Рішення № 93623340, 10.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 м. КиївСправа № 910/3504/18

За позовом: заступника генерального прокурора в інтересах держави в особі

позивача: міністерства аграрної політики та продовольства України;

до відповідача-1: фонду державного майна України;

до відповідача-2: регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву;

до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ";

третя особа: державне підприємство "АГРОІНВЕСТ";

про: визнання незаконними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Часовська М.С.

Представники:

прокурор у справі: Бересток Б.П.;

позивача: не з`явилися;

відповідача-1: Сіденко В.О.;

відповідача-2: Гармашов Б.С.;

відповідача-3: Лисий М.І., Очкас Ю.А.;

третьої особи: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник генерального прокурора звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі міністерства аграрної політики та продовольства України до фонду державного майна України, регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву та товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" про визнання незаконними та скасування наказів, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурором встановлено незаконне вибуття з державної власності спірного нерухомого майна (нежилих приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 180) (в літ. "А") загальною площею 516 м2, яке розташоване у місті Києві по вул. Хрещатик, 24, що належить до державної власності, уповноваженим органом управління яким було Мінагрополітики України, та яке перебувало на балансі державного підприємства "АГРОІНВЕСТ"

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2018 у справі № 910/3504/18 (суддя Маринченко Я.В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 скасовано, справу № 910/3504/18 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/3504/18 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2020 справу № 910/3504/18 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 16.09.2020.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача-3 про продовження строку підготовчого провадження.

В підготовчих засіданнях 16.09.2020 та 21.10.2020 оголошено перерву до 21.10.2020 та до 09.11.2020 відповідно.

В поданих до суду заявах прокурор зазначив про наступне: органом, уповноваженим державою на управління спільним майном є позивач; наявність у відповідача-2 свідоцтва про право власності не робить його автоматично власником спірного майна; позивач з 2017 року не вжив жодних заходів на поновлення порушених інтересів держави та повернення спірного майна, яке вибуло з державної власності з порушенням вимог законодавства; оскільки спірне майно вибуло з власності держави всупереч чинному законодавству, в тому числі внаслідок вчинення кримінального правопорушення, згода органу управління державним майном не є належним вираженням волі держави на відчуження такого майна; строк позовної давності не пропущений, оскільки лише після отримання та опрацювання висновків експертиз (2015 - 2017), проведених в ході кримінального провадження прокурору стало відомо про порушення вимог законодавства під час приватизації; договір оренди не передбачає право на викуп спірного майна.

В поданих до суду заявах відповідач-2 зазначив про наступне: належних та допустимих доказів того, що невід`ємні поліпшення спірного майна орендарем не проводились, а його вартість на момент передачі в оренду та приватизацію була заниженою прокурором не подано; ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва не досліджено питання проведення будівельних робіт; ухвали Шевченківського районного суду м. Києва не мають преюдиціального значення при вирішенні даного спору; недоліки оцінки майна не можуть слугувати формальною підставою для вилучення вказаного майна від особи після закінчення процедури приватизації.

В поданих до суду заявах відповідач-3 зазначив про наступне: прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави в особі позивача, а також не обґрунтовано підстав звернення до суду щодо участі у справі з наданням належних доказів для такого представництва; витребувати майно в порядку приписів статті 388 Цивільного кодексу України може лише фонд державного майна України, відтак подання прокурором позову в інтересах позивача є безпідставним; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач-3 протиправно заволодів спірним майном або знав про порушення порядку відчуження об`єктів державної власності під час укладення договору купівлі-продажу; в матеріалах справи відсутній вирок суду щодо встановлення факту незаконної приватизації спірного майна; оскільки при розгляді спору у даній справі судові експертизи призначені не були, правові підстави для прийняття судом до уваги експертиз, проведених в ході кримінального провадження - відсутні; прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом; позивачем не подано доказів, що відповідачу було відомо про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження майна; первісне відчуження спірного майна було здійснене на підставі рішень позивача та відповідача-2 в межах повноважень, наданих останнім законом.

В підготовчому засіданні 09.11.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.11.2020.

В судовому засіданні 30.11.2020 оголошено перерву до 10.12.2020.

В судовому засіданні 10.12.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача, відповідача-1 по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 16.11.1957 № 1280-р Міністерству сільського господарства УРСР наказано відселити підвідомчі йому організації з будинку по вул. Чекістів, 7 в новобудову Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР по вул. Хрещатик, 24-28 у місті Києві.

Розпорядженням Кабінету Міністрів УРСР від 16.09.1991 № 187-р нежитлову будівлю у місті Києві по вул. Хрещатик, 24 передано Міністерству сільськогосподарської політики УРСР, правонаступником якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України, для розміщення центрального апарату Міністерства.

Наказом від 08.02.2011 Мінагрополітики України, яке було уповноваженим органом управління державним майном - нежитловою будівлею по вул. Хрещатик, 24, вказану нежитлову будівлю площею 11 646 м2 передано на баланс державному підприємству "АГРОІНВЕСТ".

У серпні 2011 товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ" звернулося до регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву з листом про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "КПШ" в оренду нежитлових приміщень загальною площею 516,6 м2 за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24, які перебувають на балансі державного підприємства "АГРОІНВЕСТ" з метою використання під приміщення закладу громадського харчування.

Відповідно до листів державного підприємства "АГРОІНВЕСТ" від 19.08.2011 № 414/54-19 та Мінагрополітики України від 30.08.2011 № 37-11-1-15/13122, Міністерство та державне підприємство "АГРОІНВЕСТ" не заперечували щодо надання в оренду нежитлових приміщень, площею 516,6 м2 у будівлі по вул. Хрещатик, 24 у місті Києві.

Між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 13.10.2011 № 5978, за умовами якого, з урахуванням внесених відповідними договорами змін від 27.10.2011, 09.07.2012, 26.07.2012, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 516,60 м2 (на 1-му поверсі 113,70 м2, антресолі 1- 94,50 м2, антресолі 2 - 308,40 м2), розміщене за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" в будівлі, що перебуває на балансі державного підприємства "АГРОІНВЕСТ", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2011 становить 8.243.000 грн.

На підставі акта приймання-передачі орендованого майна від 13.10.2011 регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ" прийняло в строкове платне користування зазначене майно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ" зверталось до регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву, Мінагрополітики та державного підприємства "АГРОІНВЕСТ" з листами про надання дозволу на здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" у орендованих приміщень невід`ємних поліпшень.

Листами від 24.11.2011 № 37-31-15/18043 та від 25.11.2011 № 510/15-54 Мінагрополітики та державне підприємство "АГРОІНВЕСТ" повідомили товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ", що не заперечують проти здійснення орендарем невід`ємних поліпшень згідно поданого переліку будівельних робіт з метою підтримання об`єкту оренди в належному стані.

Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву листами від 13.03.2012 № 30-09/2266 та від 26.09.2012 № 30-09/8808 надано згоду товариству з обмеженою відповідальністю "КПШ" на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна відповідно з представленим описом передбачуваних поліпшень та кошторисною документацією, виконаною товариством з обмеженою відповідальністю "ФІБРОЛІТ 7", загальна вартість робіт яких згідно кошторису витрат становить 2.649.161 грн. з ПДВ, а також додатковий дозвіл на здійснення додаткових невід`ємних поліпшень, відповідно до документації, виконаної товариством з обмеженою відповідальністю "САНА ЮГ", вартість яких згідно кошторису становить 15.611 грн. з ПДВ. 19.04.2012 товариству з обмеженою відповідальністю "КПШ" було надано регіональному відділенню фонду державного майна України по м. Києву акти виконаних робіт та документів на підтвердження здійснення оплати виконаних робіт.

28.04.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ" листом № 45-1/04 звернулося до регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву про здійснення приватизації шляхом викупу орендованого нерухомого майна у відповідності до положень статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", вказуючи на здійснення ним невід`ємних поліпшень на загальну суму 2.649.160,99 грн. з ПДВ.

Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву 03.05.2012 звернулося з відповідними листами до Мінагрополітики України та державного підприємства "АГРОІНВЕСТ" з метою отримання пропозицій щодо можливості приватизації зазначеного майна та включення його до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації.

Листами від 10.05.2012 № 37-31-7/7870 та від 14.05.2012 № 284/54-10 Мінагрополітики України та державне підприємство "АГРОІНВЕСТ" вказали, що не заперечують проти приватизації орендованих товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" приміщень загальною площею 516,6 м2 за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24 літ. "А".

На підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "КПШ" від 07.07.2012 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації нежилих приміщень площею 516,60 м2 у місті Києві по вул. Хрещатик, 24, літ. "А" шляхом викупу, надіслало на адресу фонду державного майна України лист від 22.10.2012 № 30-03/9935 з проханням включити зазначений об`єкт до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до переліку додатків, з вказаним листом до фонду державного майна України було надіслано всю документацію по зазначеному об`єкту нерухомості, в тому числі і щодо здійснення невід`ємних поліпшень, зокрема, листування щодо можливості здійснення поліпшень, кошториси, акти обстеження, договори про виконання ремонтних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, платіжні доручення, аудиторський висновок та інші.

Наказом фонду державного майна України від 24.10.2012 № 3714 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень, загальною площею 516,6 м2, що орендуються товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" за адресою: 01001, місто Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" та знаходяться на балансі державного підприємства "АГРОІНВЕСТ", а також включено зазначений об`єкт до переліку об`єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до зазначеного вище наказу фонду державного майна України та положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" наказом регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву від 09.11.2012 № 1612 наказано здійснити приватизацію шляхом викупу об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень, загальною площею 516,6 м2., що орендуються товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, літ. "А" та знаходяться на балансі державного підприємства "АГРОІНВЕСТ".

З метою встановлення ціни продажу об`єкта приватизації регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву замовлено у товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР "МАРКОН" здійснення оцінки вартості спірних нежитлових приміщень, за результатами якої товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР "МАРКОН" складено звіт, згідно якого вартість майна з поліпшеннями станом на 30.11.2012 становить 12.985.000 грн. (15.582.000 грн. з ПДВ), частка орендаря 2.106.000 (2.527.200 грн. з ПДВ), частка державного майна - 10.879.000 грн. (13.054.800 грн. з ПДВ).

В лютому 2013 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі листа директора товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР "МАРКОН" було проведено рецензування звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР "МАРКОН", за результатами якого складено висновок експертного дослідження від 08.02.2013 № 745/13-43. Згідно цього висновку, звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень загальною площею 516,6 м2, за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 24 літ "А" в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, щодо описання характеристики об`єкта оцінки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватись з метою, зазначеною у звіті.

Також, на замовлення регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву Експертною радою Українського товариства оцінювачів у січні 2013 було проведено рецензування звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВИЙ ЦЕНТР "МАРКОН", за результатами якого складено рецензію на звіт від 29.01.2013 № 4-ЕР, згідно якої зазначений звіт відповідає нормативним вимогам, проте має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

06.02.2013 між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності шляхом викупу за ціною 13.054.800 грн. (з ПДВ).

19.02.2013 покупцем сплачено повну вартість об`єкта приватизації в розмірі 13.054.800 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 19.02.2013 № 218 та не заперечується сторонами.

Згідно акта приймання-передачі нежилих приміщень державної власності від 20.02.2013 № 1380 зазначене нерухоме майно було передано товариству з обмеженою відповідальністю "КПШ".

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ППМГ", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.02.2013, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "КПШ" передало у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю "ППМГ" прийняло нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 516,6 м2 по вул. Хрещатик, 24, літ. "А" у місті Києві. За товариством з обмеженою відповідальністю "ППМГ" проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Пунктом 2.1 вказаного договору, зокрема, передбачено, що за домовленістю сторін продає цей вчинено за 16.000.000,00 грн. з ПДВ. Вказана сума отримана продавцем від покупця, а саме: 13.000.000,00 грн. - 06.03.2012 як забезпечувальний платіж за попереднім договором, а решта 3.000.000,00 грн. - до укладання та підписання цього договору.

Відтак, вказаний договір купівлі-продажу є відплатним.

