Рішення № 93601685, 16.12.2020, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/4259/17

Провадження № 2/237/29/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.20 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Приходько В.А.

при секретарі: Баглер О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Курахове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 року до Мар`їнського районного суду Донецької області звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельної межі.

В ході судового провадження позивачем було змінено позовні вимоги, останніми з яких були: стягнення з відповідачки на користь позивача завданої матеріальної шкоди у розмірі 46382,46 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовується тим, що сторони по справі є сусідами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . В липні 2008 р. позивач набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та отримала відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку. Після цього спеціалістом-землевпорядником Красногорівської міської ради були встановленні межі вказаної ділянки. В 2010 році власник суміжної ділянки ОСОБА_4 встановлені межові знаки самовільно зруйнувала та установила огорожу з шиферу, при цьому самовільно захопивши частину земельної ділянки навпроти літньої кухні на 65 см., чим обмежила доступ позивача до тильної сторони літньої кухні.

Позивач вважає, що внаслідок порушення його прав йому було спричинена матеріальна шкода у розмірі 46382, 46 грн. та моральна шкода у розмірі 50000 гривень.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримав, просив ухвалити у справі заочне рішення. Суду пояснив, що на даний час відпала необхідність в усуненні перешкоди в користуванні земельної ділянки, оскільки зусиллям його доверительки ОСОБА_2 було проведено комплекс заходів з організації виклику працівників Держгеокадастру, які відповідно до її документів на земельну ділянку всі межі переміряли та встановили – відновили - дійсні межі її земельної ділянки. Вона замовляла відповідну технічну документацію, копію якої надала до суду, відповідно до отриманої документації і суворо до встановлених спеціалістами меж, вона встановила паркан, купувала матеріали та інші необхідні допоміжні речі, пісок наймала працівників, які збудували огорожу між її подвір`ям та подвір`ям відповідачки. На все це вона витратила свої особисті кошти, а саме 46382, 46 грн. Оскільки цей паркан знаходиться на межі, то вважає, що відповідачка повинна відшкодувати ОСОБА_2 половину цих затрат.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що в матеріалах справи мається підтвердження, будь-яких заяв про відкладення та повідомлень про причини неявки до суду на час розгляду справи не надійшло, у зв`язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивча, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу жилого будинку від 02.07.2008 року. (а.с. 5)

Позивачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , призначення ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку. (а.с. 6).

Позивачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 0,0087 га, за адресою: АДРЕСА_1 , призначення ділянки для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку. (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_4 є сусідом по суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої позивачем копії відповіді ТОВ «Вест вірту» від 14.03.2018 року, зазначено, що ОСОБА_4 не має правоустанавлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташоване її нерухоме майно. Частиною земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_2 користувалася ОСОБА_4 . (а.с. 63).

Відповідачкою або її представником ці відомості не спростовані, будь-яких документів, які б свідчили про право відповідачки на земельну ділянку, суду не надавались.

Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів, органів місцевої влади з приводу неправомірних дій відповідачки та перешкоджання нею в праві користування своєю власністю, порушення відповідачкою встановлених норм добросусідства, про що надала суду копії своїх звернень, які маються в матеріалах справи.

На усунення перешкод у користуванні власністю позивачем було замовлено та встановлено межовий паркан та понесено відповідні витрати:

-27882,47 грн. за придбання матеріалів для встановлення межового паркану (накладна № 33577 від 24.05.2018 року та видаткова накладна 31273 від 17.04.2018 року);

-2800,00 грн. за придбання щебеню для встановлення межового паркану;

-1700,00 грн. за придбання піску для встановлення межового паркану;

-10000,00 грн. за сплату робітникам, що виконали роботу по встановлення межового паркану.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки сторона відповідача до суду не з`явилась, бувши повідомленою належним чином, відповідачка обізнана з вимогами ОСОБА_2 , але до цього часу суду будь-яких заперечень, спростувань відносно доводів позивачки про спричинення їй матеріальної шкоди, а також щодо розмірів цієї шкоди, не надала, то суд приймає до уваги вимоги та доводи позивачки, а також заявлені нею суми витрат, оскільки стороною відповідача вони не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а саме стягнення половини понесених витрат на встановлення спільного межового паркану суміжних земельних ділянок. Суд вважає, що саме в такий спосіб буде відновлене порушене право позивача користуватися належною йому земельною ділянкою та буде відповідати змісту добросусідства та корегуватися з вимогами ч. 3 ст. 106 ЗК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні питання про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує характер протиправних дій відповідача по відношенню до позивача, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивача, які зумовлені протиправним позбавленням позивача права протягом тривалого часу користуватися своєю власністю. Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач була позбавлена можливості користуватися частиною земельної ділянки, своєчасно робити ремонтні роботи, змушена була звертатися до різних інстанцій та самостійно відновлювати власні права.

Крім того, позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів, органів місцевої влади з приводу неправомірних дій відповідачки та перешкоджання нею в праві користування своєю власністю, порушення відповідачкою встановлених норм добросусідства, про що надала суду копії своїх звернень, які маються в матеріалах справи. А також в судовому засіданні встановлено із пояснень представника позивачки, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, її образ нецензурною лайкою, ОСОБА_2 притерпіла приниження, образи, що вплинуло на її стан здоров`я, потягло погіршення її самопочуття в її віці, вона вимушена була викликати «швидку допомогу», звертатися до лікарів. Тому вважає, що позивачці заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 50000 грн.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає за можливе з урахуванням вимоги розумності і справедливості стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 завдану їй немайнову (моральну) шкоду в розмірі 30000 грн.

Судові витрати стягнути, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на зведення спільного паркану в сумі 23191 (двадцять три тисячі сто дев`яносто одну) гривню 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 924,88 гривень.

Іншу частину витрат на судовий збір у розмірі 756,72 гривні компенсувати за рахунок державного бюджету.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 16.12.2020 року.

Суддя В.А. Приходько