Постанова № 93615875, 16.12.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1786/20

Провадження №3/409/529/20

П О С Т А Н О В А

"16" грудня 2020 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Титов А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНПУ в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Курячівка Білокуракинського району Луганської області, громадянина України, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.10.2020 року серії АРП18 від 133649, 07.10.2020 року о 14:50 годині ОСОБА_1 знаходився без засобів індивідуального захисту, а саме – без захисної маски, в приміщені магазину «Продовольчі товари» по вул. Молодіжна, 20, с. Курячівка, чим порушив підпункт 1 пункту 10 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності викликалась до суду належним чином, проте в судове засідання не з`явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначав, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

В своїх рішеннях, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Зокрема у рішенні "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини, зробив висновок про те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. У випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Аналогічної правової позиції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності у разі зловживання такою особою своїми процесуальними правами та небажанням з`явитися до суду дотримується і Луганський апеляційний суд (Постанова Луганського апеляційного суду від 07.04.2020 у справі №419/87/20).

Враховуючи положення статті 268 КУпАП та прецедентну практику ЄСПЛ, оскільки особа, що у даному випадку притягається до адміністративної відповідальності була обізнана, що відносно неї складено протокол, який направлений до суду, отримала засобами поштового зв`язку виклик до суду, проте такий виклик проігнорувала, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляла та не цікавилась станом відомого йому провадження - тому така поведінка учасника процесу визнається судом направленою на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Отже, враховуючи зловживання особою, що притягається до адміністративної відповідальності своїми процесуальними правами та свідоме її небажання з`явитися до суду і надати власні пояснення щодо версії обставин події, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності такої особи.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, який на даний час не скасовано.

Відповідно до підпункту 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641, на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Частиною 1 статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Стаття 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції на день вчинення адміністративного правопорушення передбачала відповідальність громадян у вигляді накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 .

За викладених обставин, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого на день вчинення правопорушення статтею 44-3 КУпАП.

21.11.2020 року, тобто і станом на день розгляду справи, набрав чинності Закон України від 06.11.2020 № 1000-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було внесено зміні, зокрема до статті 44-3 КУпАП.

Таким чином, на день розгляду справи судом, редакція статті 44-3 КУпАП містить дві частини, з яких:

частина перша – передбачає відповідальність для громадян у вигляді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами;

частина друга – передбачає відповідальність у вигляді штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Частиною 1 статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 8 КУпАП, закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

У даному випадку особа притягається до відповідальності за перебування у громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а відповідальність за такі дії станом на день розгляду справи передбачена частиною 2 статті 44-3 КУпАП із санкцією у вигляді накладення штрафу у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і така санкція пом`якшує відповідальність порівняно із санкцією статті 44-3 КУпАП в редакції станом на день вчинення правопорушення (від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а тому - положення частини 2 статті 44-3 КУпАП мають зворотну силу та поширюються на правопорушення, вчинені до 21.11.2020 року.

Враховуючи особу порушника, характер вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 44-3 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції частини 2 статті 44-3 КУпАП, яка має зворотну дію, у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Окрім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст.173-2, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 170 (сто сімдесят) гривень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 420 гривні 40 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А. О. Титов