Ухвала суду № 93618625, 17.12.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/258/20

Провадження № 2/488/1773/20 р.

УХВАЛА

Іменем України

17.12.2020 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 року до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

28.01.2020 року визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618 - ІV (у редакції Закону № 2147 - VIII від 03.10.2017 року) та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2020 року скасовано, а цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом направлено до Корабельного районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.

Вказана справа згідно із статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями, була повторно розподілена та передана на розгляд судді Чернявської Я.А.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновків про наявність підстав для самовідводу.

Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Так, на підставі статей 36, 37, 39 Цивільного процесуального кодексу України, з метою уникнення скарг на не об`єктивність головуючого по справі, зокрема зазначених в апеляційній скарзі на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2020 року, головуюча суддя Чернявська Я.А. заявляє самовідвід, оскільки, суддя раніше здійснювала розгляд вищезазначеної цивільної справи і за результатами розгляду вказаної справи приймала процесуальне рішення.

Як зазначив Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" (рішення від 15 липня 2010 року), навіть зовнішні прояви відсутності безсторонності без їх об`єктивного обгрунтування можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див.вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"(Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Схвалено Резолюцією Економічноїта Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливо винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Основним завданням суду, як органу державної влади, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів").

Вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини 7 статті 56 цього Закону).

Правила етичної поведінки судді затверджені ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року в Кодексі суддівської етики кореспондуються з зазначеними вимогами закону. Зокрема, згідно зі статтею 1 Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. В статті 8 закріплено, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з метою недопущення виникнення у учасників судового процесу будь-яких сумнівів щодо моєї об`єктивності та неупередженості для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, приходжу до переконання про необхідність задоволення заяви про самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 41 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заявити самовідвід в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, де третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Справу № 488/258/20 (провадження по справі № 2/488/1773/20) передати до канцелярії Корабельного районного суду м. Миколаєва для визначення іншого судді цього ж суду, у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Яна Анатоліївна Чернявська