Вирок № 93615949, 14.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4162/20

провадження № 1-кп/415/1099/20

ВИРОК

Іменем України

14.12.20 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря Демченко Е.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, який не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого: 1) 30.07.2010 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 26.06.2012 іспитовий строк скасовано та направлено засудженого для відбування призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.07.2010 покарання на строк 3 роки; 2) 17.07.2012 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком приєднано частково невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 30.07.2010 у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, 04.07.2014 звільнений з місць позбавлення волі на підставі ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 26.06.2014 відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році»; 3) 14.01.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 4) 26.02.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення покарання, призначеного за даним вироком, покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14.01.2016, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 5) 23.06.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 02.09.2019 з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Пухкало О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2020 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, дочекавшись поки його матір ОСОБА_2 , яка також проживає за вказаною адресою, залишить квартиру, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно, таємно з загального приміщення вказаної квартири, викрав ресивер (тюнер) торгівельної марки «World Vision» моделі «T62N», вартістю 307 гривень 73 копійки (згідно висновку судово – товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-762е від 23 червня 2020 року), який належить потерпілій ОСОБА_2 .

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 307 гривень 73 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

28 травня 2020 року, у денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , прийшов до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 . У вказаній квартирі перебував потерпілий ОСОБА_4 , з яким він почав розпивати спиртні напої. Цього ж дня, у вечірній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, вживши спиртні напої, ОСОБА_1 пішов з вказаної квартири, при цьому, помилково забравши з собою куртку, яка належить ОСОБА_4 . Вийшовши на вулицю, ОСОБА_1 виявив в кишені куртки бездротові навушники марки «Xiaomi» моделі «Haylou GT1 TWS Black», вартістю 613 гривень 37 копійок (згідно висновку судово – товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-760е від 23 червня 2020 року), які належать ОСОБА_4 , та керуючись раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне, повторне викрадення чужого майна, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, привласнив навушники собі, тим самим незаконно заволодівши вказаним майном.

Після цього, ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіявши ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 613 гривень 37 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин викладених в обвинувальних актах визнав повністю, зазначивши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що в квартирі АДРЕСА_3 він проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_2 . В кінці травня 2020 року, він перебував за місцем свого проживання, та, у зв`язку тим, що у нього не було коштів, він вирішив продати телевізійну приставку, яка належить його матері. Забравши приставку, він вирушив до ломбарду, для того, щоб здати її та отримати грошові кошти. По дорозі до ломбарду він зустрів знайому, яку попросив допомогти здати приставку під свій паспорт, оскільки він не має паспорта, на що остання погодилась. Здавши приставку до ломбарду, він отримав 70 гривень, які витратив на власні потреби. В подальшому його матері телевізійна приставка була повернути співробітниками поліції. Крім того, 28 травня 2020 року, він перебував у гостях у своєї тітки ОСОБА_3 , яка проживає зі співмешканцем ОСОБА_5 , з якими вони разом вживали спиртні напої. Ввечері, коли він пішов додому, помітив, що одягнув куртку ОСОБА_6 , в якій знайшов навушники в коробці чорного кольору, а тому вирішив їх продати. Перебуваючи біля ринку в районі ГТВ, він продав вкрадені навушники незнайомому чоловіку за 100 гривен. Отримані грошові кошти він витратив на власні потреби. У скоєному щиро кається, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та усвідомивши свою провину, зобов`язався надалі такого не вчиняти. Потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду не відшкодував. Просив суд суворо його не наказувати, надавши шанс на виправлення та не позбавляти його свободи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її сином, разом з яким вони проживають в одній квартирі. В кінці травня 2020 року, прийшовши додому, вона виявила крадіжку телевізійної приставки, яку вона придбала в 2018 році за власні кошти. Син повідомив, що це він вкрав приставку та здав її до ломбарду. У зв`язку з цим вона написала заяву в поліцію. У подальшому телевізійну приставку їй було повернуто співробітниками поліції. Наразі син алкогольні напої не вживає, веде нормальний спосіб життя, намагається працевлаштуватись. Просила суворо обвинуваченого не карати, призначивши покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки він є єдиною близькою людиною для неї.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без його участі. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність обвинуваченого, по епізодам від 20 травня 2020 року та від 28 травня 2020 року, у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не є особою з інвалідністю, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, перебуває на диспансерному нагляді у лікаря нарколога з діагнозами F 10.2, F 11.2, раніше судимий;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину у вчинених злочинах, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння по епізоду від 28 травня 2020 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінальних правопорушень не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних корисливих, в тому числі тяжких кримінальних правопорушень, не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив нові умисні корисливі кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке є найбільш суворим з числа передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів) та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчинених злочинів, що свідчить про його активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2 , яка просила суд не позбавляти обвинуваченого волі, надавши шанс на виправлення, а також думку потерпілого ОСОБА_4 , який, не маючи матеріальних претензій до останнього, щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/13520/18 від 06 серпня 2020 року, згідно якої наявність у особи непогашеної судимості відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17).

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлений, що не позбавляє права останніх звернутись з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-762е від 23.06.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9/1-670д складає 653 грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-760е від 23.06.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9/1-664д складає 653 грн. 80 коп., а в загальній сумі становить 1307 грн. 60 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- коробка з-під телевізійної приставки марки «T62N World Vision» жовтого кольору, телевізійна приставка марки «T62N World Vision» чорного кольору, два проводи живлення чорного кольору, пульт дистанційного управління від вказаної приставки чорного кольору та документи на приставку, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.06.2020 та розписки, передані на відповідальне зберігання власнику -потерпілій ОСОБА_2 , - підлягають поверненню власнику – потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-762е від 23.06.2020 у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-760е від 23.06.2020 у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., що в загальній сумі становить 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп. (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- коробку з-під телевізійної приставки марки «T62N World Vision» жовтого кольору, телевізійну приставку марки «T62N World Vision» чорного кольору, два проводи живлення чорного кольору, пульт дистанційного управління від вказаної приставки чорного кольору та документи на приставку, які відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.06.2020 та розписки, передані на відповідальне зберігання власнику -потерпілій ОСОБА_2 , - повернути власнику – потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, та направити потерпілому ОСОБА_4 , в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова