Ухвала суду № 93607771, 17.12.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №451/1386/17

Провадження № 1-кп/943/47/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м.Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Волошин Х.С.

за участю прокурора Нижник Л.М.

за участю обвинуваченого ОСОБА_1

за участю захисника Рачинського В.З.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Буську клопотання захисника Рачинського В.З. про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012150280000019 від 27.11.2012 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Червоноград, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітній син, інвалід ІІІ групи з дитинства, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні захисник Рачинський В.З. звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що маючи умисел на заволодіння чужим майном, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України. А саме, що 28 квітня 2008 року, близько 06.00, шляхом вільного доступу, зайшовши на територію господарства ОСОБА_2 , яке знаходиться в АДРЕСА_2 , звідки незаконно заволодів автомобілем «Мерседес Бенс – Віто 111». З матеріалів кримінального провадження убачається, що подія мала місце 28 квітня 2008 року. Постановами від 28 липня 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 289 КК України та оголошено в розшук ОСОБА_1 . Повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, яка вручена 04 жовтня 2017 року. Саме з цієї дати ОСОБА_1 стало відомо про підозру щодо нього. В матеріалах кримінального провадження не міститься даних, які б свідчили про умисне ухилення від слідства та суду, відсутні дані чи викликався ОСОБА_1 до слідчого і яким чином було встановлено, що він відсутній за місцем свого проживання. ОСОБА_1 перебував в межах Львівської області та не знав про підозру в кримінальному провадженні. Крім того, періодично проходив лікування у Червоноградській лікарні та проходив обстеження в обласних МСЕК на протязі 2010-2017 роках. Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_2 він одружився та в шлюбі народився син.

Заявлене клопотання захисник та обвинувачений підтримали, просять суд його задоволити.

Прокурор не заперечив проти задоволення заявленого клопотання, вважає, що кримінальне провадження відносно обвинуваченого може бути закрито та звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Крім того, представив суду відомості про те, що дійсно ОСОБА_1 був оголошений в розшук 28.07.2008 року.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження щодо заявленого клопотання обвинуваченим та його захисником, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що таке підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).

Відповідно до п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма закріплена у статті 62 Конституції України, відповідно до частини першої якої передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто встановлювати вину особи можна виключно в обвинувальному вироку суду.

У справі «Грабчук проти України» Європейський суд з прав людини визнав порушення ч. 2 ст. 6 (презумпція невинуватості) та наголосив, що при закритті провадження у суді за строками давності суд не повинен висловлюватись у термінах, які не залишають сумніву щодо погляду на те, що заявниця вчинила злочин. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 2000 року слідчий використав слова: «в діях [заявниця] є склад злочину» та «моменту, коли [заявниця] вчинила злочин», а суд зазначив, що в діяннях заявниці «вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 167 КК України. Такі твердження суперечать презумпції невинуватості, а тому дії українського суду ЄСПЛ визнав такими, що порушують Конвенцію з прав людини.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною першою статті 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років- у разі вчинення тяжкого злочину.

Частиною другою статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно вимог статті 12 КК України визначено, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України (у редакції на час його вчинення), за ступенем тяжкості є тяжким злочином.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, що подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , мала місце 28 квітня 2008 року о 06 годині 00 хвилин, тобто на даний час минуло більше 12 років, що є підставою для застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

В силу вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Як встановлено судом, що строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 289 КК України закінчились, обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього, а обставини щодо вчинення обвинуваченим протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченого від слідства або суду не виявлено.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 в період з 28.04.2008 року до 17 грудня 2020 року до кримінальної відповідальності не притягувався.

В період перебування в розшуку одружився, про що надав суду належне підтвердження - свідоцтво про одруження від 04.11.2014 року.

В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що представив суду належне підтвердження свідоцтво про народження.

Окремо суд звертає увагу, що в період з 2010 року до 2017 року проходив періодичне лікування в Львівській обласній лікарні, ЦМЛ Червонограда, про що представлено в розпорядження суду підтверджуючі докази у вигляді медичних виписок.

Є інвалідом ІІІ групи з дитинства, в підтвердження представив пенсійне посвідчення.

В сукупності, суд оцінюючи представлені обвинуваченим докази, приходить до переконання, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що він перебуває в розшуку по даному кримінальному провадженні, наміру ухилятися від слідства та суду він не мав, оскільки представлені докази свідчать про те, що він протягом 2008 року до 2020 року жив на території Львівської області. Відтак, слід прийти до висновку, що строки давності не переривались і не зупинялись, оскільки досудовий орган, оголосивши в розшук ОСОБА_1 будь-яких розшукових дій не проводив.

У постанові Верховного Суду від 19 березня 2015 року №5-1кс15 суд роз`яснив, що під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Отже при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин.

Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення закінчилися строки давності, їх перебіг не зупинявся і не переривався, що є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, на що останній надав свою згоду, у зв`язку із чим клопотання сторони захисту підлягає до задоволення.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника Рачинського В.З.– задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження № 12012150280000019 щодо ОСОБА_1 – закрити.

Речовий доказ: автомобіль «Мерседес-Бенс» - «Віто 111» – залишити в користуванні потерпілому ОСОБА_2 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Шендрікова Г. О.