Рішення № 93608092, 17.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6879/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання – Бардійовської І.Р.,

справа №462/6879/20

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Управління патрульної поліції в Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №990041 від 19.10.2020 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч.ч.1,3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що у зазначеній постанові про адміністративне правопорушення за ст.122, ст.126 КУпАП відсутній склад правопорушення, оскільки жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 відповідач не надав. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною, необґрунтованою, прийнятою за відсутності належних та допустимих доказів.

04.11.2020 року ухвалою судді позов залишено без руху для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, яка в подальшому виконана.

19.11.2020 року ухвалою судді матеріали позовної заяви ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

04.12.2020 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується доданими відеозаписом з автомобільного відео реєстратора та відеозаписом з нагрудної відеокамери. Також наголошує на дотриманні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення інспекторами поліції.

14.12.2020 року позивачем подано відповідь на відзив. Позивач зазначає, що наданий відповідачем DVD диск з відеофайлами, на його думку, не є належним та допустимим доказом правопорушення. Вважає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності такою, що не відповідає вимогам ст.283 КУпАП щодо зазначення у ній технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Вказує, що DVD диск не містить відомостей про номер та назви технічних засобів, за допомогою яких здійснено відеозаписи, та немає цифрового підпису. Посилається на практику Верховного Суду. Крім цього, вважає, що з відеозапису неможливо встановити особу, яка керує транспортним засобом, та час вчинення правопорушення.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.37), позов підтримав у повному обсязі і просить його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, належним чином був повідомлений про місце, час та дату цього засідання. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутності сторони відповідача за наявними матеріалами (а.с.36).

За наведених обставин, їх неприбуття у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 9 ст.205 цього Кодексу справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч.4 ст.229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою серії ДПО 18 № 990041 від 19.10.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, та зазначено, що 19.10.2020 року о 22 год. 16 хв. в м.Львів вул. Івана Франка, буд.70, водій керуючи транспортним засобом скутер «Yamaha Vino», не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, здійснив проїзд в забороненому напрямку, здійснив рух на смузі для руху маршрутних т.з., позначеним дорожнім знаком 5.11 – Смуга для руху маршрутних т.з. та дорожню розмітку 1.24, та кермував т.з. з посвідченням категорії А, В, С, без права кермування категорією А1, чим порушив п.п.8.4.в); 17.1; 2.1а), 2.13 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.ч.1,3 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Позивача було притягнуто до відповідальності як водія транспортного засобу.

З оскарженою постановою позивач не погодився, відтак звернувся в суд з позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.8.4 в) ПДР дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі - в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Згідно із п.17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Відповідно до п.2.1а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.13 ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку; автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку; автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії ВЕ, С1Е, СЕ), а також тими, що призначені для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - з 19-річного віку; автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1Е, DЕ, Т) - з 21-річного віку.

Транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно з ст. 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1 та 3 статті 122, частиною 2 статті 126 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно із ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частинами 4,5 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

На спростування доводів позивача та підтвердження того, що останній дійсно допустив порушення вимог п.п.8.4.в); 17.1; 2.1а), 2.13 ПДР, представником відповідача долучено до відзиву диск із відеозаписом із нагрудних камер поліцейських та відеозаписом з автомобільного відео реєстратора. Оглянувши останні у судовому засіданні, суд встановив, що позивач дійсно кермував скутером та був зупинений представниками управління поліції.

Оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.90 КАС України, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що із відеозапису неможливо встановити факт керування ним транспортним засобом, та вважає такі спрямованими на уникнення відповідальності.

Оскільки позивачем було вчинено правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в уповноваженої посадової особи був відсутній обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.

Крім цього, суд критично ставиться до доводів позивача про необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення з підстав незгоди із постановою, оскільки із відеозапису видно, що ОСОБА_1 під час складення оскаржуваної постанови не мав жодних клопотань, заяв з цього приводу (час 22:39). Так само, позивач не висловлював заперечень по суті розгляду справи працівниками поліції, лише зауважив, що буде оскаржувати постанову, що є його беззаперечним правом.

Що стосується, порушення ч.2 ст.126 КУпАП, то з відеозапису чітко видно, що позивач погоджується із тим фактом, що у нього немає дозволу на кермування транспортним засобом відповідної категорії А1.

Виходячи із змісту постанови КАС ВС у справі №808/353/17 від 14.07.2020 року, якщо допущена контролюючим органом технічна помилка не призвела до порушення прав особи та не спростувала факту вчинення нею порушення, а також не вплинула на розмір застосованого штрафу, то така помилка не може бути самостійною підставою для скасування результатів перевірки.

Таким чином, із врахуванням позиції ВС, суд вважає, що незазначення в оскаржуваній постанові відомостей про номер та назву технічного засобу, яким здійснено відеозапис на доданий DVD диск, та зазначення часу початку розгляду справи 22:22 год. замість 22:38 год., не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

За наведених обставин, досліджений в судовому засіданні диск з відеофайлами фіксації події, суд вважає належним та допустимим доказом на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.ч.1,3 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Разом із тим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1ст. 77 КАС України).

Підстави позову, на які посилався позивач у своїх заявах по суті, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.ч.1,3 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, не спростовано останнім.

Таким чином враховуючи наведене вище, суд оцінює критично аргументи позивача щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, а тому доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а відтак відсутні підстави для її скасування. Отже, у позові слід відмовити повністю.

Розгляд даної справи, віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП, а відтак відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.12.2019 № 724/716/16-а.

Оскільки лейтенант поліції ОСОБА_2 , яка склала оскаржувану постанову, перебуває у трудових відносинах з Управлінням патрульної поліції у Львівській області, то саме Управління патрульної поліції у Львівській області є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 77, 241, 244-246, 268, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок – залишити за ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено, згідно з ч.4 ст.286 КАС України, протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно з ст.272 КАС України, після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКППФО НОМЕР_1 ;

відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області (місцезнаходження - 79053 місто Львів, вулиця Перфецького, будинок № 19, ЄДРПОУ – 38008294);

Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року.

Суддя: І.С. Мруць