Ухвала суду № 93622954, 07.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

07.12.2020Справа № 910/11730/20За позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 76) в інтересах держави

до 1. Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9)

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1)

3.Департаменту соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації (84433, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Румянцева, буд. 16 )

4. Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Підприємство "ВЛАДІСЛАВА" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Соціалістична, буд. 67, кв. 88)

про визнання незаконними та скасування наказів

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від прокуратури: Синюк І.А.;

Від відповідача 1: Бабій А.Б.;

Від відповідача 2: Бабій А.Б.;

Від відповідача 3: не з`явився;

Від відповідача 4: не з`явився;

Від третьої особи : Кушніренко А.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач -1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач - 2), Департаменту соціального захисту населення Донецької області державної адміністрації (далі - відповідач - 3) та Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 4) про:

- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 16.08.2017 №1327 щодо включення до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу, Єдиного майнового комплекту дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 5 до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 №447 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації, Єдиного майнового комплекту дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 26.04.2018 №00302 про приватизацію об`єкта соціального-культурного призначення - єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29;

- визнати незаконним та скасувати Додаток 10 до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках, та приватизацію яких продовжено у 2020 році, Єдиного майнового комплекту дитячого оздоровчого "Голубок" за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул Мазепи, 29.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Наказом директора Підприємства «Владіслава» ВОІ СОІУ від 05.03.2004 створено структурний підрозділ ДОТ «Голубок» Підприємства «Владіслава» ВОУ СОІУ без статусу юридичної особи з використанням матеріально - технічної бази нерухомого майна, що знаходиться на балансі підприємства.

27.05.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та Підприємством «Владіслава» ВОІ СОІУ укладено Договір оренди № 952/2002.

Згідно додатку № 1 до Договору оренди № 952/2002 від 27.05.2002 Підприємству «Владіслава» ВОІ СОІУ передано в оренду 44 одиниці ЦМК ДОТ «Голубок» загальною балансовою вартістю 984053, 26 грн.

Як вказує прокурор до 2014 року включно ДОТ «Голубок» використовувався за призначенням для оздоровлення дітей.

На теперішній час ЦМК ДОТ «Голубок» не повернуто із оренди.

Наказом Фонду державного майна України від 16.08.2017 № 1327 включено до переліку об`єктів державної власності групи Ж, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, єдиний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Голубок, розташований за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 29.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що власником ЦМК ДОТ «Голубок» є держава в особі Фонду державного майна України.

Накази в частині приватизації ЄМК ДОТ «Голубок» не вичерпали свою дію, процес приватизації триває, а тому за доводами прокурора, вищевказані накази суперечать приписам Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію державного та комунального майна», «Про оздоровлення та відпочинок дітей», «Про освіту», «Про позашкільну освіту», розпорядженню Кабінету Міністрів України № 141- р від 17.03.2004 та постанові Верховної Ради України № 36-37 від 17.03.2009 та підлягають скасуванню.

Прокурор обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із позовними вимогами вказав на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку включення ЦМК ДОТ «Голубок» до переліку об`єктів, які підлягають приватизації порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/11730/20, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Підприємство «ВЛАДІСЛАВА» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», підготовче засідання призначено на 14.09.2020.

31.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

11.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 4 надійшов відзив на позовну заяву.

14.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 14.09.2020 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідачів 1- 2 підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник третьої особи підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представники відповідачів 3, 4 у підготовче засідання 14.09.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471732083, № 0105471732091.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.

21.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

25.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача - 4.

25.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача -2.

29.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач - 1 просив суд залишити позов без розгляду, з огляду на те, що у позовній заяві прокурором не зазначено та не обґрунтовано в чиїх інтересах він звернувся з посиланням на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 05.10.2020 підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор у підготовчому засіданні 05.10.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом відкладено розгляд клопотання про залишення позову без розгляду до встановлення фактичних обставин справи.

Представники відповідачів 2, 3, 4 у підготовче засідання 05.10.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105471733764, № 0105471733756.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.

05.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі.

06.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача - 4 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача - 3.

19.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.10.2020 підготовче засідання по справі № 910/11730/20 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/11730/20 на 09.11.2020.

09.11.2020 підготовче засідання по справі № 910/11730/20 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено підготовче засідання по справі № 910/11730/20 на 07.12.2020.

06.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -2 надійшли пояснення по справі.

Представники відповідачів 3, 4 у підготовче засідання 07.12.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105474366894, № 0105474366908.

Представник відповідача - 1 у підготовчому засіданні 07.12.2020 підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурор у підготовчому засіданні 07.12.2020 заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник третьої особи заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача -1 та залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурором вказано на те, що незаконне, всупереч визначеному законодавством порядку включення ЦМК ДОТ «Голубок» до переліку об`єктів, які підлягають приватизації порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права, правовідносини, які виникають внаслідок розпорядження таким майном становлять суспільний інтерес. Позов прокурора спрямований на недопущення зменшення державного майна, що входить до складу дитячих оздоровчих закладів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Зокрема, відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" унормовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому, частинами 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З аналізу вищевказаних норм Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Так, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даній справі заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду самостійно без попереднього звернення до компетентного органу та зазначення його у позові позивачем, позбавивши останнього можливості відреагувати на порушення інтересів держави.

Доказів звернення прокурора до уповноваженого органу до подання позову для надання останньому можливості відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави в розумні строку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, в тому числі наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої частиною четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не підтвердження підстав представництва, визначених статтею 23 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відтак, сплачений прокуратурою судовий збір за розгляд даного позову може бути провернутий прокуратурі за її відповідним клопотанням на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Фонду державного майна України про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

2. Позовну заяву Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку передбаченому частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.12.2020.

Суддя М.Є. Літвінова