Рішення № 93623385, 08.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2020Справа № 910/8642/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 9 369, 05 грн.

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш"

про стягнення 66 879, 12 грн.,

За участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Зубик Н.В. за довіреністю від 16.12.2019;

від відповідача: Грибець В.А. за довіреністю № 137/22 від 24.06.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення основного боргу в розмірі 303 996, 00 грн. та пені в сумі 9 369, 05 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що між ним та відповідачем 08.04.2019 року було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/10, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар. Проте відповідач взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконав, товар вчасно та у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/8642/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача пені в розмірі 66 879, 12 грн. за прострочення поставки продукції на суму 303 996, 00 грн. за Договором № 13/10 від 08.04.2019, яка виникла у період з 03.01.2020 по 13.01.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2020 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8642/20. Крім того, цією ухвалою вирішено перейти до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, розгляд зустрічного позову призначити разом з первісним у підготовчому засіданні на 11.08.2020 року.

07.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано відзив на зустрічну позовну заяву від 03.08.2020 року, в якому останній на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України просив суд зменшити заявлений Публічним акціонерним товариством "Центренерго" до стягнення розмір пені на 95 %.

У підготовчому засіданні 11.08.2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 03.08.2020 року, згідно з якою останнє зменшило розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 150 000,00 грн. та просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" заборгованість у загальному розмірі 163 365, 05 грн., з яких: 153 996, 00 грн. - основний борг, 9 369, 05 грн. - пеня.

Також у даному підготовчому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано клопотання про повернення суми сплаченого судового збору, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 11.08.2020 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" про зменшення розміру позовних вимог.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2020 строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/8642/20 було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22.09.2020 року.

18.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "Центренерго" подано відзив на первісну позовну заяву № 10-3491 від 13.08.2020 року, в якому останнє заперечило проти стягнення з нього суми основного боргу в розмірі 303 996, 00 грн. у зв`язку з її частковим погашенням, а також на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України просило суд зменшити заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" до стягнення розмір пені.

19.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "Центренерго" подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій відповідач просив суд задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

25.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано заперечення від 20.08.2020 року на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач повторно просив суд зменшити заявлений Публічним акціонерним товариством "Центренерго" до стягнення розмір пені.

25.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано відповідь від 20.08.2020 року на відзив на первісну позовну заяву, в якій позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" заборгованості у загальному розмірі 163 365, 05 грн., з яких: 153 996, 00 грн. - основний борг, 9 369, 05 грн. - пеня.

14.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2020 року, згідно з якою, у зв`язку з повним погашенням відповідачем суми наявної у нього основної заборгованості, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" лише суму нарахованої пені у розмірі 9 369, 05 грн.

У підготовчому засіданні 22.09.2020 року судом розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" про зменшення розміру позовних вимог від 09.09.2020 року та відмовлено в її задоволенні з огляду на те, що у поданій заяві позивач фактично відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 153 996, 00 грн., тоді як зміст цієї заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" не дозволяє чітко встановити дійсне волевиявлення останнього на подання заяви саме про відмову від вказаних позовних вимог з огляду, зокрема, на відсутність у такій заяві будь-яких посилань на приписи статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року провадження у справі № 910/8642/20 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення основного боргу в розмірі 153 996,00 грн. було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 4 559,95 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, має місце нова ціна позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш", виходячи з якої вирішуються первісні позовні вимоги.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року підготовче провадження у справі № 910/8642/20 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року.

У судовому засіданні 20.10.2020 року оголошувалася перерва до 10.11.2020 року.

Водночас судове засідання, призначене на 10.11.2020 року, не відбулося.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2020 року судове засідання для розгляду справи № 910/8642/20 по суті призначено на 08.12.2020 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" у судовому засіданні 08.12.2020 року підтримав вимоги щодо стягнення з відповідача пені, викладені у його позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Водночас останній заперечив проти зустрічних вимог Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та просив суд зменшити заявлений до стягнення з позивача розмір пені.

Представник Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у судовому засіданні 08.12.2020 року підтримав зустрічні вимоги щодо стягнення з позивача пені, нарахованої за несвоєчасну поставку продукції, та заперечив проти первісних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш", зазначивши про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення з відповідача розміру пені.

У судовому засіданні 08.12.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" та зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго", об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (далі - Товариство, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (далі - Фірма, постачальник) було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 13/10, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

За умовами пункту 2.1 цієї угоди ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним Договором.

Ціни на продукцію визначаються в Додатку до Договору (пункт 2.2 наведеного правочину).

Згідно з пунктом 2.5 Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому Додатком до Договору.

За змістом пунктів 3.1, 3.2 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку до Договору.

Відповідно до пункту 5.3 Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (у тому числі в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений у пункті 5.3 Договору.

У матеріалах справи наявна копія Додатку до Договору, яким передбачено найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції, що підлягає поставці за цим правочином: ролик ш 159*530 АМ2249СК у кількості 120 штук вартістю 1 284,12 грн. кожен загальною вартістю з ПДВ - 154 094,40 грн., ролик ш 159*1600 АМ2249СК-01 у кількості 120 штук вартістю 1 755,84 грн. кожен загальною вартістю з ПДВ - 210 700,80 грн.

