Рішення № 93601562, 16.12.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2303/20

Справа № 235/7306/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – ДП «ВК «Краснолиманська») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 04.08.2015 року, працюючи проходчиком підземним з повним робочим днем в шахті. Наказом № 1814/к від 05.06.2018 року він був звільнений з шахти за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Клінікою професійних захворювань ДУ «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» складено медичний висновок Центральної лікарсько-експертною комісії про наявність у нього професійного захворювання від 14.07.2020 року № 23/484 та повідомлення про наявність професійного захворювання направлено до закладу державної служби з питань праці від 14.07.2020 року № 339. На підставі повідомлення комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.07.2020 року, яким встановлено, що хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М 54.1); пневмоконіоз g/t, Ѕ, рі) JIH-I-II ст. за змішаним типом (J 60.Х) - захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України. За результатами визначення ступеня втрати працездатності професійного працездатності з 02.09.2020 року безстроково йому встановлена третя група інвалідності та 65% втрати працездатності, із них 55% - за професійним захворюванням та 10% повторно за травмою 12.10.1998 року. Вважав, що внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров`я, у зв`язку з чим йому заподіяно моральну шкоду. До встановлення причин захворювання він довгий час перебував в хворобливому стані, змушений був проходити лікування. Його звільнення було викликано неможливістю продовжувати подальшу роботу. На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, у зв`язку з чим відносини в його родині погіршилися. Його пригнічує та обставина, що його здоров`я не відновлюється, а навпаки погіршується.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 60 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважав їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують його права та законні інтереси. В якості підстав для стягнення моральної шкоди позивачем зазначено той факт, що відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання на ДП «ВК «Краснолиманська» П-4 від 30.07.2020 року позивачу встановлено професійне захворювання та пов`язаними з цим моральними стражданнями, а також той факт, що згідно довідки МСЕК від 08.09.2020 року йому встановлено ступінь втрати працездатності по сукупності - 65% втрати профпрацездатності, 3 група інвалідності безстроково. А також 15.09.1998 році складений на шахті «Красноармійська - Західна № 1» Акт № 29 Про нещасний випадок на виробництві 12.10.1998 року, де чітко зазначено, що особа, яка допустила порушення законодавства з охорони праці є сам позивач, йому встановлено ступінь втрати працездатності 10%. Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до виникненнюя профзахворювання у позивача. Згідно п.20 акту форми П-4 від 30.07.2020 року зазначено, «у зв`язку з тривалим часом роботи на підприємствах вугільної промисловості в умовах шкідливих виробничих факторів, то тим фактом, що на момент розслідування він не працює в шкідливих умовах з 05.06.2018 року, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, що привело до даного профзахворювання, неможливо». Укладаючи з позивачем трудовий договір відповідно до ст.29 КЗпП України, позивачеві було роз`яснено під розпис його права та обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. За роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці позивач відповідно до ст.7 Закону України «Про охорону праці» користався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, пільговою пенсією, оплатою праці у підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Таким чином, позивач був повідомлений про ті шкідливі фактори роботи та наслідки їх впливу на його організм, але тим не менш продовжував працювати, знаючи про те, що подальша трудова діяльність може призвести до погіршення здоров`я та користався тими пільгами й компенсаціями, що передбачені для тих, хто працює в таких умовах, але ще й продовжував трудову діяльність. Зі змісту позовної заяви вбачається те, що позивач лише зробив припущення, про наявність вини відповідача. Однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Для настання відповідальності за нанесення моральної шкоди позивачу відповідачем не має об`єктивного безпосереднього причинного зв`язку між діями заподіювача шкоди та наслідками, що настали. Позивач не довів, що саме та які дії стали причиною заподіяння йому моральної шкоди ДП «ВК «Краснолиманська». Таким чином, весь