Рішення № 93622892, 10.12.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 908/2278/20

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив”, код ЄДРПОУ 23522853 (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 57/3)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул.Назарівська, буд. 3)

про стягнення 325404,67 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020 у справі №908/2278/20 позов задоволено частково, з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” стягнуто суму 315300 грн. 00 коп. основного боргу, суму 3585 грн. 25 коп. інфляційних втрат, суму 5880 грн. 37 коп. – 3% річних, суму 4871 грн. 48 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову – відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” через систему “Електронний суд” надійшло клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до змісту якого заявник просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 908/2278/20 про стягнення з відповідача на користь представника позивача – адвоката Вінокурова В.О. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13700,00 грн.

Згідно з Витягом з протоколу передачі судової справи клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2278/20 передано на розгляд раніше визначеному складу суду – судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 03.12.2020 заява (клопотання) прийнята до розгляду, судове засідання з її розгляду призначено на 10.12.2020.

В судове засідання 10.12.2020 представники сторін не з`явились.

10.12.2020 заява (клопотання) розглянута, прийнято додаткове рішення.

За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою завою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частинами 1-3 статті 244 ГПК України встановлено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи № 908/2278/20 слідує, що позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, визначеному за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України (орієнтовний розрахунок витрат, вказаний у позовній заяві 10000,00 грн.). Оскільки станом на час розгляду справи по суті відповідні документи до суду не надходили, питання щодо розподілу вказаних судових витрат судом не вирішувалось, що відображено в рішенні суду від 12.11.2020 у даній справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Клопотання позивача про стягнення судових витрат від 13.11.2020, з доданими до нього доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, первісно надійшло до господарського суду через систему «Електронний суд» 16.11.2020 (оформлено в системі «Електронний суд» 13.11.2020) та було повернуто заявнику ухвалою від 18.11.2020 у зв`язку із тим, що було подано без додержання ч. 2 ст. 170 ГПК України. Повторно зазначене клопотання надійшло до суду 19.11.2020, було прийнято судом до розгляду та є предметом даного судового розгляду.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Представництво інтересів ТОВ “Хімлаборреактив” у справі № 908/2278/20 здійснювалось адвокатом Вінокуровим В.О., який діяв на підставі довіреності № 13/08-18/С від 13.08.2018 згідно з укладеним з позивачем договором про надання правової допомоги №02/18 від 27.06.2018 та додаткової угоди до нього від 31.08.2020. До заяви (клопотання) представника позивача про стягнення судових витрат додано копії детального опису робіт (наданих послуг) та копія Звіту про надану правничу допомогу на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 02/18 від 27.06.2018.

26.11.2020 до господарського суду від ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» надійшло письмове заперечення в якому останнім, зокрема, зазначено, що справа №908/2278/20 не є складною, для здійснення розрахунків інфляційних втрат і трьох відсотків річних не потрібні спеціальні знання. Представником позивача на підставі договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) № 02/18 від 27.06.2020 надається професійна правнича допомога у кількох справах, які знаходяться в провадження Господарського суду Запорізької області, у спорах за такими самими правовідносинами щодо виконання зобов`язань за договорами поставки, що передбачає аналогічність виконуваних адвокатом робіт, однакової правової позиції, підготовлених документів та, відповідно, зменшення витрат часу на правничу допомогу по кожній окремій справі. Додані позивачем до клопотання детальний опис робіт та звіт на суму 13 700,00 грн. про надану правничу допомогу підтверджують погоджені між позивачем і його представником (адвокатом) обсяги і вартість витрат на професійну правничу допомогу, які суд не зобов`язаний присуджувати у повному обсязі (п. 61 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18). Документ, який підтверджує те, що позивач сплатив своєму представнику - адвокату Вінокурову В.О. витрати на професійну правничу допомогу за договором про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) №02/18 від 27.06.2018 з урахуванням додаткової угоди б/н від 31.08.2020 до нього, не наданий. Відповідно, докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі - відсутні. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13700,00 грн. та покласти ці витрати на позивача.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зазначене, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі “East/West Alliance Limsted” проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 02/18 від 27.06.2018, укладеного адвокатом Вінокуровим В.О. та ТОВ “Хімлаборреактив” (клієнт): клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта, зокрема, у господарських справах (спорах) в суді, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар. Розмір гонорару та порядок розрахунку визначається в додаткових угодах до цього договору (п.п. 1,2 договору).