Прокурор стверджує, що в ході проведення розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000273 висновками судових експертиз встановлено, що вартість нежитлових приміщень, що були об`єктом приватизації станом на момент передачі в оренду становила 13.774.650 грн., а не 8.243.000 грн. (за якою передано майно в оренду), у зв`язку з чим невід`ємні поліпшення, здійснені орендарем становили 18,34 % від ринкової вартості майна, відповідно, частка поліпшень становила менше 25 %, необхідних для приватизації державного майна шляхом викупу, тому у товариства з обмеженою відповідальністю "КПШ" не виникло права на викуп спірного нерухомого майна. Крім того висновками експертів було встановлено, що станом на момент проведення оцінки об`єкта приватизації його ціна складала 15.125.200 грн. (без ПДВ), проте продаж було здійснено за 10.879.000 грн., що свідчить про заниження вартості об`єкта приватизації при його продажу на 4.246.200 грн. Також прокурор зазначив про те, що в ході проведення розслідувань в межах кримінального провадження висновками експертизи встановлено, що факт проведення ремонтних робіт та здійснення невід`ємних поліпшень у спірному приміщенні не підтверджується, а ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва встановлено внесення завідомо неправдивих відомостей про виконання ремонтних робіт у спірному приміщенні керівниками підприємств - підрядників та звільнено зазначених осіб від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Вказані обставини призвели до звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави в особі міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач) із позовом до фонду державного майна України (далі - відповідач-1), регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву (далі - відповідач-2) та товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" (далі - відповідач-3) з позовними вимогами про:

- визнання незаконними та скасування наказу фонду державного майна України від 24.10.2012 № 3714 "Про перелік об`єктів, що підлягають приватизації", наказу регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву від 09.11.2012 № 1612 "Рішення про приватизацію нежитлових приміщень (вул. Хрещатик, 24, Літ. "А")";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013, укладеного між регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву та товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" про продаж нежилих приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 180) (в літ. "А") загальною площею 516 м2, які розташовані в місті Києві по вул. Хрещатик, 24;

- витребування вказаних приміщень у товариства з обмеженою відповідальністю на користь міністерства аграрної політики та продовольства України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, визначено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Позов прокурора та повідомлення позивачеві, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" датовані 19.03.2018 за одним і тим самим номером (№ 05/2-10111-18), проте повідомлення надіслано позивачеві 20.03.2018, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, а позовні заява подана до суду нарочно 23.03.2018.

Таким чином, за висновками суду, прокурором, формально, дотримані вимоги приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За загальним правилом, управління об`єктами державної власності здійснюється суб`єктами визначеними статею 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності, до яких відносяться, як позивач, так і відповідач-1 (фонд державного майна України).

Проте, звертаючись з позовом в інтересах держави прокурор має визначити орган, уповноважений державою здійсювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Спір у даній справі є спором щодо приватизації майна, відповідно відповідач-1 (фонд державного майна України) та відповідач-2 (регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву) є саме тими органоми, які уповноважені державою здійснювати функції у спірних правовідносинах (стаття 1 Закону України "Про Фонд державного майна України") і приватизаційне законодаство є спеціальним по відношенню до загальних норм Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Такий висновок суду додатково підтверджується тим, що саме відповідачу-2 (регіональному відділенню фонду державного майна України по м. Києву) видано свідоцтво про право власності від 07.12.2012 Серія 777325 відповідно до якого власником спірного майна є держава в особі відповідача-2 (регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву).

Відтак, належним органом, який здійснює право державної власності в процесі приватизації і виступає продавцем державного майна є відповідач-1 (фонд державного майна України) та відповідач-2 (регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву).

Таким чином, прокурором при зверненні до господарського суду з даним позовом, невірно визначений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в розумінні приписів частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Проте, зважаючи на необхідність виконання вказівок Верховного Суду, суд надає оцінку доводам та запереченням сторін з приводу кожної заявленої вимоги.

Вирішуючи спір в частині визнання незаконними та скасування оспорюваних наказів суд вказує наступне.

Оспорювані накази належать до ненормативних актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом їхнього виконання шляхом укладення правочину (договору купівлі-продажу). Таким чином, вимоги про визнання незаконними та скасування таких наказів є неналежним способом захисту порушеного права.

Так, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені, зокрема, в постановах від 11.09.2019 у справі № 826/4509/17 та від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, відповідно до яких до ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі, укладення договору купівлі продажу.

Таким чином, прийняті відповідачем-1 (фондом державного майна України) та відповідачем-2 (регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву) рішення у вигляді наказів від 24.10.2012 № 3714 "Про перелік об`єктів, що підлягають приватизації" та наказу від 09.11.2012 № 1612 "Рішення про приватизацію нежитлових приміщень (вул. Хрещатик, 24, Літ. "А")", є ненормативними актами, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника спірного об`єкту, оскільки у такої особи виникло право власності и це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний прокурором спосіб захисту порушеного права (оскарження наказів від 24.10.2012 № 3714 та від 09.11.2012 № 1612) не забезпечує його реального захисту.

