумі 7636,63 грн. та заборгованість за період з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року в розмірі 10668,05 грн. Також, у вищезазначеному листі зазначено, що недоотримана облікована управлінням ПФУ пенсія за період з липня 2016 по 21 травня 2020 року складає 249682 грн. 26 коп. Виплата зазначених коштів буде проведена відповідно до постанови КМУ №649 від 22 серпня 2018 року, якою затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, після надходження відповідних асигнувань.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про нарахування із підсистеми призначення та виплати пенсії на ім`я позивача, з якої вбачається, що позивачу пенсія нараховувалась, проте не була виплачена. Розмір нарахованої але не виплаченої пенсії складає 249682 грн. 26 коп.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Суд зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії. Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.

З огляду на наведене та заявлені позовні вимоги заборгованість з пенсії підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку, отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зобов`язати відповідача здійснити йому виплату компенсації втрати частини доходів за затримку виплату пенсії. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 4-7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Нормами зазначеної статті Закону України “Про оплату праці” установлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі - Порядок № 159).

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17 (провадження № К/9901/2999/17).

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати з підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, суд вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Питання щодо розподілу судового витрат не вирішувалось, оскільки позивач звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року в сумі 249682,26 грн.; стягнення однією сумою з відповідача нараховану, але не виплачену заборгованість з пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року у розмірі 249682,26 грн.; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по 21 травня 2020 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з липня 2016 року по день фактичної виплати заборгованості., - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01 липня 2016 року по 21 травня 2020 року у сумі 249 682,26 грн.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 249 682, 26 грн. з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі у порядку письмового провадження 18 грудня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова