Рішення № 93609183, 09.11.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7355/20

2/212/3546/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Меланчук Ігор Віталійович) до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовної заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»( надалі ПАТ «КЗРК») на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві у розмірі 283380,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 в період часу з 27.07.1981 року до 25.12.1987 року працював на посаді підземного постачальника кріпильника матеріалів, підземного електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування на підземній дільниці відділу капітального будівництва РУ ім.Леніна ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», робота була пов`язана з шкідливими умовами праці. Працюючи в шкідливих умовах він отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) група «В». ЛН першої-другого ст.

За останнім місцем роботи ПАТ «Євраз Суха Балка» було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.12.2015 року, де причинами професійного захворювання зазначена багаторічна робота в підземних умовах зі шкідливим середовищем.

Згідно первинного огляду МСЕК від 15.03.2018 року встановлено 60% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ та встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов`язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою, передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці» несе безпосередню відповідальність. Оскільки, професійне захворювання виникло у нього внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Оскільки ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, представник вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. В зв`язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає йому моральних страждань.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

26 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПАТ «КЗРК». У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на тещо позивач почав свою трудову діяльність на ПАТ «КЗРК» пропрацював 6 років, після чого працював на підприємствах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПАТ «Суха Балка» в шкідливих умовах праці, а тому зазначені підприємстві принесли шкоду здоров`ю позивача, і вони повинні нести відповідальністю. Суду не надано доказів наявності вини відповідача спричинення йому підприємством моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків. Підприємством було надано засоби захисту від шкідливих чинників. Крім того, при прийомі на роботу позивач був проінформований про шкідливі умови праці.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 працював з 27.07.1981 року по 25.12.1987 року на посаді підземного кріпильника матеріалів, підземного електрослюсаря чергового з ремонту устаткування на підземній дільниці відділу капітального будівництва РУ ім.Леніна ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи.

Висновком ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 22.09.2015 було встановлене професійне захворювання:

Хронічне обстурктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт перщої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, ЛН першого –другого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 08.12.2015 року, де вказано, що хронічне професійне захворювання виникло в зв`язку з недосконалістю технологічних процесів та механізмів.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання, п.16 Причиною професійного захворювання у позивача є профмаршрут (п.16).

Випискою з акту МСЕК від 15.03.2016 року вперше встановлено ОСОБА_1 20% втрати працездатності по ХОЗЛ.

02.02.2017 року ОСОБА_1 повторно пройшов огляд МСЕК, де йому визначено ступінь втрати профсійної працездатності 25% по ХОЗЛ.

В зв`язку з погіршенням здоров`я, відповідно до медичного висновку ЛЕК від 13.11.2018 року протокол №1637, ОСОБА_1 було уточнено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої ст, емфізема легень другої-третьої ст.)група С, ЛН другого-третього ступеня.

За висновком МСЕК від 20.12.2018 року серії 12 AAA № 054242 ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60% по ХОЗЛ, 5% та встановлена 3 група інвалідності з 10 грудня 2018 року – безстроково..

Встановлюючи правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_3 працював на підприємстві та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків у 1981-1987 роках, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце в період з 1981 по 1987 роки, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні також застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян», суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз.2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 – 45 000,00 грн., що буде зваженою матеріальною компенсацією тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1248,65 гривень.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Меланчук Ігор Віталійович) до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я -задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 – 45 000 гривень 00 копійок (сорок п`ять гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, без урахування утримання податку, зборів та інших платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 840,80 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Меланчук Ігор Віталійович, юридична адреса: м.Кривий Ріг, вул.В.Бизова, 5Б.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Суддя: Ю. В. Козлов