Приписами частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

В сукупності, надані прокурором до суду висновки експертиз не можуть бути належними та допустимими доказами нездійснення поліпшення спірного майна та заниження його вартості, оскільки такі висновки:

- проведені не на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а здійснені на замовлення слідчого, що порушує принцип змагальності сторін та приписи частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України;

- складені зі спливом значного проміжку часу після проведення первісних оцінок спірного майна, за вказаний час стан об`єкта міг змінитися.

- містять суперечливі висновки;

- не можуть підтвердити обставини, на які посилається прокурор в поданому до суду позові щодо нездійснення поліпшень орендованого майна;

- прокурором не подано до суду висновку судової експертизи, який відповідає приписам частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України та визначає вартість спірного майна станом на момент його передачі в оренду з урахуванням здійснених поліпшень.

Також, подані до суду висновки експертиз мають інші недоліки.

Висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2015 № 3086/3087/15-42:

- вартість спірного майна, станом на момент передачі такого майна в оренду, визначена в сумі 13.774.650 грн., а ринкова вартість спірного майна станом на момент оцінки становить 15.125.200 грн. Водночас, будівельно-технічна експертиза не передбачає визначення вартості майна, відтак не може бути врахована, як дійсна вартість спірного майна на момент передачі такого майна в оренду;

- висновком встановлено, що визначити за результатами проведеного натурного обстеження дату/період, виконавця/виконавців проведених в приміщеннях робіт, в тому числі додаткових робіт, виконаних тим чи іншим виконавцем, не вбачається за можливе, оскільки пройшов значний проміжок часу та відсутність відповідних методик. Також слід зауважити, що значна частина виконаних робіт є роботами супутніми та роботами, які перевіряються технічним наглядом в процесі їх виконання і не можуть бути перевірені обстеженням. Перевірити повний обсяг та якість невід`ємних поліпшень (в даному випадку проведених ремонтно-будівельних робіт) на момент проведення обстеження не вбачається за можливе.

Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2017 № 17 на деяких сторінках має підписи невстановленої особи. У даному висновку підпис судового експерта міститься лише на супровідному листі про повернення наданої на дослідження документації, який є завершальною частиною такого висновку. Водночас, сам висновок судовим експертом не підписаний. При цьому, даний висновок містить підпис судового експерта в графі попередження останнього про кримінальну відповідальність.

Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2017 № 21764/17-45 містить положення про заниження вартості об`єкта приватизації на 4.246.200,00 грн. Проте, вказана сума вирахувана експертом (про що зазначено у даному висновку) із суми ринкової вартості спірного майна, яка визначена у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2015 № 3086/3087/15-42, яка, як встановлено вище судом, не передбачає визначення вартості майна.

Рецензією від 20.09.2017 на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2015 № 3086/3087/15-42, зокрема, визначено, що такий висновок є неповним, необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам законодавства: пп. 1 п. 5, п.п. 6 і 7 ст. 69, п. 4 ст. 101, п. 1 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України; п. 1.4, абз. 12 п. 2.1, абз. 4 п. 2.3, абз. 2 п. 4.16 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Рецензією від 28.12.2017 на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2017 № 17, зокрема, визначено, що висновок є неповним, не обгрунтованим та не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

Рецензією від 24.01.2018 на висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2017 № 21764/17-45, зокрема, визначено, що висновок є неповним, необгрунтованим та таким, що не відповідає таким нормам законодавства: пп. 1 п. 5 ст. 69, п. 1 ст. 101 Кримінального процесуального кодексу України; п. 1.4 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

Враховуючи викладене, надані прокурором висновки експертиз не відповідають вимогам статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості та достовірності доказів.

Приписами частини 6 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З аналізу вказаної норми вбачається, що ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковою для господарського суду виключно в тому випадку, якщо суд розглядає справу, про правові наслідки дій особи, наприклад, відшкодування збитків, відповідно ця особа має бути стороною (відповідачем) у господарській справі.

- ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2018 у справі № 761/44915/17 (провадження № 1-кп/761/1047/2018) та від 08.02.2018 у справі № 761/44914/17 (провадження № 1-кп/761/1046/2018) стосується неправомірних дій керівників товариств, як фізичних осіб.

Проте, фізичні особи, щодо яких постановлені згадані ухвали суду, не є сторонами спору у даній справі

Приписами частини 8 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Отже, згадані ухвали Шевченківського районного суду м. Києва не можуть вважатися достатніми доказами (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України) не здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "КПШ" невід`ємних поліпшень орендованого майна, необхідних для набуття права на викуп такого майна і ці обставини підлягають доказуванню прокурором в загальному порядку (ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 (фондом державного майна України) доведено, що приватизація спірного майна здійснена в порядку, та у спосіб, передбачений приватизаційним законодавством, в той час, як прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень приватизаційного законодавства при здійсненні приватизації спірного майна.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності від 06.02.2013 задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою від вимоги про визнання незаконними та скасування наказів відповідача-1 та відповідача-2, у задоволенні якої судом відмовлено.

Більш того, дефекти форми чи волі при укладенні оспорюваного договору - відсутні, а відповідачами за такою вимогою мають бути сторони правочину, в той час, як така вимога заявлена лише до однієї сторони оспорюваного правочину.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Необхідною умовою для застосування приписів статті 388 Цивільного кодексу України є доведення заявником того факту, що він є власником майна. Тобто особа, яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, як у добросовісного, так і у недобросовісного набувача, повинна довести наявність права власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

При цьому, спірне майно, в процесі здійснення приватизації, вибуло з володіння власника при наявності волі всіх учасників процесу приватизації, а саме: відповідача-1 (фонду державного майна України), як органу, який здійснює право державної власності в процесі приватизації спірного майна; позивача (міністерства аграрної політики та продовольства України), як органу управління спірного майна та державного підприємства "АГРОІНВЕСТ", як балансоутримувача спірного майна, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України у вигляді витребування спірного майна у добросовісного набувача (відповідача-3).

Крім того, і органу управління майном і органу, якому таке майно було передано у володіння на праві господарського відання, і відповідачу-1 було не тільки відомо про здійснення угоди купівлі-продажу спірного майна за оспорюваним правочином, але й про результати такої угоди.

Більш того, первісне відчуження спірного майна було здійснене на підставі рішень позивача та відповідача-2 в межах повноважень, наданих останнім законом, щодо розпорядження державною власністю.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини позовна вимога про витребування спірного майна з володіння відповідача-3 задоволенню не підлягає.

При цьому суд нагадує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Так, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що навіть якщо припустити наявність недоліків оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності в процесі процедури приватизації (які, як встановлено вище судом, у даному спорі відсутні), такі обставини не можуть слугувати формальною підставою для вилучення такого майна у особи після закінчення процедури приватизації у випадку, якщо інших порушень процедури виявлено не було, що в сукупності свідчить про безпідставність поданого до суду позову прокурора та є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи прокурора про відсутність в договорі оренди нерухомого майна від 13.10.2011 № 5978 умов продажу/викупу об`єкта оренди судом відхилені, оскільки таке право встановлено приписами статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Доводи прокурора про те, що суб`єкт оціночної діяльності був відібраний не на конкурсній основі судом відхилені з огляду на те, що дані твердження спростовані відповідачем-2 в поданому до суду відзиві на позов (Т. 4 а.с. 217) з поданням належних та допустимих доказів, а саме: книга реєстрації заяв на участь в конкурсі по відбору експертів, оголошення про проведення конкурсу ("відомості приватизації") та протоколу засідання конкурсної комісії по відбору суб`єктів оціночної діяльності від 22.11.2012 № 31/12).

Суд вказує про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду, оскільки як позивачу так і прокурору було відомо про здійснення приватизації спірного майна та подальше його відчуження саме з моменту прийняття оспорюваних наказів та оспорюваного договору.

Проте, правила про позовну давність судом не застосовуються з тих підстав, що застосування наслідків спливу строку позовної давності мало б місце при наявності порушеного права, яке підлягало б захисту в судовому порядку.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Решта доводів та заперечень сторін спору судом не беруться до уваги, оскільки жодним чином не впливають на вирішення спору по суті.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18 грудня 2020 року

Cуддя С.В. Балац