Рішення № 93620940, 17.12.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 755/3999/20

№ пров. 2/544/253/2020

Номер рядка звіту 44

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Прокуратури міста Києва – начальника Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Рожка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури міста Києва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство внутрішніх справ України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, який 06.11.2020 будо уточнено, до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури міста Києва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство внутрішніх справ України, в порядку п.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду». Свої позовні вимоги мотивує тим, що 02 березня 2016 року було вбито ОСОБА_2 . Працівники поліції, які прибули за викликом, почали безапеляційно звинувачувати її у вчиненні цього злочину. Цього ж дня їй без жодних на те підстав було вручено повідомлення про підозру. 04.03.2016 слідчому судді Дніпровського районного суду м. Києва направили надумані матеріали кримінального провадження № 12016100040002892 від 02.03.2016 з клопотанням старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя задовольнив клопотання та вирішив застосувати відносно позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. 28.04.2016 до слідчого судді було направлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у задоволенні якого було відмовлено та ухвалено застосувати відносно позивача запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Під домашнім арештом ОСОБА_3 перебувала до 02.07.2016, після чого запобіжний захід не продовжувався. 22 січня 2019 року було оголошено вирок Дніпровським районним судом м. Києва, яким було визнано її невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвало Київського апеляційного суду вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2019 залишено без змін. Протиправні та незаконні дії та рішення прокурора та слідчого завдали їй моральні страждання. У зв`язку з тим, що вона перебувала під вартою, вона не могла працювати та забезпечувати свого сина матеріально, який перебував тільки на її утриманні. Враховуючи, що крім 48 місяців перебування під слідством та судом, за що передбачений законом мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, за цей час вона незаконно утримувалася під вартою в період з 02.03.2016 по 28.04.2016, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди через незаконне тримання під вартою протягом 2 місяців необхідно додатково збільшити в розмірі мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць тримання під вартою. На підставі викладено просить відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 283500 грн у зв`язку з незаконним триманням під вартою протягом 2 місяців та перебуванням під слідством і судом.

02 червня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи Міністерства внутрішніх справ України, в яких зазначають, що МВС України є неналежним учасником у даній справі. Зі змісту пояснень вбачається, що представник МВС України вважає, що належним учасником по справі є Національна поліція. Позивач не наводить жодного факту протиправних дій з боку МВС України, які в результаті могли завдати їй шкоди. Позовна заява ОСОБА_4 містить одночасно декілька підстав в обґрунтування позову – підстави, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду», та підстави, передбачені загальним цивільним законодавством. Вказані підстави відшкодування збитків є різними і самостійними підставами позову та відповідно підлягають доказуванню на підставі різних фактичних даних. Крім того, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат на правничу допомогу, не підтверджуються жодним документом у справі.

10 червня 2020 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого представник відповідача прокуратури міста Києва вказав, що звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 зазначила, що у зв`язку із винесенням 22.01.2019 Дніпровським районним судом міста Києва стосовно неї виправдувального вироку, який набрав законної сили, відповідно до положень Закону на її користь підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у вигляді витрат на проїзд - 25 тис. грн. та витрат на правову допомогу - 120 тис. грн. Разом з тим, правове врегулювання спорів, які виникають з правовідносин пов`язаних з відшкодуванням шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду здійснюється у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». На виконання пункту 3 постанови Верховної Ради України від 01.12.1994 -267/94-ВР «Про введення в дію Закону України «Про порядок відшкодування коди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». Згідно з п. п. 11, 12 Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3,4 ст. З Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися, зокрема, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції. Аналіз вищевказаного законодавства свідчить, що Законом встановлено окремий порядок визначення суми завданої матеріальної шкоди передбачено порядок оскарження ухвали суду у судовому порядку у разі і оли з нею. А тому, з метою визначення суми майнової шкоди ОСОБА_1 повинна звернутися із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди до того органу, який прийняв остаточне рішення у кримінальній справі. Водночас в матеріалах справи не містяться дані щодо письмового звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди та винесення ухвали відповідним судом про розмір завданої шкоди, а тому підстави для відкриття провадження у справі в цій частині відсутні, у зв`язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі №755/3999/20 в в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає закриттю. Таким чином, ОСОБА_1 не дотримано передбачений вищевказаними нормами чинного законодавства порядок стягнення матеріальної шкоди та не надала доказів, якими підтверджуються завдання їй матеріальної шкоди. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, так, позивачка вказує, що внаслідок протиправних та незаконних дій та рішень прокурора їй завдано моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану, у зв`язку із обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Указане позбавило позивачку можливості працювати, а також утримувати свого сина. Таким чином, ОСОБА_1 зазначає, що на її користь підлягає відшкодуванню моральна шкода за 48 місяців, у тому числі, за період перебування під вартою у подвійному розмірі, у загальній сумі 236 150 грн. За ч.ч. 2, 7 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Пунктом 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. ОСОБА_1 до позовної заяви додано лише копії судових рішень у кримінальному провадженні (на підтвердження виникнення права на відшкодування шкоди). Разом з тим, доказів на підтвердження саме спричинення моральної шкоди, у тому числі, незаконними діями або рішеннями прокуратури міста Києва позивачкою не надано. Крім того, рішення, які б підтверджували неправомірні дії органів прокуратури міста Києва відсутні. Також, ОСОБА_1 до суду не надано письмових документів щодо застосування відносно неї запобіжних заходів у кримінальному провадженні 12016100040002892, у тому числі, у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту. Позивачкою також не визначено період, за який нею заявлено стягнення суми морального відшкодування. При цьому, зазначена ОСОБА_1 кількість місяців - 48 не відповідає дійсним обставинам справи. У зв`язку з вищевикладеним просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури міста Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в поряду п. 1 ст. 2 Закону відмовити.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Додатково вказала, що за час перебування під слідством та судом вона втратила роботу, так як їй було обрано запобіжний захід тримання під вартою, а в подальшому змінено на цілодобовий домашній арешт. В той час, також вимушена була укладати договори позики оскільки навчала свого сина у ВУЗІ (спеціальність юрист). Особисто позивачу та членам її родити постійно приходилося перед рідними, друзями, громадою спростовувати факти невинуватості ОСОБА_1 . У період перебування під слідством неодноразово була вимушена звертатися за медичною допомогою, про що надала корінець виклику швидкої, навіть одного разу зупиняли допит за поганим самопочуттям. Батько позивача не дочекався рішення Апеляційного суду – на ґрунті хвилювання помер. Позивач, картає себе за спричинену моральну шкоду, не з її вини, батьку, що призвела до його втрати.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Прокуратури міста Києва в судових засіданнях заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову, вказавши, що позивачем не доведено вину спричинену прокурором.

Представник третьої особи Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 55 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Судом встановлено, що 04 березня 2016 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва розглянуто клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 . Слідчий суддя постановив задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління пенітенціарної служби України Київської області, у межах шістдесяти діб, а саме по 29 квітня 2016 року включно (а.с. 16).

З ухвали вбачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_5 , підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначено, що 02.03.2016 приблизно о 02 годині вона перебувала за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 і в цей час у них виник конфлікт, під час якого. На ґрунті особистих неприязних стосунків з останнім, у неї виник злочинний умисел, спрямований на вчинення його умисного вбивства. Реалізуючи свої злочинні наміри ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, та свідомо допускаючи наслідки у вигляді спричинення смерті ОСОБА_6 , з метою вчинення вбивства останнього, взявши зі столу ніж, нанесла ним один цілеспрямований удар в область серця ОСОБА_6 , тобто в життєво важливий орган. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер на місці події до приїзду швидкої медичної допомоги. За вказаним фактом 02.03.2016 відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер 12016100040002892. 02.03.2016 підозрювану затримано у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 відмолено, застосовано відносно останньої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 25 травня 2016 року та заборонено залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року строк тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово продовжено до 02.06.2016 (а.с. 19).

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03 червня 2016 року застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово до 02.07.2016 (а.с. 20-21).