За умовами пункту 2 Додатку загальна вартість продукції складає 364 795,20 грн., у тому числі ПДВ - 60 799,20 грн.

Пунктом 3 Додатку передбачені умови розрахунків за Договором: протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції, за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 8 цього Додатку, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 року, строк дії Договору: з моменту укладення до 30.06.2020 року.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" згідно з видатковою накладною № 201 від 21.10.2019 на суму 60 799,20 грн. (з ПДВ), товарно-транспортною накладною № Р201 від 21.10.2019 та акту приймання-передачі від 21.10.2019 поставило покупцю погоджену між сторонами продукцію на загальну суму 60 799,20 грн.

Крім того, постачальник згідно з видатковою накладною № 1 від 13.01.2020 на суму 303 996,00 грн. (з ПДВ), товарно-транспортною накладною № Р1 від 13.01.2020 та акту приймання-передачі від 14.01.2020 поставив Товариству передбачену Договором продукцію на загальну суму 303 996,00 грн.

Проте, в порушення вищевказаних умов Договору Товариство на час звернення Фірми до господарського суду міста Києва з даним позовом отриманий товар оплатило лише частково, сплативши постачальнику грошові кошти в загальній сумі 60 799,20 грн. та заборгувавши таким чином останньому 303 996,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань за Договором, Фірма звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги Фірми підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом із тим, як було зазначено вище, в процесі розгляду справи Товариство повністю погасило наявну в нього перед Фірмою заборгованість за поставлений товар у розмірі 303 996,00 грн., у зв`язку з чим у підготовчому засіданні 11.08.2020 року судом прийнято до розгляду подану Фірмою заяву про зменшення на 150 000,00 грн. розміру позовних вимог, а також у подальшому ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 року провадження у справі № 910/8642/20 в частині позовних вимог Фірми до Товариства про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 153 996,00 грн. було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на прострочення Товариством виконання свого грошового обов`язку з оплати поставленої продукції, Фірма просила суд стягнути з Товариства 9 369,05 грн. пені, нарахованої за прострочення покупцем оплати товару загальною вартістю 303 996,00 грн. у період з 14.02.2020 року по 09.06.2020 року.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

У пункті 9.7 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Перевіривши наданий Фірмою розрахунок пені в сумі 9 369,05 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених арифметичних помилок, що призвело до заявлення вказаної суми у завищеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на встановлений судом факт прострочення Товариством виконання свого грошового обов`язку з оплати поставленої продукції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цієї штрафної санкції, нарахованої у період з 14.02.2020 року по 09.06.2020 року на суму основного боргу в розмірі 303 996,00 грн., є пеня у розмірі 9 169,72 грн.

Разом із тим, у задоволенні вимоги Фірми про стягнення з Товариства 199,33 грн. пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Що стосується заявленого Товариством клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім іншого, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості відповідного випадку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У той же час, Товариством у порядку, визначеному процесуальним законом, не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

При цьому, суд зазначає, що неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу: є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариством не було доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру неустойки, зокрема, не надано доказів, які свідчать про невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення грошового зобов`язання Товариства тощо.

Водночас посилання заявника на порушення зобов`язань Фірми в частині своєчасної поставки продукції не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження існування істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 42 та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

У будь-якому випадку у вирішенні питання щодо зменшення пені мають бути враховані майнові інтереси обох сторін.

При цьому, суд зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом із тим, доказів того, що порушення строків розрахунків за поставлений товар сталось не з вини Товариства, суду не надано.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, приймаючи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом, і таке право підлягає застосуванню виключно у виняткових випадках, врахувавши заявлений до стягнення розмір неустойки, а також обставини, на які посилалося Товариство як на підставу зменшення неустойки, суд визнає належну до стягнення суму пені такою, що є розумним стимулюванням цього боржника виконувати основне грошове зобов`язання, і не вважає її розмір несправедливо непомірним тягарем та джерелом отримання Фірмою невиправданих додаткових прибутків. У зв`язку з цим, а також зважаючи на часткове задоволення вимоги Фірми про стягнення з Товариства нарахованої суми пені, підстав для задоволення клопотання останнього щодо зменшення розміру неустойки не вбачається.

За таких обставин, первісний позов Фірми підлягає частковому задоволенню.

У той же час, в обґрунтування зустрічних позовних вимог у даній справі Товариство посилалося на порушення Фірмою взятих на себе за Договором зобов`язань в частині своєчасної поставки покупцю погодженого між сторонами товару. У зв`язку з наведеними обставинами, Товариство просило суд стягнути з постачальника пеню в розмірі 66 879,12 грн., нараховану за прострочення поставки продукції на суму 303 996, 00 грн. у період з 03.01.2020 по 13.01.2020.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору.

Додатком до наведеного правочину, а саме пунктами 4, 5 цього Додатку, передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки DDP (Трипільська ТЕС) відповідно до правил «Інкотермс 2010».

Строк поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

У матеріалах справи наявна копія адресованої Фірмі заявки Товариства № 08-5328 від 28.11.2019 про поставку товару - ролик ш 159*530 АМ2249СК у кількості 100 штук вартістю 1 284,12 грн. кожен загальною вартістю з ПДВ - 128 412,00 грн., ролик ш 159*1600 АМ2249СК-01 у кількості 100 штук вартістю 1 755,84 грн. кожен загальною вартістю з ПДВ - 175 584,00 грн.

Вказана заявка була отримана Фірмою 03.12.2019 року, що було визнано постачальником у відзиві на зустрічну позовну заяву та не заперечувалося представниками сторін під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що погоджений сторонами товар на загальну суму 303 996, 00 грн. мав бути поставлений Фірмою на користь Товариства до 02.01.2020 року (включно).

Разом із тим, як було встановлено судом, продукція на загальну суму 303 996,00 грн., вказана у наведеній заявці, була поставлена Фірмою Товариству лише 14.01.2020 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1 від 13.01.2020 на суму 303 996,00 грн. (з ПДВ), товарно-транспортної накладної № Р1 від 13.01.2020 та акту приймання-передачі від 14.01.2020 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що прострочення Фірмою виконання свого обов`язку з своєчасної поставки продукції за вищенаведеною заявкою склало 11 днів.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені статтею 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

У пункті 9.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено, що Фірма несвоєчасно виконала взятий на себе обов`язок щодо поставки погодженого між сторонами товару вартістю 303 996, 00 грн., і розмір нарахованої Товариством пені відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога Товариства про стягнення з постачальника спірної суми цієї штрафної санкції є обґрунтованою.

Разом із тим, у відзиві на зустрічну позовну заяву від 03.08.2020 року Фірма на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України просила суд зменшити заявлений Товариством до стягнення розмір пені на 95 %.

З огляду на викладене, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, за змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За умовами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95 %, Фірма вказувала на те, що її договірне зобов`язання з поставки товару було виконано у повному обсязі, а прострочення такого виконання склало лише 11 днів та є незначним. Крім того, про неможливість вчасного виконання наведеного зобов`язання, у зв`язку, зокрема, із великою кількістю вихідних та святкових днів у січні 2020 року, Фірма повідомила Товариство відповідним листом.

Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевказане, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених Фірмою причин та обставин прострочення виконання нею договірних зобов`язань з поставки продукції, зважаючи на вжиття постачальником відповідних заходів до виконання взятих на себе зобов`язань та поставку останнім усієї погодженої між сторонами партії товару на час звернення Товариства із зустрічною позовною заявою, враховуючи незначний термін прострочення такого виконання, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення Товариством збитків внаслідок допущеного Фірмою прострочення, а також враховуючи невідповідність розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення Фірмою зобов`язання з поставки товару, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим часткове задоволення клопотання Фірми та зменшення розміру нарахованої Товариством пені на 85 % - до 10 031,87 грн. (15 % від обґрунтованої суми в розмірі 66 879,12 грн.).

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги Фірми до Товариства про стягнення 9 369, 05 грн. пені, а також зустрічні позовні вимоги Товариства до Фірми про стягнення 66 879, 12 грн. підлягають частковому задоволенню.

У той же час слід зазначити, що відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи вищенаведені положення, а також зважаючи на те, що стягненню з Товариства на користь Фірми за результатами розгляду первісного позову підлягає грошова сума в розмірі 9 169,72 грн., тоді як за наслідками вирішення зустрічного позову з Фірми на користь Товариства підлягає грошова сума в розмірі 10 031,87 грн. (з урахуванням зменшення судом штрафних санкцій), суд дійшов висновку про проведення зустрічного зарахування таких сум та стягнення з Фірми на користь Товариства різниці між ними у розмірі 862,15 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, суд звертає увагу на положення пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за яким судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 9 369, 05 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (29010, місто Хмельницький, вулиця Чорновола, будинок 88; код ЄДРПОУ 33087990) 9 169 (дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 72 коп. пені.

3. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" про стягнення 66 879, 12 грн. задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (29010, місто Хмельницький, вулиця Чорновола, будинок 88; код ЄДРПОУ 33087990) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) 10 031 (десять тисяч тридцять одну) грн. 87 коп. пені.

6. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування сум, стягнутих за первісним та зустрічним позовом, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (29010, місто Хмельницький, вулиця Чорновола, будинок 88; код ЄДРПОУ 33087990) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 15 коп. пені.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (29010, місто Хмельницький, вулиця Чорновола, будинок 88; код ЄДРПОУ 33087990) 137 (сто тридцять сім) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Адвісмаш" (29010, місто Хмельницький, вулиця Чорновола, будинок 88; код ЄДРПОУ 33087990) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

10. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

11. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

12. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

13. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.12.2020 року.

Суддя В.С. Ломака