період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач відповідала функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Зі сторони відповідача проводились найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб: попередній (при вступі на роботі) та періодичні медогляди позивача в процесі виробничої діяльності, ніяких скарг чи заяв на стан здоров`я позивача не було зафіксовано. Враховуючи вищевикладене відсутні докази протиправних дій відповідача, що спричинили втрату позивачем працездатності, та могли б бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням. Позивач в пред`явленому позові посилається на те, що внаслідок професійного захворювання, з боку відповідача, була заподіяна моральна шкода у розмірі 60 000,00 грн. В обґрунтування розміру моральної шкоди, позивач в пред`явленому позові посилається на те, що «...він тривалий час знаходився на лікуванні...» Однак, в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрачення коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів, зазначених в довідках лікаря, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачами витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби. Позивач стверджує, що зазнає біль досить тривалий час, але професійне захворювання - захворювання, яке виникає внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно тривалим впливом шкідливих речовин. Згідно п.13 акту форми П-4 від 30.07.2020 року висновок про наявність шкідливих умов праці по гігієнічній оцінці умови й характер праці електрослюсаря, підземного відноситься до 3 класу 2, 3, 4 ступеню шкідливих та важких умов праці. Праця позивача по гігієнічним умовам праці відносилася до 3 класу шкідливих умов праці, а це згідно Гігієнічній класифікації праці, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248 це, як правило, відноситься до легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності). Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий висновок МСЕК від 08.09.2020 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 65% по профзахворюванню. Однак висновок МСЕК про відсоток відшкодування професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціальної експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні прояви стану постраждалого. Але позивачу наявність професійного характеру захворювання визначена у 2020 році, згідно медичного висновку МСЕК від 08.09.2020р. № 851629, але до матеріалів справи не долучено % втрати працездатності. Позивач перший раз звернувся за меддопомогою з приводу на попереково- крижову радикулопатію в 2017 році, з приводу пневмоконіозу за змішаним типом (гострий бронхіт з 2017 року (згідно виписок з амбулаторної картки № 01- 8/332 від 30.06.2020 року, яка долучена до позовної заяви). Підтверджень, що позивач хворів на профзахворювання, коли працював на ДП «ВК «Краснолиманська», або регулярно звертався за меддопомогою в медзаклади у період своєї праці не має. Медичні огляди з 2015 року позивачем в період праці пройдені без зауважень на хронічні захворювання, до роботи «ПРИДАТНИЙ», на «Д» обліку не перебував. Лікарняні листи за 2017 рік (1 лист), за 2018 рік (1 лист), за 2019-2020 роки не зареєстровано. Стає питання: як же позивач взагалі міг працювати з таким діагнозом «хронічна попереково-крижова радикулопатія зліва в стадії неповної ремісії з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним, корінцевим синдромом. Хронічний бронхіт 2 ст., пневмосклероз ЛН-1». Позивач дійсно умисно погіршував свій стан здоров`я з 2017 року, знаючи, що хворіє на бронхіт, та з 2017 року, хворіючи на радилукопатію, і лише у 2020 році звернувся за медичною допомогою по встановленню профзахворювання та довів до 60% втрати працездатності, бо знав про свій стан здоров`я, але продовжував багато років працювати у вугільних підприємствах. Оцінивши дану позицію позивача, відповідач вважає її непослідовною, неспроможною, у зв`язку з чим, приходить до висновку, що мотиви, із-за чого позивач не звертається за призначеним лікуванням, викликані іншими причинами, що дозволяє відповідачу розцінити дану поведінку позивача як зловживання правом або умислом для особистого збагачення за рахунок ДП «ВК «Краснолиманська». Відповідного підтвердження виписки фахівців профпатологічного відділення та призначеного рекомендованого лікування позивачем до матеріалів справи зовсім не долучено, що визиває сумнів, що позивач дотримується рекомендацій лікарів, немає також і висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано. Таким чином, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 60 000,00 грн відповідно. Просив суд врахувати і той факт, що позивач, на його думку, давно хворів (звільнився з ДП «ВК «Краснолиманська» 