Рішення № 93602825, 07.12.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1497/20

№ провадження 2/588/439/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М. В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В., представників відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача у вересні 2020 року звернувся до суду з указаним позовом, який мотивував тим, що 08.07.2016 співробітниками УЗЕ ГУНП в Сумській області було затримано начальника природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку ОСОБА_5 із застосуванням фізичного впливу, намагалися вдягнути кайданки, але ОСОБА_5 повідомив, що не буде чинити їм опір.

При затриманні ОСОБА_5 не були роз`яснені його права, не було надано захисника, всі процесуальні дії проводилися з грубими порушеннями прав людини.

У подальшому ОСОБА_5 було викликано повісткою до прокуратури на 11.07.2016 для допиту, а 19.09.2016 оголошено підозру у вчиненні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 05.10.2018 ОСОБА_5 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.368 КК України та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19.04.2019 вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 05.10.2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року ухвалу Сумського апеляційного суду від 19.04.2019 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Отже, позивач піддався кримінальному переслідуванню з 08.07.2016, тобто з моменту його затримання і до 16.07.2019, коли виправдувальний вирок набрав законної сили, та з 25.06.2019, коли ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора до 18 грудня 2019 року, коли постановою Верховного Суду було залишено без змін ухвалу Сумського апеляційного суду від 19.04.201 9 року, а касаційна скарга прокурора без задоволення.

Загальний час переслідування позивача тривав 3 роки 5 місяців 23 дня.

Оскільки справа зазнала широкого розголосу ОСОБА_5 протягом трьох років зазнавав принижень, як посадова особа, не мав можливості відразу довести свою невинність та від цього почував безвихідність, відчай. Також в результаті незаконного затримання та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 було втрачено час для кар`єрного зростання. Внаслідок тривалої стресової ситуації погіршився загальний стан здоров`я ОСОБА_5 , він зазнав змін в житті, для повноцінного відновлення якого необхідно було багато часу. Позивач зазнав інтенсивної психотравмуючої дії, яка порушила нормальний звичайний життєвий стан та призвела до душевних страждань. Переживання даної ситуації супроводжувалися низкою інтенсивних негативних емоцій, тривоги, хвилювання, образи, приниження, сорому, гніву, тривалої емоційної напруги, невизначеності, необхідності виправдовуватися та доводити свою невинність.

Також відносно ОСОБА_5 мало місце порушення його конституційних прав шляхом втручання у приватне життя останнього через проведення негласних слідчих розшукових дій, що викликало додаткові моральні страждання.

Посилаючись на указані обставини, представник позивача просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 300 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з незаконним перебуванням під слідством і судом та втручання в приватне життя по кримінальному провадженню №42016200000000205 від 01.07.2016 року.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Представник Державної казначейської служби України Бордачова Я.М. заперечила проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, посилаючись на те, що позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди. Крім того, процесуальний закон не установлює необхідності зазначати орган, через який мають перераховуватись кошти (а.с.57).

Представник Сумської обласної прокуратури Кузнецов А.І. просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладений у письмовому відзиві. Зокрема, позивачем не підтверджено заподіяння йому моральної шкоди та заявлений розмір шкоди є необґрунтовано завищеним. Твердження позивача про те, що внаслідок кримінального переслідування він зазнав погіршення загального стану здоров`я, руйнування життєвих цілей, втрату часу для кар`єрного зростання тощо, не доведено ним належними та допустимими доказами. Відповідач не заперечив, що позивач перебував під судом і слідством з 08.07.2016 (з часу фактичного затримання та проведення слідчих дій) по 16.07.2019 (до набрання законної сили виправдувальним вироком), тобто упродовж 3 років та 9 днів. У разі підтвердження судом заподіяння позивачу моральної шкоди, її розмір має визначатись виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року за кожен день перебування під слідством і судом з огляду на вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 №1774 (а.с.67-71).

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 29.09.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.

До суду 19 жовтня 2020 надійшли відзиви на позовну заяву від відповідачів.

Ухвалою суду від 26.10.2020 було задоволено клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України Коперсако Я.М. про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у режимі відеоконференції за клопотанням представника відповідача Державної казначейської служби України Шиянової В.В.

06.12.2020 до суду надійшла письмова заява представника позивача ОСОБА_6 про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 01.07.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження за №42016200000000205, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, зокрема, за фактом вимагання неправомірної вигоди начальником природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку ОСОБА_5 (а.с.43).

За клопотанням старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Мухи О.О. від 04.07.2016 про надання Апеляційним судом Сумської області дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо-, відео контролю ОСОБА_5 строком на 60 діб на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.07.2016, 08.07.2016 була проведена негласна слідча (розшукова) дія - аудіо, відеоконтроль особи – ОСОБА_5 (а.с.43-47).

В цей же день 08.07.2020 року на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Сумської області Ткаченка К.Л. від 08.07.2016 № 654т була проведена інша негласна слідча дія – контроль за вчиненням злочину, в ході якої у присутності понятих ОСОБА_7 були вручені грошові кошти оброблені за допомогою спеціального препарату в сумі 2300 грн. для їх передачі позивачу у цій справі в якості неправомірної вигоди. За змістом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 28.07.2016 року, 08.07.2016 о 14 год. 56 хв. ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_5 на пл.40 Армії, 2 у м.Тростянець Сумської області біля автовокзалу, в ході якої передав позивачу грошові кошти в сумі 2300 грн. О 15 год. 02 хв. 08.07.2016 року ОСОБА_5 був фактично затриманий співробітниками УЗЕ ГУНП в Сумській області та прокуратури Сумської області (а.с.42).

Як установлено вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 05.10.2018 року, який ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року був залишений без змін, ОСОБА_5 в розумінні статті 209 КПК України був фактично затриманий, був змушений з 15 год. 02 хв. по 16 год. 33 хв. перебувати поряд з уповноваженою особою, підкорятись їх наказам. Проте, з початку фактичного затримання ОСОБА_5 не були розяснені його процесуальні права затриманої особи, передбачені частиною 4 статті 208 КПК України, у тому числі право залучити захисника, протокол затримання не був складений (а.с.19 зворотній бік).

Після завершення слідчої дії в цей же день 08.07.2016 ОСОБА_5 отримав повістку про виклик на допит 11.07.2016 у якості свідка у кримінальному провадженні №42016200000000205 до слідчого прокуратури Сумської області ОСОБА_8 (а.с.37).

Постановою слідчого від 17.09.2016 року було перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42016200000000205 з частини 3 статті 368 КК України на частину 1 статті 368 КК України (а.с.16).

У подальшому позивачу 19 вересня 2016 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії використанням службового становища (а.с.31-34).

22 вересня 2016 року слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 було повідомлено підозрюваного та захисника про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016200000000205 від 01.07.2016 та роз`яснено право на доступ до матеріалів досудового розслідування (а.с.35).

Протоколи про результати контролю за вчиненням злочину та за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій були розсекречені, про що 30.09.2019 прокурором прокуратури Сумської області Сидоренко В.А. було повідомлено підозрюваному ОСОБА_5 та захиснику Собині П.М., роз`яснено право на ознайомлення (а.с.41).

27 вересня 2016 року заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Сумської області Сидоренком В.А. було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за частиною 1 статті 368 КК України, який був надісланий до Тростянецького районного суду Сумської області для розгляду (а.с.38-40).

05 жовтня 2018 року вироком Тростянецького районного суду Сумської області ОСОБА_5 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 368 КК України та виправдано на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим (а.с.10-21).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року виправдувальний вирок Тростянецького районного суду Сумської області 05 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_5 був залишений без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення (а.с.23 зворотній бік).

25 червня 2019 року за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_5 ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження (а.с.22).

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року ухвалу Сумського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у кримінальному провадженні №42016200000000205 за обвинуваченням ОСОБА_5 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення (а.с.22-30).

Розглядаючи справу у межах заявлених позивачем вимог та фактичних підстав, суд дійшов висновку, що позивачем доведено зазначений у позовній заяві період перебування під слідством і судом, а саме з 08 липня 2016 року (день затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) по 19 квітня 2019 року (день набрання законної сили виправдувальним вироком Тростянецького районного суду Сумської області 05 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_5 ) та з 25 червня 2019 року (день відкриття касаційного провадження Верховним судом за касаційною скаргою прокурора) по 18 грудня 2019 року (день ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні №42016200000000205), що складає 3 роки 3 місяці та 3 дні або 39 повних місяців.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

З урахуванням викладеного, повертаючись до обставин цієї справи слід зазначити, що ОСОБА_5 має право на відшкодування моральної шкоди за період перебування протягом 39 місяців під слідством і судом, оскільки виправдувальним вироком суду його було визнано невинуватим та виправдано за частиною 1 статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України, тобто у зв`язку з не доведенням того, що ним було вчинено кримінальне правопорушення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, ураховуючи обставини конкретної справи, може застосовувати і більший розмір відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), у постановах Верховного Суду від 09 рудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, 29 січня 2020 року у справі №592/1020/17, від 13 травня 2020 року у справі №339/34/17.

Відповідно до статті 8 Закону України від 14 листопада 2020 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у редакції, чинній на момент судового розгляду, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 01 вересня 2020 року становить 5000 гривень.

Ураховуючи період перебування ОСОБА_5 під слідством та судом, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає до стягнення на користь позивача становить 195 000 грн. (5000 грн. х 39 місяців).

Доводи викладені у відзиві Сумської обласної прокуратури про необхідність визначення розміру моральної шкоди, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року за кожен день перебування під слідством і судом з огляду на вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774, суд вважає необґрунтованими, оскільки указаний Закон не застосовується до спірних правовідносин. Вимоги пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774 передбачають незастосування мінімальної заробітної плати для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Натомість Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який регулює спірні правовідносини передбачає визначення моральної шкоди у кратному співвідношенні саме з мінімальною заробітною платою, у розмірі установленому законодавством на момент розгляду справи судом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди у заявленому ним розмірі, суд виходить з такого.

Позивач не надав доказів відповідних суттєвих та вимушених змін, які відбулись у його житті у зв`язку з кримінальним переслідуванням, того, що він зазнав значних немайнових втрат, які неможливо відновити. Посилання позивача на те, що справа зазнала широкого розголосу і протягом трьох років він зазнавав принижень як посадова особа, ОСОБА_5 жодним чином не доведено. Погіршення загального стану здоров`я у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_5 не доведено.

Як установлено судом ОСОБА_5 на момент його затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення працював провідним інженером з охорони тваринного світу Гетьманського національного природного парку, він не був звільнений або відсторонений від посади, весь період кримінального переслідування залишався працівником Гетьманського національного природного парку. Запобіжні заходи та інші заходи забезпечення кримінального провадження стосовно позивача не застосовувались.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом у мінімальному розмірі в сумі 195000 грн.

Позивач у позовній заяві просив стягнути моральну шкоду з Державного бюджету Українишляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Проте, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, як викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16, у постанові Другої сужової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 554/5980/18.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 195000 грн. з Державного бюджету України.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сторони у справі на підставі статті 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» звільнені від сплати судового збору.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл судових витрат судом не здійснюються.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 195000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 17.12.2020 року

Суддя М.В. Щербаченко