Рішення № 93623466, 06.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/975/20

За позовомБілоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (09175, Київська обл., Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка, вул. Центральна, 1) До Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” (09603, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Ентузіастів, 6) Про стягнення 5339797,03 грн Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Січкаренко А.А.

Представники:

Від позивача не з`явився Від відповідача не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.10.2020 Господарським судом Київської області за наслідками розгляду позовної заяви Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” (далі – відповідач) про стягнення 5339797,03 грн прийнято рішення по суті позовних вимог у справі №911/975/20, яким позовні вимоги задоволені повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” на користь Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 4930400 (чотири мільйона дев`ятсот тридцять тисяч чотириста) грн 00 заборгованості за договором поставки, 362505 (триста шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ять) грн 64 коп. пені, 46891 (сорок шість тисяч вісімсот дев`ятсот одну) грн 39 коп. 3% річних, 80096 (вісімдесят тисяч дев`яносто шість) грн 97 коп. судового збору.

При ухваленні рішення у справі №911/975/20 питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом вирішено не було, однак позивачем до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про намір подання доказів понесення таких судових витрат, за правилами п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

29.10.2020 до Господарського суду Київської області від Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/975/20.

У поданій заяві Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України просить суд відшкодувати за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн згідно з договором про надання правничої допомоги від 08.04.2020, що були понесені у зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою №146 від 15.04.2020 та розглядом справи №911/975/20.

До вказаної заяви приєднано докази її направлення відповідачу у справі №911/975/20, у тому числі приєднаних до неї копій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2020 розгляд заяви Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 911/975/20 призначено на 06.11.2020.

Представники сторін у судове засідання призначене на 06.11.2020 не з`явилися, проте, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Разом з тим, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

25.09.2020 відповідачем до Господарського суду Київської області подано заперечення від 23.09.2020, у яких вказується, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, оскільки вартість послуг адвоката не відповідає складності справи та обсягу наданих представником позивача послуг, у зв`язку із чим заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню.

У судовому засіданні 06.11.2020 після виходу з нарадчої кімнати Господарським судом Київської області оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі, заперечення на неї, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України у зв`язку з розглядом в Господарському суді Київської області справи №911/975/20 про стягнення 5339797,03 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50000,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 08.04.2020, укладений між Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України та Адвокатським бюро “Кузьменко Світлани” (далі – договір); додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 08.04.2020; детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу у справі №911/975/20 від 23.10.2020; акт надання правничої допомоги від 23.10.2020 на суму 50000,00 грн; платіжні доручення №1333 від 08.04.2020 на суму 10000,00 грн, №1599 від 11.06.2020 на суму 10000,00 грн, №2207 від 29.09.2020 на суму 10000,00 грн та №2365 від 26.10.2020 на суму 20000,00 грн.

Також в матеріалах справи №911/975/20 міститься виданий Адвокатським бюро “Кузьменко Світлани” ордер серії КС №534476 від 09.06.2020 на надання правової допомоги та копія свідоцтва Кузьменко Світлани Володимирівни про право на зайняття адвокатською діяльністю №4036/10.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Згідно з п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по усіх цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, під час досудового та судового слідства в кримінальних провадженнях, а також у справах про адміністративні правопорушення, в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.3.1 договору за виконання послуг, передбачених п.1.1 цього договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро кошти в сумі, визначеній додатком до даного договору.

Додатковою угодою до договору від 08.04.2020 п.3.1 договору викладено в наступній редакції: за надання правової допомоги, передбаченої п.1.1 даних договорів, клієнт зобов`язується оплатити адвокатському бюро винагороду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Оплата здійснюється на протязі трьох календарних днів з дати підписання сторонами акту про надання адвокатських послуг шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок адвокатського бюро (п.3.2 договору).

Умовами п.3.3 договору сторони погодили, що послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту про надання адвокатських послуг. За настання обставин, передбачених у даному пункті договору, адвокатське бюро вважається таким, що повністю виконало свої обов`язки перед клієнтом.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.6.1 договору).

Відповідно до умов детального опису та розрахунку витрат на правничу допомогу у справі №911/975/20 від 23.10.2020 сторонами погоджено надання адвокатським бюро послуг з зазначенням кількості витраченого часу, а саме:

- ознайомлення та аналіз взаємовідносин між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” – 2,0 год;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості за поставлений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” – 5,0 год;

- усунення недоліків позовної заяви -1,0 год;

- участь у судових засіданнях в Господарському суді Київської області із врахуванням часу витраченого на прибуття до суду – 18,0 год;

- ознайомлення із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору – 1,0 год;

- розробка правової позиції та плану дій щодо захисту прав та законних інтересів клієнта – 1,0 год;

- підготовка та подання до суду заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору – 3,0 год;

- опрацювання судової практики, яку надав до суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” у справах про зустрічне зарахування однорідних вимог – 3,0 год;

- підготовка письмових пояснень на підтримання правової позиції щодо захисту інтересів клієнта – 6,0 год;

- направлення до Господарського суду Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” письмових пояснень – 1,0 год.

Сторонами договору про надання правничої допомоги від 08.04.2020 підписано акт надання правничої допомоги від 23.10.2020, відповідно до якого було узгоджено перелік наданих послуг та їх ціну, що загалом становить 50000,00 грн.

Позивачем сплачено за послуги по наданню правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 08.04.2020 суму у розмірі 50000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1333 від 08.04.2020 на суму 10000,00 грн, №1599 від 11.06.2020 на суму 10000,00 грн, №2207 від 29.09.2020 на суму 10000,00 грн та №2365 від 26.10.2020 на суму 20000,00 грн.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про достатність таких доказів для встановлення факту надання адвокатським бюро професійної правничої допомоги позивачу у даній справі та обґрунтованість тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору у справі №911/975/20 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Визначальними для цілей розподілу судових витрат є: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про обґрунтованість таких витрат та підстави витрати заявником коштів на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18, від 18.11.2019 у справі №908/374/19.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, на думку суду, у даному випадку понесені Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 50000,00 грн. є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В обґрунтування своїх заперечень щодо розміру витрат позивача на послуги адвоката відповідач посилається на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним, оскільки вартість послуг адвоката не відповідає складності справи та обсягу наданих представником позивача послуг, у зв`язку із чим заявлена позивачем до відшкодування за рахунок відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню. Також, відповідач наводить рекомендації мінімальних розмірів вартості послуг адвоката за ведення господарських справ, затверджені радами адвокатів Чернігівської та Харківської областей, оскільки питання встановлення рекомендаційних (мінімальних) ставок розміру адвокатського гонорару на рівні м. Києва, Київської області наразі не затверджено.

Оцінивши доводи відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для підтримання заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” щодо розміру судових витрат позивача з огляду на наступне.

За приписами ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Також, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні ”справедливого балансу” між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі “Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів”).

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, фактично посилання відповідача на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконані адвокатом послуги не могли перевищувати 10 годин праці, по суті є лише висловлюваннями та припущеннями представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП”.

Правову позицію щодо обов`язку сторони довести належними доказами обставин неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Також, судом враховано, що фактично ціна позову у справі №911/975/20 становила 5339797,03 грн, тобто, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає меш як 1% від ціни позову.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, доводи відповідача не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої позивачем до розподілу суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у справі №911/975/20 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50000,00 грн покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву від 26.10.2020 Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про ухвалення додаткового рішення у справі №911/975/20 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” на користь Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач – Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (09175, Київська обл., Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 00494427).

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-СПП” (09603, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 6, ідентифікаційний код 39960896).

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2020.

Суддя О.О. Третьякова