Рішення № 93606839, 16.12.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3276/20

Провадження № 2 /331/1542/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря -Мироненко О.В.

представників відповідача- Пономарьова В.І., Мандрич М.Г.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1472, 09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2020 року склдає 40 276,38 гривень , а також судовий збір у сумі 2102, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив , що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ZPО0А710100058 від 11.02.2008 року. За умовами даного договору банк надав позичальнику кредит на загальну суму 12311,51 доларів США на термін до 08.02.2013 року, а відповідач зобов"язався повернути кредитні кошти, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах передбачених кредитним договором. Відповідач не виконав свої зобовязання за кредитним договором, і заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2015 року з нього було стягнуто заборгованість за кредитним договором 60077,89 доларів США.

Оскільки зобов`язання належним чином не виконане та прострочена сума заборгованості складає 10 332,28 доларів США, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми з 21.10.2015 року по 20.07.2020 року в сумі 1472,09 доларів США.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .

Представник відповідача адвокат Пономарьов В.І. надав суду відзив на позов, в якому посилаючись на те, що правовідносини сторін за договором № ZPО0А710100058 від 11.02.2008 року закінчилися, рішення суду у справі 331/7936/15-ц є помилковин , оскільки ОСОБА_1 заборгованість за договором була сплачена , крім того позивачем пропущено строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в задоволенні позову просив відмовити.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача у вступному слові просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши вступне слово представників відповідача , дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Судом встановлено, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір № ZPО0А710100058 від 11.02.2008 року.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов"язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2015 року у справі 331/7936/15-ц, яке набрало законної сили 16.12.2015 року , було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором 60077,89 доларів США (заборгованість за кредитом - 10827,33 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1938,77 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 3398,02 доларів США; заборгованість за пенею - 41041,73 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: 11,74 доларів США - фіксована частина штрафу та 2860,29 доларів США - процентна складова штрафу), що за курсом 21,29 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.10.2015 року становить 1279058,17 грн. .

Наразі рішення суду в повному обсязі не виконане, прострочена заборгованість згідно розрахунку наданого позивачем, який ОСОБА_1 не спростований, складає 10 332, 28 доларів США, що складається з основної суми заборгованості за договором. .

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Таким чином враховуючи, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання за договором № ZPО0А710100058 від 11.02.2008 року, то він зобов`язаний сплатити позивачу 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов`язання .

Три відсотка річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 21.10.2015 року по 20.07.2020 року , що становить 10 332,28 доларів США.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, такий висновок суду,що зроблений по даній справі, повністю узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у справах № 686/21962/15-ц та № 373/2054/16-ц.

Що стосується заперечень відповідача щодо порушення позивачем строку звернення з даними позовними вимогами до суду, у зв`язку з чим просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності, суд вважає що така заява відповідача є безпідставною виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Таким чином, суд не застосовує до вимог позивача строку позовної давності, оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних, за весь час прострочення( ст.625 ЦК України) , тобто без обмеження будь-якого строку.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 331/4387/16-ц від 03.07.2019 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд знаходить позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» такими , що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 611, 629, 1049,1050 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК ” ( місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського , буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1472, 09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2020 року склдає 40 276,38 гривень , а також судовий збір у сумі 2102, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 17 грудня 2020 року.

Суддя:

16.12.2020