05.06.2018 році), в період праці на підприємстві медичні огляди пройдені без зауважень, до роботи був «ПРИДАТНИЙ», на «Д» обліку не перебував. Акт П-4 від 30.07.2020 року складений компетентною комісією із зауваженням, що виявити осіб, які порушили законодавство України з ОП, що призвело до даного, професійного захворювання немає можливості, тобто комісія не визнає профзахворювання, що воно отримане на ДП «ВК «Краснолиманська». Позивач звільнився з ДП «ВК «Краснолиманська» 05.06.2018 року за власним бажанням, а не за станом здоров`я. Позивачу втрата працездатності визначена лише у 2020 році. 15.09.1998 році складений на шахті «Красноармійська - Західна № 1» Акт № 29 про нещасний випадок на виробництві 12.10.1998 року, де чітко зазначено, що особа яка допустила порушення законодавства з охорони праці є сам позивач, тому 10% профзахворювання за травмою 12.10.1998 року позивач безґрунтовно долучає до 55% втрати працездатності (всього 65%) на інших вугільних підприємствах: ТОВ «Донбас - ШПУ», шахта «Красноармійська – Західна № 1», ДП «ВК «Краснолиманська». Тобто якщо 55% розподілити на три шахти, то на долю праці позивача на ДП «ВК «Краснолиманська» в шкідливих умовах припадає 18%. З наданих до позовної заяви матеріалів мали місце навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) позивача, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку, подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення позивачем умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Виходячи з доданої до позовної заяви довідки МСЕК від 08.09.2020р. у позивача встановлено 3 групу інвалідності, яка виражається помірними або незначними розладами різноманітних функцій організму. Люди, яким присвоєно 3 група інвалідності, залишаються повноправними членами нашого суспільства. Таким чином інвалідність є робочою, та може бути відновлена під впливом лікування та реабілітаційних заходів. Таким чином, посилання позивача на зміну режиму та стану життя є безпідставними та не відповідають обставинам справи. Приймаючи до уваги той факт, що позивачем не доведено існування на час розгляду справи повної втрати ним у зв`язку з цим працездатності, що спричиняють йому моральну шкоду та перешкоджають звичайній організації його життя, на думку відповідача, відсутні жодні правові підстави для задоволення позову, оскільки відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносини.

Позивач періодично працював у ДП ВК «Краснолиманська» з 17.02.2003р. по 02.08.2004р., з 04.08.2015р. до 05.06.2018р. в якості прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с3-8).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного захворювання від 14 липня 2020 року № 23/484 позивачу вперше встановлено професійні захворювання – хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, пневмоконіоз (g/t, Ѕ, рі) JIH-I-II ст (першого-другого ст.) за змішаним типом (а.с.15).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 липня 2020 року, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. 30 липня 2020 року, причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: динамічна робота-потужність зовнішньої роботи (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) – фактична величина 112,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) – фактична величина 185,2 Вт, при нормативному значенні 90Вт. Пил переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% мг/м3, фактична величина 143,4 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3 (а.с.11-14).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААА № 090746 від 08.09.2020 року позивачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності за сукупністю з 02.09.2020 року безстроково, з яких 50% - за хронічним попереково-крижовим радикулітом, 5% - за хронічним бронхітом, повторно 10 % трудове каліцтво 12.10.1998, ІІІ групу інвалідності, визначено потребу в медикаментозному за проф. захворюваннями, санітарно-курортному лікуванні (а.с.16).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ДП «ВК «Краснолиманська», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, медичного висновку ЦЛЕК про наявність професійних захворювань, виписок з медичної карти стаціонарного хворого, епікризів, довідки МСЕК.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, вік позивача, а також роботу позивача на інших підприємствах вугільної промисловості.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 35 000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, будинок 9, код ЄДРПОУ 31599557) про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками, 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорока) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко