Рішення № 93612053, 11.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24414/15-ц

Провадження № 2/522/456/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання – Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року справу прийнято до провадження суддею Загороднюк В.І. та відкрито провадження у справі.

В ході розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про заміну відповідача на належного, оскільки правонаступником ліквідованого Одеського міського управління земельних ресурсів є не Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а Головне управління Держкомзему в Одеській області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2018 року замінено відповідача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на належного, визнано Головне управління Держкомзему в Одеській області належним відповідачем у даній цивільній справі.

03.07.18 року позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою, в якій просить визнати недійсним виданий Одеською міською радою і Одеським міським управлінням земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №098695 від 08 квітня 2004 року, яким посвідчується його право власності на земельну ділянку площею 0,0802 га (кадастровий номер 5110137500:52:026:0014), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450500682.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2018 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0802 га (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0014), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року №4049/0/15-18 про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, за допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Шкамерда К.С. (протокол повторного авторозподілу від 04.02.2019 року).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2019 року справу прийнято до проваження судді Шкамерда К.С. та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження.

Після повторного авторозподілу 11.10.2019 року вказана справа надійшла до провадження судді Донцова Д.Ю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року прийнято до провадження судді Донцова Д.Ю. з призначенням підготовчого судового засідання на 20 листопада 2019 року.

20 листопада 2019 року у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача, інші сторони у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином. Піджготовче судове засідання продовжено на 30 днів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

25 березня 2020 року сторони у судове засідання не з`вились, повідомлялись належним чином, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з урахуванням чого, а також у зв`язку із впровадженням карантину на всій території України, розгляд справи відкладено.

14 квітня 2020 року сторони у судове засідання не з`вились, повідомлялись належним чином, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з урахуванням чого, а також у зв`язку із впровадженням карантину на всій території України, розгляд справи відкладено.

20 травня 2020 року сторони у судове засідання не з`вились, повідомлялись належним чином, від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено.

30 червня 2020 року сторони у судове засідання не з`вились, повідомлялись належним чином, розгляд справи відкладено.

17 вересня 2020 року у судове засідання з`явилась третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позовну заяву не підтримала, інші сторони у судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

13 жовтня 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інші сторони у судове засідання не з`явились належним чином не повідомлені, з огляду на що розгляд справи відкладено.

17 листопада 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інші сторони у судове засідання не з`явились.

25 листопада 2020 року у судове з`явились представник позивача, представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, представник відповідача Альтер В.М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Представником ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності.

30 листопада 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інші сторони у судове засідання не з`явились.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позовну заяву не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №1158/97 від 10.09.1997 року, укладеного і зареєстрованого на Одеській Новій Біржі, визнаного дійсним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-5662 від 29.07.2004 року, набуто право власності в рівних долях на дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, площею 0,0802 га, кадастровий №5110137500:52:026:0014, адреса якої значиться: АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року у справі №2-3334/03 договір купівлі-продажу земельної ділянки №14 із незавершеним будівництвом за адресою: АДРЕСА_3 , від 22 вересня 2001 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано таким, що відбувся та дійсним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 із незавершеним будівництвом за адресою: АДРЕСА_3 .

На зазначену земельну ділянку Одеським міським управлінням земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450500682 від 08.04.2004 року на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року у справі №2-3334/03 (№2-3668/12).

01.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року у справі №2-3334/03 у зв`язку з нововиявленими обставинами.

17.01.2012 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року у справі №2-3334/03 у зв`язку з нововиявленими обставинами, зазначене рішення суду скасовано та справу призначено до судового розгляду.

18 червня 2014 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-3668/12 (№2-3334/03) позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково, визнано угоду, укладену 22.09.2001 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такою, що відбулася та дійсною в частині договору купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

19 листопада 2014 року рішенням Апеляційного суду Одеської області скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.14 р. у справі №2-3668/12, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання угоди такою, що відбулася та дійсною, визнання права власності.

19 березня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Одеської області від 19.11.14 р. залишено без змін.

04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява обґрунтована тим, що у зв`язку із скасуванням рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-3334/03 від 24.03.2003 року відпали правові підстави, за яких Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано на ім`я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0802 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Оспорюваним державним актом на право власності на земельну ділянку порушуються права ОСОБА_1 як власника дачного будинку, що знаходиться за адресою

АДРЕСА_2 , оскільки останньому створено перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні дачним будинком, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

За викладених обставин оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №9098695 від 08.04.2004 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі скасованого судового рішення згідно положень ст. 152, ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

18 червня 2018 року представником ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву разом із заявою про застосування строку позовної давності, в якому позовну заяву не визнає в повному обсязі. Зазначивши, що позивач дізнався про оскаржуванний державний акт 17.01.12 р.

21 червня 2018 року представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подано відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими.

03 липня 2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 позовної давності, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку.

19 квітня 2019 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подано відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позову просить відмовити, а також заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши матеріли справи суд приходить до висновку про неможливість застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на те, що позивач був ознайомлений з оскаржуваним державним актом про право власності на земельну ділянку під час розгляду цивільної справи №2-3334/03, а саме 15.01.2014 року під час долучення оскаржуваного державного акту до матеріалів справи ОСОБА_2 . Документального підтвердження іншого сторонами судового провадження не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана із дотриманням строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які саме права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За нормами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У сенсі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України у справі №1-12/2003 від30.01.03 р.)

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку – задовольнити.

Визнати недійсним виданий Одеською міською радою і Одеським міським управлінням земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.03.2003 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №098695 від 08 квітня 2004 року, яким посвідчується його право власності на земельну ділянку площею 0,0802 га (кадастровий номер 5110137500:52:026:0014), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010450500682.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2020 року.

Суддя Донцов Д.Ю