22 січня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/10044/16-к (пров. № 1-кп/755/221/19) ухвалено вирок, згідно якого в рамках кримінального провадження № 12016100040002892 ОСОБА_5 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. ОСОБА_5 виправдано за ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою (а.с.7-10).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Дніпровського суду м. Києва від 22 січня 2019 року щодо ОСОБА_5 – без змін (а.с. 12-15).

Зокрема, апеляційний суд зазначив, що жоден з досліджених судом І-ої інстанції доказів, які отриманні у спосіб та порядку, передбаченому КПК України, беззаперечно не вказує на ОСОБА_5 як особу, що вчинила умисне вбивство ОСОБА_7 . Допитані свідки не є безпосередніми свідками самої події злочину. Таким чином покази таких свідків беззаперечно не доводять винуватість ОСОБА_5 у вбивстві ОСОБА_6 .

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст. 1176 ЦК України).

Зокрема, шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження..та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року за №266/94-ВР (далі за текстом Закон).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п. 2 ч.1 ст. 2 Закону).

Крім того, п. 4, 5 ст. 3 цього Закону передбачено, що громадянинові відшкодовуються в тому числі суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.

Згідно частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на час розгляду справи.

Таким чином, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду: № 686/23731/15-ц від 20 вересня 2018 року, № 236/893/17 від 22 квітня 2019 року, № 742/2867/18-ц від 30 січня 2020 року.

При цьому, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ст.4 Закону).

Частиною 5, 6 ст. 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOM v.BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду № 742/2867/18-ц від 30 січня 2020 року

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2016 по 30.04.2016 – 1378 грн.; з 01.05.2016 по 30.11.2016 – 1450 грн.; з 01.12.2016 по 31.12.2016 – 1600 грн. Таким чином, беручи до уваги те, що в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 було затримано як підозрювану 02.03.2016 то обрахунок моральної шкоди необхідно проводити за 8 міс. 29 днів, що складає 14367 грн. 05 коп.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2017 по 31.12.2017 – 3200 грн. Таким чином, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_4 у 2017 році перебувала як підозрювана під слідством то обрахунок моральної шкоди необхідно проводити за 12 міс., що складає 38400 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2018 по 31.12.2018 – 3723 грн. Таким чином, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_4 у 2018 році перебувала як підозрювана/обвинувачена під слідством та судом то обрахунок моральної шкоди необхідно проводити за 12 міс., що складає 44676 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2019 по 31.12.2019 – 4173 грн. Таким чином, беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_4 у 2019 році перебувала як обвинувачена під судом то обрахунок моральної шкоди необхідно проводити за 12 міс., що складає 50076 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01.01.2020 по 31.08.2020 – 4723 грн.; з 1 вересня - 5000 грн. Таким чином, беручи до уваги те, що по позивачу ОСОБА_4 постановлено ухвалу ВС України 22.09.2020, а до того остання перебувала як обвинувачена під судом то обрахунок моральної шкоди необхідно проводити за 9 міс. 22 дні, що складає 47783 грн. 94 коп.

Судом здійснено розрахунок моральної шкоди із врахуванням ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого моральна шкода, завдана позивачу за період з 02 березня 2016 року до 22 вересня 2020 року (54 місяці і 21 день) – складає суму в розмірі 195302 грн. 99 коп., а тому, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також приймаючи до уваги те, що позивач незаконно перебувала під слідством та судом 54 місяці і 21 день, чим їй безумовно було завдано моральної шкоди, за незаконне засудження у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків, та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленню репутації протягом більш ніж чотирьох років, враховуючи характер правопорушення та глибину моральних страждань, які позивач зазнала, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 195302 грн. 99 коп.

Разом з цим, визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача, як потерпілої особи, і не повинен призводити до його збагачення.

Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 95, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 176, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1-4,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури міста Києва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство внутрішніх справ України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 195302 (сто дев`яносто п`яти тисяч триста дві) гривні 99 копійок.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 17 грудня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 06.05.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646.

Відповідач: Прокуратура міста Києва, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Предславинська, 45/9 код ЄДРПОУ 02910019.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство внутрішніх справ України, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684.

Суддя Ю.О. Ощинська