Рішення № 93609855, 23.10.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.10.2020 Єдиний унікальний номер 205/6657/20

Номер провадження 2/205/2443/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2020 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 205/6657/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 01 вересня 2020 року звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що банк на підставі заяви б/н від 16 березня 2018 року надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався кошти прийняти, належним чином їх використовувати та повернути у строк та на умовах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 13 серпня 2020 року склав 18 609, 46 грн., з яких: 12490,51 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 12490,51 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 2645, 00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3473, 95 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – пеня; 0,00 – нарахованої комісії.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 18 609, 46 грн., з яких: 12490,51 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 12490,51 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 2645, 00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3473, 95 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – пеня; 0,00 – нарахованої комісії та судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений ухвалою суду строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

В судове засідання представник позивача Гребенюк О.С. не з`явився. Письмово просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив, письмових заяв від нього не надходило.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач особисто отримав судову повістку ухвалу суду та копію позовної заяви з додатками 13 жовтня 2020 року.

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим. Розгляд справи буде проводитись на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ході судового розгляду встановлено, що 16 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит типу відновлюваної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримавши кредитну картку (а.с. 10-12). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Тарифами, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного розпечатування, а також, що він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет. (а.с. 10).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 13 серпня 2020 року складає 18 609,46 грн., яка складається з: 12490,51 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту, 12490,51 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 2645, 00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 3473, 95 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – пеня; 0,00 – нарахованої комісії (а.с. 5-7).

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи позовну вимогу банку про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 13 серпня 2020 року становить 12 490,51 грн., підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524,533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Однак в даному випадку Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, посилався на зміни внесені до п.2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився зі змінами до п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та що між Позивачем та Відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили та погодили договором визначення розміру процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів, розрахованих на підставі вказаної норми матеріального закону, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд виходить з наступного.

Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, відповідних умов про погодження сторонами розміру процентної ставки не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву. При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а в Анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо сплати процентів за простроченими відсотками, то вимоги банку в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно до частини другої статті 89 ЦПК жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову АТ «КБ «ПриватБанк», з ОСОБА_1 підлягає стягненню за договором № б/н від 13 серпня 2020 року 12490,51 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, в іншій частині позовних вимог слід відмовити з огляду на їх безпідставність та недоведеність позивачем.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 410,84 грн. (12490,51 грн. х 2 102 грн. : 18609,46 грн.).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 524, 526, 533-535, 625, 627, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 16 березня 2018 року в розмірі 12 490,51 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 51 копійка), де заборгованість за простроченим тілом кредиту – 12 490,51 грн. (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто гривень 51 копійка),

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 410,84 грн. (одна тисяча чотириста десять грн. 84 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Г. Остапенко