Рішення № 93615001, 14.12.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9789/20

Провадження № 2/344/2887/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Ковалюк І.П.,

секретарів Караїм Ю.В., Довганич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 01 листопада 2015 року ОСОБА_2 отримала у неї в позику кошти в сумі 41 000 дол. США. Станом на теперішній час у відповідачки існує заборгованість в сумі 33 000 доларів США. На підтвердження отримання у неї вищезазначеної суми коштів та взяття на себе зобов`язання повернути їх надала їй письмову розписку. Одна, грошові кошти позивачу повернуті в повному обсязі не були. Згідно розписки, якою закріплено їхню домовленість, термін повернення коштів не визначений, в зв`язку із чим вона звернулася до відповідачки з письмовою претензією в якій просила протягом семи днів з моменту її отримання здійснити повернення отриманих коштів. Проте, її звернення залишилося без належного реагування. Оскільки, нею було передано ОСОБА_2 кошти в сумі 33 000 дол. США, то на момент пред`явлення даного позову вважає, що відповідач повинен повернути їй в гривневому еквіваленті кошти (враховуючи курс долара США встановленого НБУ України станом на 30.07.2020 року, який становить 27.686 гри. за 1 дол. США) в сумі – 913 638 гривень.

Позивач у судове засідання не з`явилася, представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує. Щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причину неявки суду не повідомила. Про судове засідання відповідач була повідомлена також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким відповідач взяла у позивача 41 000 доларів США. Відповідно до розписки строку повернення коштів не визначено. Як вбачається із вказаної розписки, відповідач частково погашала заборгованість. Залишок заборгованості становить 33 000 доларів США.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, в даному випадку – договорів позики від 18 та 19 вересня 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ОСОБА_2 письмову претензію про повернення грошових коштів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Однак, у встановленому законом порядку та строки позичені кошти відповідачем повернуті не були.

Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц зробила висновок, що укладення і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству, тому у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Згідно вимогами позивача, станом на 30 липня 2020 року за відповідачем наявна заборгованість за договором позики в загальній сумі 33 000 доларів США, що, за курсом НБУ станом на 30 липня 2020 року еквівалентно 913 638 гривень.

Будь-яких доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.

В ст. 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 9136 грн. 38 коп. судового збору на користь держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 524, 526, 527 ч. 1, 530, 533, 1046,1047, 1049 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість за договором позики в розмірі 33 000 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ станом на 30.07.2020 року – 913 638 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий) на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 9 136 гривень 38 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року.

Суддя Ковалюк І.П.