Рішення № 93601553, 16.12.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/7383/20

Провадження №2/235/2324/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі свого представника – адвоката Малькевич Н.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – відповідач) на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 63 635,48 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2020 по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 16.11.2020 складає 50295,60 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.09.2011, наказом від 08.07.2020 №968/к був звільнений з шахти за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, останній день роботи у відповідача – 08.07.2020. Стверджує, що в день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подання позову утворилася заборгованість у розмірі 63 635,48 грн.

Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку – по день постановлення рішення, враховуючи, що середньоденний заробіток позивача, визначений відповідачем, дорівнює 558,84 грн.

Ухвалою суду від 18.11.2020 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.22).

Позивач до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає (а.с.19).

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем дорівнює 63635,48 грн; середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 558,84 грн; ані під час отримання позивачем трудової книжки, ані в наступному позивач вимог до відповідача щодо проведення остаточного розрахунку не заявляв, отже, на думку відповідача, відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а отже, як, наслідок, відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку на користь позивача. Також відповідач просить врахувати інтереси роботодавця, зниження рівня економічної безпеки підприємства аж до критичної межі, скрутний фінансовий стан відповідача та зменшити розмір середнього заробітку, що буде проявом принципу пропорційності та справедливості (а.с.26-32).

В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 12.09.2011 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача №968/к від 08.07.2020 позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.7-9).

З копії наказу про звільнення від 08.07.2020 вбачається, що за контрольним табелем останній день праці позивача є 08.07.2020 (а.с.9). З довідки про відмітки, наданої відповідачем, табельний № НОМЕР_1 , вбачається, що 08.07.2020 позивач був на роботі (а.с.34).

Відповідно до довідки відповідача від 21.10.2020 №1666 за підписом головного бухгалтера та начальника розр.сектору відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 63635,48 грн, з яких за 12.2019 р. – 3911,85 грн, 01.2020 р. – 13613,50 грн. за 02.2020 р. – 6396,52 грн, за 03.2020 р.- 8451,35 грн, за 04.2020 р. – 7541,74 грн, за 05.2020 р. – 5136,94 грн, за 06.2020 р. – 8803,86 грн, за 07.2020 р. – 9779,75 грн; наведені суми заборгованості вказані після утримання обов`язкових податків/зборів та 25% аліментів (а.с.10).

Відповідно до довідки від 21.10.2020 №1667, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 558,84 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за травень-червень 2020 року та відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.11).

Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписами ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відтак, доводи відповідача щодо вкрай низького економічного рівня підприємства не заслуговують на увагу, а з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 63635,48 грн (сума вказана після утримання обов`язкових платежів та 25% аліментів), так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.

При цьому суд зауважує, що в наказі про звільнення позивача відповідачем наведені відомості з контрольного табелю, за якими останній день праці – 08.07.2020; зміст наданого відповідачем табелю також дозволяє дійти висновку, що позивач в день звільнення був на роботі. Отже, доводи відповідача з наведеної обставини є безпідставними та недоведеними.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки від 21.10.2020 (а.с.11), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 558,84 грн.

На день постановлення даного рішення (16.12.2020) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 113 робочих днів (з 09.07.2020 (день, наступний за днем звільнення) по 16.12.2020 включно).

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні та по день постановлення рішення, дорівнює 63 148,92 грн (558,84 грн.*113 робочих днів).

Відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840,80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума судового збору в розмірі 840,80 грн, сплаченого позивачем за вимогу про стягнення середнього заробітку, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 3911,82 грн.

Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 63635,48 грн (шістдесят три тисячі шістсот тридцять п`ять грн 48 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків/зборів та 25% аліментів), та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2020 по 16.12.2020 включно в розмірі 63 148,92 грн (шістдесят три тисячі сто сорок вісім грн 92 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 3911,82 грн (три тисячі дев`ятсот одинадцять грн 82 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків/зборів та 25% аліментів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, ЄДРПОУ 31599557.

Суддя