
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року Справа № 915/1216/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу
за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 73) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, 65048, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані”, 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/26; код ЄДРПОУ 40618543
про: стягнення 50 043,94грн.
30.09.2020 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №31/1-11766вих-20 від 29.09.2020 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” заборгованість у розмірі 50 043,94 грн, з якої: 39 614,38 грн. орендна плата, 2 506,68 грн - пеня, 7 922,88 грн. – штраф.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №РОФ-1314 від 26.12.2014 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 23/25, що знаходиться на балансі державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, в частині своєчасної оплати орендної плати.
Ухвалою суду від 02.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1216/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано прокурору та позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
26.10.2020 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла заява №10-07-04818 від 23.10.2020 року, в якій Регіональне відділення підтримує позов прокурора та просить його задовольнити в повному обсязі.
Копію ухвали суду від 02.10.2020 року відповідач отримав 13.10.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суддя Семенчук Н.О. у період з 30.11.2020 року по 14 грудня 2020 року перебувала на лікарняному.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
26.12.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - орендодавець), правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України №445 від 11.05.2019 року є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, та Товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” (далі – орендар), укладено договір №РОФ-1314 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 23/25, що знаходиться на балансі державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – три нежитлових приміщення (за технічним паспортом ММБТІ №11, №15, №18) в будівлі такелажного складу з службовими приміщеннями, літ. “А-2” (інв. №3343), площею 77,4 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ563); будівлю такелажного складу з надбудовою, літ. “Б-2” (інв. №16528), площею 126,8 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ576); навіс з підпірною стінкою, літ. “Д” (інв. №13755), площею 181 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ572), що розташовані в нежитловому об`єкті за адресою: місто Миколаїв, вул. Заводська, будинок 23/25 (далі – майно), згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток №3 до Договору оренди), що перебуває на балансі державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (далі – балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2014 року і становить за незалежною оцінкою 333 920,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою проведення технічного обслуговування та поточного ремонту спецтехніки, автотранспорту та технологічного обладнання.
Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та не раніше дати державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу”, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, в редакції змін та доповнень, затвердженими постановою КМУ від 14.09.2011 №961, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2014 року) 4274,18 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.4 Договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до Державного бюджету України (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.3 Договору орендар зобов`язується зокрема своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.9 Договору орендар зобов`язується зокрема на вимогу орендодавця та балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.12.2014 року по 25.12.2019 року включно.
Відповідно до п. 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати – до повного виконання зобов`язань.
26.12.2014 року Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М., зареєстровано в реєстрі за №1998.
26.12.2014 року сторонами підписано акт приймання-передачі майна.
22.07.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (орендар), яке створене шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ”, укладено договір №1 про внесення змін до Договору, яким орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані”.
Договір №1 про внесення змін до Договору набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і є невід`ємною частиною Договору оренди від 26.12.2014 №РОФ-1314.
22.07.2016 року Договір №1 про внесення змін до Договору посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., зареєстровано в реєстрі за №790.
13.01.2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (орендар) укладено договір про припинення дії договору №РОФ-1314 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Заводська, 23/25, що перебуває на балансі державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, посвідченого 26.12.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М. за реєстровим №1998, з урахуванням договору №1 про внесення змін до цього договору, посвідченого 22.07.2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. за реєстровим №790, відповідно до п. 1.1 якого сторони вирішили вважати Договір №РОФ-1314 оренди державного нерухомого майна – трьох нежитлових приміщень (за технічним паспортом ММБТІ №11, №15, №18) в будівлі такелажного складу з службовими приміщеннями, літ. “А-2” (інв. №3343), площею 77,4 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ563); будівлю такелажного складу з надбудовою, літ. “Б-2” (інв. №16528), площею 126,8 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ576); навісу з підпірною стінкою, літ. “Д” (інв. №13755), площею 181,0 кв.м (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ572), що розташовані в нежитловому об`єкті за адресою: місто Миколаїв, вул. Заводська, 23/25 та перебувають на балансі державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, посвідчений 26.12.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М. за реєстровим №1998, з урахуванням договору №1 про внесення змін до цього договору, посвідченого 22.07.2016 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. за реєстровим №790, таким, що припинив свою чинність, у зв`язку із закінченням строку дії, на який він був укладений.
Вказаний договір 13.01.2020 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С., зареєстровано в реєстрі за №30.
13.01.2020 року сторонами підписано акт приймання-передавання, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець за участю балансоутримувача прийняв майно.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №01/219 від 17.03.2020 року, в якій вимагав у 30-денний термін з дня одержання даної претензії погасити заборгованість за Договором з орендної плати за період з червня 2019 року по січень 2020 року в сумі 39 614,38 грн, пеню за період з 15 липня 2019 року по 13 січня 2020 року в сумі 2 506,68 грн та штраф у сумі 7 922,88 грн (39 614,38 х 20%).
