Ухвала суду № 93621653, 16.12.2020, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3409/20

Провадження № 1-кп/648/369/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

при секретарі Данильченко О.О.,

з участю прокурора Лопіної О.О.,

представника потерпілої Найченка О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Тільненка В.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду №3 в смт.Білозерка Херсонської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2020 року за №12020230000000366, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсона, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

До суду на розгляд надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у якому призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого засідання прокурором заявлено клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке спричинило смерть потерпілої особи, а також наявні ризики, визначені п.п.1. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки вказана особа офіційно не працевлаштований, не перебуває в офіційному шлюбі, не має постійних соціальних зв`язків, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки проживає із свідком сторони обвинувачення в одному населеному пункті та знайомий із цим свідком, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки був раніше судимим за вчинення умисного тяжкого злочину, вказавши, що застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням обвинуваченого під вартою, не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Представник потерпілої особи у вирішенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу поклався на розсуд суду.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, не надано суду будь-яких доказів щодо намірів обвинуваченого ухилитися від суду або впливу на потерпілу чи свідків у цьому кримінальному провадженні, та не можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що обвинувачений ОСОБА_1 , будучи звільненим з під варти, прибував до суду за першою вимогою та маючи достатньо часу не вчинив спроб переховуватися та уникнути правосуддя, що свідчить про належне виконання ним процесуальних обов`язків; має родину та стійкі соціальні зв`язки, оскільки перебуває у цивільному шлюбі та має на утриманні п`ятеро дітей, батьків, які потребують його допомоги, працює на сільськогосподарських роботах та має намір відшкодовувати завдану потерпілій шкоду, про яку вона зазначила у цивільному позові, характеризується позитивно, а також на підтвердження зазначених ними обставин надали суду відповідні характеризуючи матеріали. Посилаючись на зазначені обставини, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у випадку, якщо суд прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу в інтересах кримінального судочинства, обрати запобіжний захід, якій дасть обвинуваченому змогу працювати та утримувати родину.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та наявні в ньому дані, що характеризують особу обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. «с» ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод законними є арешт або затримання, здійснені з метою до провадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції (п.85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, та має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний кодекс України покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 вищевказаної норми, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.2 ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим кодексом для судового розгляду.

Згідно з частиною 1 та 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, а також можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (рішення ЄСПЛ «Сулаоя проти Естонії»).

З урахуванням вищевикладеного, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , наявність в нього цивільної дружини, неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні та наявність стійких соціальних зв`язків, постійного зареєстрованого місця проживання, його соціальний статус та характеристики, та майновий стан. Крім того, суд приймає до уваги належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та прибуття до суду за першою вимогою.

Сукупність зазначених даних, за обставин не доведення прокурором в судовому засіданні будь-яких обставин, які б вказували на наявність реальних або можливих намірів ухилення ОСОБА_1 від суду або реальних намірів вдатися до таких дій, приводить до висновку про безпідставність посилання прокурора на існування такого ризику, визначеного п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, з урахуванням того, що прокурором не надано будь яких доказів та даних на підтвердження можливості впливу на потерпілу або свідків у цьому ж кримінальному провадженні з боку обвинуваченого або близьких їм осіб, суд дійшов переконання, що прокурором також не доведено наявність ризику, визначеного п.3 ст.177 КПК України.

При вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя, впливу на свідків та потерпілих чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

В судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , стороною обвинувачення не було надано достатнього обґрунтування існування ризиків ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків або потерпілих з посиланням на конкретні докази їх реального існування. Крім того, прокурором не доведено, що обрання відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання,, що для запобігання існуючому ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст.177 КПК України, до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого проживання у певний період доби, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, який є достатнім для досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314-316, 331, 372 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком 60 діб - до 14 лютого 2021 року, заборонивши ОСОБА_1 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний період доби з 22 год.00 хв. до 06 год.30 хв. наступного дня.

Зобов`язати ОСОБА_1 : прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматися від спілкування з потерпілою ОСОБА_2 та свідками обвинувачення, здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон.

Строк дії даної ухвали до 14.02.2021 року, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення.

Виконання ухвали покласти на працівників Білозерського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рибас А.В.