Рішення № 93604284, 16.10.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9984/20

пр. № 2-а/759/253/20

16 жовтня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Дрозі Т.О.,

без участі сторін

в відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції УПП в Херсонській області Марценкевич Олега Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом про скасування постанови сержанта поліції УПП в Херсонській області Марценкевича Олега Олександровича від 05.06.2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки складена з порушенням вимог КУпАП, без складання відповідного протоколу.

До початку судового засідання позивач подав клопотання, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.6 ст. 162 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.06.2020 року інспектором Марценкевичем О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 26387605, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

Згідно з даними, що містяться у вказаній постанові, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Рено», держномер НОМЕР_1 перевищив максимальну швидкість яку встановлено державними знаками 3.29, 3.31, 3.33 рухався зі швидкістю 98 км/год. перевищивши швидкість руху на 48 км/год, чим порушив п. 12.9 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що інспектором було порушено порядок складання адміністративних матеріалів, відповідно до інструкції та не було надано доказів які підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, оскільки звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції.

Крім того, зазначив, що в постанові взагалі не зазначено місце скоєння адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Проте, відповідачем жодним доказом не було доведено факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б його обґрунтовували, в матеріалах справи відсутні.

Не додано таких доказів і до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, оскільки не підтверджена жодним доказом вчинення адміністративного правопорушення та наявності вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 122 КУпАП, ст. 19 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72-77, 241, 246, 250, 268-271, 286, 295, 297, п. 15.5 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до сержанта поліції УПП в Херсонській області Марценкевич Олега Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Херсонській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕАМ № 26387605 від 05.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. 00 коп., а провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя: І.В. П`ятничук