Вказана претензія отримана відповідачем 24.03.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Заборгованість відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з даним позовом до суду.
Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави, то слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.
Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом №10-07-02326 від 18.06.2020 року звернулось до Прокуратури Миколаївської області, в якому враховуючи обмеження кошторисних призначень Регіонального відділення для сплати судового збору пропонує вирішити питання щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у суді шляхом подання позову про стягнення з ТОВ “Метал Стивідорінг компані” заборгованості з орендної плати, зокрема за договором оренди №РОФ-1314 у сумі 39 614,38 грн. основного боргу, 2 506,68 грн пені, 7 922,88 грн. штраф.
У відповідь на вказаний лист, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 листом №31/1-9287вих-20 від 28.07.2020 року повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що відсутність коштів на сплату судового збору може не бути визнано достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів відповідного органу. Зважаючи на викладене, просить у строк до 18.08.2020 року повідомити Миколаївську місцеву прокуратуру №1, які конкретні заходи для отримання відповідних коштів для сплати судового збору вжито Регіональним відділенням. Крім того, просить повідомити про вжиті заходи, окрім направлення претензії боржнику, щодо стягнення заборгованості з орендної плати у судовому порядку. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у справі №912/2385/18 та керуючись статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” повідомляє, що у разі не вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати з ТОВ “Метал Стивідорінг компані”, відповідні заходи будуть вжиті прокурором.
У відповідь на лист №31/1-9287вих-20 від 28.07.2020 заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом №10-07-03405 від 17.08.2020 року щодо надання інформації про вжиті заходи з метою отримання коштів для сплати судового збору повідомило, що Регіональне відділення звернулось до Фонду державного майна України з пропозицією збільшення кошторисних призначень для сплати судового збору. Зазначає, що окремих запитів для виділення коштів на сплату судового збору саме для подання позовної заяви до суду про стягнення з ТОВ “Метал Стивідорінг компані” заборгованості з орендної плати Регіональне відділення до ФДМУ не направляло. Вказує, що Регіональним відділенням на теперішній час позовну заяву до суду не подано, не вчинено виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ТОВ “Метал Стивідорінг компані” заборгованості за договором РОФ-1314 у сумі 39 614,38 грн основного боргу, 2 506,68 грн - пені, 7 922,88 грн. – штраф. Регіональне відділення вважає, що порушений інтерес держави підлягає захисту шляхом подання позову про стягнення вказаної заборгованості з орендної плати з ТОВ “Метал Стивідорінг компані”.
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 листом №31/1-11403вих-20 від 22.09.2020 року повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про пред`явлення позову до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до ТОВ “Метал Стивідорінг компані” про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 50 043,94 грн.
Оскільки, Регіональним відділенням не вжиті заходи щодо стягнення з ТОВ “Метал Стивідорінг компані” заборгованості за договором РОФ-1314 у сумі 39 614,38 грн. основного боргу, 2 506,68 грн - пені, 7 922,88 грн. – штраф, то заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 підтверджено підстави для представництва.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати до Державного бюджету, заборгованість відповідача становить 39 614,38 грн, з яких:
- за червень 2019 року – 2249,37 грн;
- за липень 2019 року – 5785,49 грн;
- за серпень 2019 року – 5768,14 грн;
- за вересень 2019 року – 5808,52 грн;
- за жовтень 2019 року – 5849,18 грн;
- за листопад 2019 року – 5855,03 грн;
- за грудень 2019 року – 5843,32 грн;
- за січень 2020 року – 2455,33 грн.
Доказів оплати вказаної заборгованості або доказів на спростування наявності вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 39 614,38 грн є обгрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 2 506,68 грн та штрафу в сумі 7 922,88 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Як зазначено вище, відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Позивачем нараховано пеню за період з 16.07.2019 року по 13.01.2020 року в загальній сумі 2 506,68 грн, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню.
Судом за допомогою програми “Законодавство” здійснено перерахунок пені та встановлено, що розрахунок є арифметично правильним. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 2 506,68 грн є обґрунтованою.
Також позивачем нараховано штраф у сумі 7 922,88 грн (39 614,38 х 20%). Розрахунок штрафу є арифметично правильним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248 252 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/26; код ЄДРПОУ 40618543) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) заборгованість з орендної плати в сумі 39 614,38 грн., пеню в сумі 2 506,68 грн та штраф у сумі 7 922,88 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Стивідорінг компані” (54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23/26; код ЄДРПОУ 40618543) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 30.11.2020 по 14.12.2020.
Суддя Н.О. Семенчук
Судове рішення № 93623628, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 18.12.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 915/1216/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: