Ухвала суду № 93602467, 16.12.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9793/19

Провадження № 1-кп/592/274/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі колегії суддів: головуючого – судді Котенко О.А., суддів – Алфьорова А.М., Литовченко О.В., за участю секретаря судового засідання - Гуріної А.О., прокурора – Ємець Д.С., захисників – Курбатова Д.В., Реви О.О., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, та клопотання захисника Реви Оксани Олегівни, обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1,6,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ч.3 ст.289 КК України, зокрема у вчиненні розбійного нападу та умисному вбивстві трьох осіб із застосуванням вогнепальної зброї.

У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Клопотання обгрунтовує тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому можуть переховуватися від суду з метою перешкодити встановити істину у кримінальному провадженні, усвідомлюючи, що за вчинення одного з інкримінованих злочинів передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення по відношенню до учасників судового провадження з метою приховування інкримінованих злочинів. Інші запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку, оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства. ОСОБА_1 ніде не працює, зареєстрований і до затримання мешкав у районі, прикордонному з Російською Федерацією.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 , його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки зазначені прокурором ризики є виключно припущенням сторони обвинувачення, докази їх існування не додані до клопотання. Обвинувачений ОСОБА_2 заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Доводи обґрунтовують тим, що обвинувачення є безпідставним, не ґрунтується на доказах. Не має жодних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини є підстави для зміни запобіжного заходу. Він ніколи не перешкоджав кримінальному провадженню, не має на меті переховуватися від суду. Він є особою раніше не судимою, має сім`ю, на утриманні є малолітні діти та батьки, має постійне місце проживання, тому є можливим застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник Рева О.О. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки зазначені прокурором ризики є виключно припущенням сторони обвинувачення, докази їх існування не додані до клопотання. ОСОБА_1 весь цей час не переховувався від органів досудового розслідування, суду, не знищував, не переховував, не спотворював будь-яку з речей чи документів, не впливав незаконно на інших учасників справи, не перешкоджав кримінальному провадженню. ОСОБА_1 заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання обгрунтовує тим, що обвинувачення є безпідставним, не ґрунтується на доказах, він злочинів не вчиняв. Не має жодних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Він є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, має сім`ю, з якою проживав разом, батьків похилого віку. Даних про те, що в матеріалах кримінального провадження наявні будь-які офіційні дані незаконного тиску чи впливу на свідків, потерпілих, не має. Місце проживання на території, яка є прикордонною з Російською Федерацією, не може свідчити про наявність ризику, що він може покинути місце проживання.

Захисник Рева О.О. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, обмеживши свободу пересування шляхом ізоляції ОСОБА_1 у житлі – буд. АДРЕСА_1 , поклавши обов`язок носити електронний засіб контролю. Захисник Рева О.О. клопотання обгрунтовує тим, що заявлені стороною обвинувачення ризики відсутні. Обсяг доказів та порядок їх дослідження був визначений судом раніше. Тому, без безпосереднього дослідження показань свідків в суді робити висновок в частині ймовірності впливу на них обвинуваченим є припущенням. Більш того, серед зазначених свідків відсутні особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду цього кримінального провадження. ОСОБА_1 є особою, яка проходила службу в органах внутрішніх справ, на сьогодні він є пенсіонером МВС. За час служби неодноразово був відзначений почесними грамотами. За місцем реєстрації ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 характеризується позитивно. Згідно характеристики ДУ «Сумський слідчий ізолятор» на профілактичних обліках не перебуває, за характером спокійний, врівноважений. За більш як два роки перебування в ДУ «Сумський СІЗО» соціально корисні зв`язки не втратив. ОСОБА_1 має сім`ю, дружину та повнолітнього сина, який є студентом, навчається за державним замовленням. ОСОБА_1 під час судового розгляду доводить свою непричетність до вчинення злочину. Є можливість застосувати більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою. Запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово обмежить свободу пересування обвинуваченого ОСОБА_1 шляхом ізоляції його у житлі через заборону залишати його. На міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання свідчить, в тому числі, наявність в нього родини й утриманців. Батьки ОСОБА_1 є особами похилого віку, страждають віковими захворюваннями. ОСОБА_1 раніше не судимий, має незадовільний стан здоров`я, умови застосованого запобіжного заходу не порушував, являється до суду та активно приймає участь в судових засіданнях.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченим.

Суд, заслухавши думку прокурора, а також пояснення обвинувачених, їх захисників, дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання обвинувачених, їх захисників про зміну запобіжного заходу не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою суду від 21.10.2020 року відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 19.12.2020 року включно.

В обгрунтованість обвинувачення прокурор посилається на докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу ( Справа «Мюррей проти Сполученого Королівства»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи ( Справа «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

При вирішенні питання щодо продовження або не продовження строку тримання під вартою суд повинен з`ясувати чи не зменшились раніше заявлені ризики або чи не з`явились нові ризики.

Вирішуючи дане питання суд також враховує практику ЄСПЛ, висловлену у рішенні від12.02.2015 року у справі “Подвезько проти України” (заява № 74297/11) де Суд зазначив наступне: п.20. Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» та «Хайредінов проти України»).

Прокурором у судовому засіданні було доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які на цей час не зменшилися, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину - в умисному вбивстві трьох осіб із застосуванням вогнепальної зброї, за що передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, також обвинувачуються у розбійному нападі та інших тяжких злочинах, що може стати причиною їх переховування від суду з метою перешкодити суду встановленню істини у кримінальному провадженні та враховуючи покарання у виді довічного позбавлення волі, може вплинути на їх волевиявлення переховуватись від суду.

Перебуваючи на свободі обвинувачені також можуть вплинути на свідків з метою не надання показань в суді, щоб у такий спосіб перешкодити судовому розгляду кримінального провадження, оскільки суд продовжує дослідження доказів у кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотань судом вивчалась можливість застосування відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 є особою, раніше не судимою, має сім`ю – дружину та повнолітнього сина, постійне місце проживання, має батьків похилого віку, тобто в нього міцні соціальні зв`язки. Раніше проходив службу в органах внутрішніх справ, є пенсіонером МВС України. Обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, має сім`ю, дітей, був відмінником в навчанні, має батьків, що вказує на міцність соціальних зв`язків.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих, оскільки відбулося посягання на життя людини, що є найвищою соціальною цінністю згідно з ст.3 Конституції України. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Ігнатов проти України», в яких зазначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку, залежно від особливостей конкретної справи.

Встановлені ризики на даній стадії судового розгляду переважають над принципом поваги до особистої свободи. Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків не зменшує наявні ризики за п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Більш м`які запобіжні заходи, в тому числі і цілодобовий домашній арешт, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України будуть недостатні для запобігання встановленим ризикам, тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу та клопотань захисника Реви О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на 60 днів – по 13 лютого 2021 року включно.

Керуючись ст.ст.177, 331, 350 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , 1981 року народження, на 60 днів - по 13.02.2021 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів – по 13.02.2021 року включно.

Відмовити в задоволенні клопотань захисника Реви Оксани Олегівни, обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченим , прокурору, направити уповноваженій службовій особі Сумського слідчого ізолятору, а також захисникам.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом семи днів з дня її оголошення, а для обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які перебувають під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя О.А. Котенко

Судді А.М.Алфьоров

О.В.Литовченко