31.08.2018 укладено Додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до п. 1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в Господарському суді Запорізької області з питань підготовки, подачі позову та представництва інтересів клієнта в судовій справі за позовом клієнта до ДП “НАЕК “Енергоатом”. В пункті 4 даної угоди визначено, що остаточний розрахунок гонорару адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, визначається у Звіті про надану правничу допомогу та/або виставленому адвокатом на користь клієнта рахунку.

Згідно з п. 5 вказаної Додаткової угоди визначено, що за домовленістю сторін, витрати на професійну допомогу (гонорар) відшкодовуються безпосередньо адвокату за рахунок ДП “НАЕК “Енергоатом” за рішенням суду в рамках відповідної судової справи. Частина витрат, не покритих контрагентом за рішенням суду в рамках відповідної судової справи, оплачуються клієнтом протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку адвокатом.

До заяви (клопотання) представника позивача про стягнення судових витрат, згідно з яким останній просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача на користь представника позивача – адвоката Вінокурова В.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13700,00 грн., додані, зокрема, копії наступних документів: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 908/2278/20 на загальну суму 13700,00 грн., копія Звіту про надану правничу допомогу на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) № 02/18 від 27.06.2018, підписаного адвокатом Вінокуровим В.О. та ТОВ «Хімлаборреактив» в особі директора.

Суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката, детальний опис (перелік) яких наведено в Детальному описі робіт (наданих послуг) та Звіті про надану правничу допомогу, в тому числі: - аналіз справи, збір доказів по справі, вироблення правової позиції – 675,00 грн.; - підготовка, оформлення позовної заяви, розрахунок % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань), підготовка відповіді на відзив – 5400,00 грн.; - підготовка, оформлення та подання через систему електронний суд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.10.2020, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 23.10.2020, клопотання про стягнення судових витрат від 13.11.2020 – 1500 грн.; - участь адвоката у двох судових засіданнях (в режимі відеоконференції) 13.10.2020 та 12.11.2020 – 5400,00 грн.; - компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє – 725,00 грн., є неспівмірним із складністю даної справи, ціною позову, обсягом наданих послуг та часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг).

З огляду на предмет спору та обставини справи справа є нескладною, підготовка її до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу на їх здійснення. Крім того, аналогічні справи вже розглядались в Господарському суді Запорізької області. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, у справі відбулось два судових засідання, в яких представник позивача - адвокат Вінокуров В.О. приймав участь у режимі відеоконференції.

За таких обставин, заявлена позивачем сума витрат на послуги адвоката в загальному розмірі 13700,00 грн. не відповідає критеріям розумності та принципу пропорційності, визначеному в п. 6 ч. 3 ст. 2, ст. 15 ГПК України, та є завищеною.

Враховуючи вищевикладене та заперечення відповідача щодо вказаних судових витрат, суд вважає за необхідне обмежити (зменшити) розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 8000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Частково відшкодовуються наступні витрати: в частині підготовки та подання позовної заяви, підготовки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, відповіді на відзив; в частині підготовки, оформлення та подання через систему електронний суд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.10.2020, клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 23.10.2020, клопотання про стягнення судових витрат від 13.11.2020; в частині участі адвоката у судових засіданнях (в режимі відеоконференції) 13.10.2020 та 12.11.2020. Інші витрати задовольняються судом у розмірі, визначеному у наданому заявником детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 908/2278/20.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що відповідно до змісту частини 8 статті 129 ГПК України судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків) встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи. Тобто надання первинних (бухгалтерських) документів (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов`язковим.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позовна заява у справі № 908/2278/20 була задоволена судом частково, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання та стягнення з відповідача на користь адвоката Вінокурова Володимира Олеговича витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи, виходячи з розміру витрат, який визнаний судом обґрунтованим (8000,00 грн.), та пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 7984,29 грн.

При цьому, судом враховано правову позицію Європейського суду з прав людини про те, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунок представника заявника (рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України»).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімлаборреактив” адвоката Вінокурова Володимира Олеговича, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія КС №6775/10 від 27.06.2018 (02002, м. Київ, вул.Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4, 7 поверх, каб. 16)) суму 7984 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.12.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва