Ухвала суду № 936094, 21.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10957/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника відповідача Патраш В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушта Автономної Республіки Крим

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2005 року

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року

у справі№ 2-15/1283-2005 (2-15/5645-2004)

за позовом Спільного підприємства по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева»

до Державної податкової інспекції у місті Алушта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2004 року СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Алушта АР Крим про визнання недійсними повідомлень рішень № 00023123001/0/1324 та № 0002342301/0/1321 від 16 вересня 2003 року.

Заявою від 25 січня 2005 року № 13/1 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Алушта АР Крим № 0002312301/0/1324 та № 0002342301/0/1321 від 16 вересня 2003 року.

Рішенням господарського суду АР Крим від 25 січня 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Алушта № 0002312301/0/1324 та № 0002342301/0/1321 від 16 вересня 2003 року.

Стягнуто з ДПІ у м. Алушта на користь СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» витрати по сплаті державного мита в сумі 85, 00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року рішення господарського суду АР Крим від 25 січня 2005 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушта АР Крим, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду АР Крим від 25 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року, а в задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Алушта АР Крим провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» за період з 01 липня 2001 року по 31 березня 2003 року, за результатами якої складено акт № 85/23-2-8/16331118/2140 від 15 вересня 2003 року.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 7 ст. 7, п. 3 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» з посиланням на те, що здача в оренду нежилих приміщень, що розташовані на земельних ділянках, які перебувають у користуванні позивача, вважається комерційним використанням землі, а тому ці земельні ділянки відносяться до земель комерційної забудови, в результаті чого був донарахований земельний податок із застосуванням підвищеного коефіцієнту для земель комерційного використання.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що в порушення вимог ст. ст. 7, 18 Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» в періоді, що перевірявся, продавало за готівку путівки та окремо проживання особам, які прибули в пансіонат, але курортний збір з цих осіб не стягувався і розрахунки по даному збору до податкової інспекції не подавались.

16 вересня 2003 року ДПІ у м. Алушта АР Крим на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0002312301/0/1324, яким визначено податкове зобовязання з плати за землю в сумі 14196, 78 грн., у тому числі 9464, 52 грн. основний платіж та 4732, 26 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення рішення № 0002342301/0/1321, яким визначено податкове зобовязання з курортного збору в сумі 4413, 20 грн., у тому числі 1013, 20 грн. основний платіж та 3400, 00 штрафні (фінансові) санкції.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення рішення № 0002312301/0/1324 від 16 вересня 2003 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач в періоді, що перевірявся, подавав розрахунки земельного податку, в яких визначав суму земельного податку з урахуванням грошової оцінки земельних ділянок та їх функціонального призначення суспільна забудова. Посилаючись на те, що відповідно до положень ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення землі, від якого диференціюється ставка земельного податку, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення, суди дійшли висновку про відсутність у відповідача повноважень для зміни цільового призначення земельних ділянок позивача та про неправомірність донарахування у звязку з цим земельного податку.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0002342301/0/1321 від 16 вересня 2003 року, посилались на те, що позивач відповідно до положень ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та Порядку нарахування та сплати місцевих податків та зборів, які стягуються на території м. Алушта в 1999 році, затвердженого рішенням Алуштінської міської ради VIII сесії XXIII скликання № 8/2 від 31 березня 1999 року, не підпадає під перелік субєктів, на яких покладено обовязок утримувати та перераховувати курортний збір.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Як встановлено судами, рішенням VI сесії XXXIII скликання Алуштінської міської ради від 23 грудня 1998 року № 6/1 були визначені, зокрема, вартість одного квадратного метру земельної ділянки у відповідності з її функціональним використанням по земельно оціночним районам міста Алушта, категорії земель в залежності від їх функціонального використання, а також коефіцієнти в залежності від функціонального використання земельної ділянки, зокрема, для земель суспільної забудови був встановлений коефіцієнт 0,7, а для земель комерційного використання 2,5.

Крім того, судами було встановлено, що земельні ділянки, на які відповідачем був донарахований земельний податок, перебували у позивача на праві користування у періоді, що перевірявся, і відносилися до земель суспільної забудови, з яких позивач сплачував земельний податок відповідного розміру, застосовуючи коефіцієнт у відповідності з функціональним призначенням земельних ділянок відповідно до рішення VI сесії XXXIII скликання Алуштінської міської ради від 23 грудня 1998 року № 6/1.

ДПІ у м. Алушта АР Крим здійснила донарахування на підставі акту перевірки СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» земельного податку, застосувавши коефіцієнт, який використовується для розрахунку земельного податку з земельних ділянок комерційної забудови, мотивувавши це тим, що позивачем укладались договори оренди нежилих приміщень, що розташовані на вказаних земельних ділянках, що змінило їх функціональне використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Враховуючи те, що укладення позивачем договорів оренди нежилих приміщень не є підставою для зміни функціонального використання земельної ділянки, на якій розташовані ці нежилі приміщення, податковим органом, який не наділений такими повноваженнями, та підставою для відповідного донарахування у звязку з цим земельного податку із застосуванням підвищеного коефіцієнту, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування земельного податку податковим повідомленням рішенням № 0002312301/0/1324 від 16 вересня 2003 року.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності нарахування курортного збору податковим повідомленням рішенням № 0002342301/0/1321 від 16 вересня 2003 року, які правильно виходили з того, що відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року № 56-93 курортний збір справляється спеціальними субєктами: адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих, квартирно - посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності, - до яких СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева» згідно статуту та довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не відноситься. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач надавав послуги особам, які прибули до СП по будівництву та експлуатації пансіонату «Нева», згідно путівок, які придбавались на місці, а тому ці особи звільнялись від сплати курортного збору, а позивач від обовязку його нараховувати відповідно до ч. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року № 56-93 незалежно від того чи придбавались ці путівки у посередницьких організацій або в санаторії безпосередньо при прибутті.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Алушта АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 25 січня 2005 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: (підпис) Л.І. Бившева

Судді: (підпис) М.І. Костенко

(підпис) Н.Є. Маринчак

(підпис) Є.А. Усенко

(підпис) Т.М. Шипуліна

З оригіналом згідно

Суддя Л.І. Бившева