Рішення № 93623626, 18.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Справа № 915/1222/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, 55001, Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, промзона

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “СХІДБУД”, 61022, м.Харків, вул.Іванівська, буд.1, оф.34

про: стягнення 56 687,70 грн.

01.10.2020 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/15794 від 21.09.2020 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “СХІДБУД” пеню у розмірі 28 488,90 грн., штраф у розмірі 28 198,80 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Договору на постачання товару №53-123-01-20-06439 від 03.06.2020 в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Позивач в обґрунтування подання заяви до Господарського суду Миколаївської області посилається на ч.5 ст.29 ГПК України.

У відповідності до ч.5 ст.29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пунктом 1.3 Договору №53-123-01-20-06439 від 03.06.2020 визначено, що місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Таким чином, позивач правомірно звернувся саме до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “СХІДБУД” про стягнення 56 687,70 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1222/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

22.10.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що перенесення строків поставки товару відбулось через порушення строків поставки товару основним постачальником – ТОВ “Комфорт та комунікації”, директор та співробітники якого захворіли на COVID-19. Із посиланням на викладене та введення у березні 2020 року карантину відповідач вважає, що він має бути звільнений від відповідальності на підставі п. 7.1 Договору.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 30.11.2020 року по 14 грудня 2020 року перебувала на лікарняному.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.06.2020 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “СХІДБУД” (постачальник, відповідач) укладено договір на постачання товару №53-123-01-20-06439 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар – код CPV42510000-4 по ДК 021:2015 – Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (Кондиціонери та ЗІП до кондиціонерів) (далі – товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2019 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару складає 402 840,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 2.2. Договору, оплата за договором відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно Специфікації №1 (Додаток №1 до договору) та виконання постачальником умов п.п.3.2., 5.1. цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, постачання здійснюється на протязі 45 днів з дати публікації договору в системі РroZorro, але не пізніше 01.07.2020 на умовах: DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Згідно п.3.3. Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.

Відповідно до п. 7.2 Договору форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Відповідно до п. 7.3 Договору недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 12.1. Договору, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою.

Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.12.1. цього договору, та закінчується 31.12.2021 (п.12.2. Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Так, на виконання п.1.1. Договору між сторонами було складено та підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до договору), якою визначено найменування товару, кількість, асортимент та ціну.

09.07.2020 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни в позицію 13 Специфікації №1 (Додаток до договору №1).

Відповідачем на виконання умов Договору та Додатку №1 було поставлено товар позивачу на загальну суму 75 805,74 грн, що підтверджується видатковою накладною №75 від 06.08.2020 року з відміткою про отримання товару позивачем 06.08.2020.

Позивач зазначає, що постачання товару на суму 327 034,26 грн (402 840,00 - 75 805,74) не здійснено відповідачем зовсім.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивач нарахував штрафні санкції.

10.08.2020 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію №32/12793 від 05.08.2020 з вимогою про перерахування штрафних санкцій у розмірі 41 492,52 грн на розрахунковий рахунок позивача в строк до 01.09.2020 враховуючи поставку товару із порушенням строку, визначеного у п.3.1 Договору.

Вказана претензія була отримана відповідачем 17.08.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №55001 00759218.

У відповіді на претензію №01/09-20 від 01.09.2020 року відповідач зазначає, що перенесення строків поставки товару відбулось через порушення строків поставки товару основним постачальником – ТОВ “Комфорт та комунікації”, директор та співробітники якого захворіли на COVID-19. Просить не застосовувати передбачені Договором штрафні санкції на підставі введеного Кабінетом Міністрів України карантину та факту захворювання директора та співробітників основного постачальника, що призвело до порушення строків.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 4.1. Договору, у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Позивач у зв`язку з простроченням відповідачем термінів постачання товару нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 28 488,90 грн., яка нарахована:

- на суму 402 840,00 грн за період з 02.07.2020 року по 05.08.2020 року включно (35 днів прострочення), розмір пені склав 14 099,40 грн (402 840,00 х 0,1% х 35);

- на суму 327 034,26 грн за період з 05.08.2020 року по 17.09.2020 року включно (44 дні прострочення), розмір пені склав 14 389,50 грн (327 034,26 х 0,1% х 44).

Судом здійснено перерахунок пені:

- на суму 402 840,00 грн за період з 02.07.2020 року по 05.08.2020 року включно (35 днів прострочення), розмір пені склав 14 099,40 грн (402 840,00 х 0,1% х 35);

- на суму 327 034,26 грн за період з 06.08.2020 року по 17.09.2020 року включно (43 дні прострочення), розмір пені склав 14 062,47 грн (327 034,26 х 0,1% х 43).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 28 161,87 грн (14 099,40 + 14 062,47). У задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 327,03 грн (28 488,90 - 28 161,87) слід відмовити.

Також, позивач на підставі п.4.1 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення постачання товару понад 30 днів у розмірі 28 198,80 грн (402 840,00 х 7%). Розрахунок штрафу є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Посилання відповідача на наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення термінів поставки товару відхиляються судом, оскільки обставини, на які посилається відповідач (порушення строків поставки товару основним постачальником – ТОВ “Комфорт та комунікації”) не є форс-мажорними обставинами. Суб`єкти господарювання здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик.

Враховуючи положення ч. 1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Судовий збір у сумі 2 102,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 99,42%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 089,81 грн (2 102,00 х 99,42%).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “СХІДБУД” (61022, м.Харків, вул.Іванівська, буд.1, оф.34; код ЄДРПОУ 31234803) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) пеню в сумі 28 161,87 грн, штраф у сумі 28 198,80 грн та судовий збір у сумі 2 089,81 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 30.11.2020 по 14.12.2020.

Суддя Н.О. Семенчук