Ухвала суду № 93615544, 16.12.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1328/20

провадження № 1-кп/405/50/20

УХВАЛА

16.12.2020 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Майданнікова О.І.,

за участю секретаря судового засідання Рибак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019120020009517 від 24.12.2019,за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, який не має утриманців, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неоднаразово судимого, останній раз 12.02.2019 Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком на 2 роки, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,

за участі:

прокурора Клєвцової В.О.,

захисника – адвоката Іващенка О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

судом у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, який спливає 09.11.2020.

Прокурором вказано на доцільність продовження строку обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування зазначив, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення та вчиняти інші дії з метою перешкоджання всебічному, повному і неупередженому встановленню істини по кримінальному провадженню, існує необхідність у продовженні строку тримання останнього під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 , думку якого підтримав захисник Іващенко О.П., заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт. Не погоджується з доводами прокурора щодо обґрунтованості ризиків, по справі допитані потерпілі, свідки. Захисник послався на рішення ЄСПЛ, згідно якого застосування домашнього арешту прирівнюються до позбавлення волі. Крім цього зазначив, що має постійне місце проживання, до затримання працював не офіційно, має сімейний зв`язок з пристарілою матір`ю, яка хворіє та потребує допомоги.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд відзначає наступне.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.11.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.12.2020.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України).

Вирішуючи питання продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000р. у справі «Лабіта проти Італії», в якому зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та від чотирьох до восьми відповідно, вчинені в період іспитового строку, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, суспільно-корисною працею не займається, неодружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, раніше багаторазового судимий за аналогічні злочини проти власності .

За таких обставин суд прийшов до переконання про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

Суду не було надано будь-яких даних стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, відтак підстави для зміни запобіжного заходу не пов`язаний з триманням під вартою відсутні.

З метою виконання забезпечення належної поведінки та покладених процесуальних обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою на строк шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 369, 376 КПК України, суд,

постановив:

запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 16 грудня 2020 року до 13 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали суду направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання, вручити прокурору та обвинуваченому.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Суддя Олексій Іванович Майданніков