Рішення № 93599915, 02.12.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3894/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача

адвоката Траченко І.В.,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача

адвоката Манзар Т.В.

представника третьої особи

за довіреністю Бартосік О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 жовтня 2018 року сталася дорожньо - транспортна пригода за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 292. Внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху, який керував автомобілем ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , позивачеві, як власнику автомобіля Volksvagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21 липня 2018 року, була спричинена матеріальна шкода у вигляді вартості витрат, необхідних для відновлюваного ремонту автомобіля.

На момент ДТП автомобіль ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 06 грудня 2017 року, перебував у власності відповідача.

Цивільну відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , застраховано Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на підставі договору №АК 9662536 від 15 грудня 2017 року на період з 06 січня 2018 року по 05 січня 2019 року.

29 жовтня 2018 року позивачем подано заяву у представництво «НАСК «Оранта» (м.Черкаси, вул. Пастерівська, 3) та надано документи для проведення страхового відшкодування, що визначені ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

31 жовтня 2018 року на адресу відповідача направлено повідомлення про необхідність його прибуття на експертизу автомобіля Volksvagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 .

11 та 13 жовтня 2018 року судовим експертом Кіпа С.М., за участю позивача, представника «НАСК «ОРАНТА» Супруненко О.М., аварійного комісара ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено протокол огляду вказаного транспортного засобу, який підписано сторонами без зауважень. За результатами експертного авто-товарознавчого дослідження складено висновок №105/18 від 19 листопада 2018 року, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту автомобіля VW JETTA реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 296 046,12 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні складає 116 791,85 грн.

26 грудня 2018 року постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Дана постанова оскаржена не була і вступила в законну силу.

Позивач вказує, що 03 січня 2019 року на його картковий рахунок, в порушення вимог ст.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», без проведення із ним попереднього узгодження страхової виплати, від «НАСК «ОРАНТА» надійшло страхове відшкодування у сумі 47 366,82 грн.

Листом від 31 січня 2019 року за №09-02-16/920 «НАСК«ОРАНТА» на адвокатський запит №05 від 23.01.2019 року щодо визначення підстав для проведення розрахунку для страхового відшкодування на користь позивача, було повідомлено, що дане відшкодування здійснено з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу. Аналогічну відповідь надано на заяву позивача до представництва «НАСК «ОРАНТА» в м. Черкаси листом від 12 березня 2019 року за № 09-02-16/2153.

Різниця між визначеною висновком авто-технічного дослідження №105/18 від 19 листопада 2018 року (116 791,85 грн.) та страховим відшкодуванням (47 366,82 грн.) становить 69 425,03 грн.

15 лютого 2019 року відповідачу направлено позивачем вимогу про добровільне відшкодування до 28 лютого 2019 року спричиненої шкоди внаслідок ДТП. Вказаний лист вручений відповідачу 16 лютого 2019 року, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення.

Позивач зазначає, що на час звернення до суду з даним позовом відповідачем не вчинено дій щодо добровільного відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди. Оскільки під час ДТП мало місце спричинення його дружині - ОСОБА_5 , тілесних ушкоджень; відповідно до результатів обстеження у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» від 28 жовтня 2018 року діагностовано струс головного мозку, дисторзія зв`язок шийного відділу хребта, що супроводжувалося скаргами на головний біль лобно – скроневої ділянки, запамороченнями; у зв`язку з наявними із скаргами на слабкий стан, постійні запаморочення та метеочутливість додатково було отримано платну фахову консультацію спеціалістів ТОВ «Лікар здоров`я». Окрім того, протягом тривалого часу позивач і його дружина були вимушено позбавлені можливості користуватись власним автомобілем, що значно ускладнювало пересування, в тому числі для отримання медичних консультацій та проведення діагностичних процедур дружиною. У зв`язку із цим, він відчував велику стурбованість та занепокоєння поганим самопочуттям своєї дружини. Позивач вказує, що втратив впевненість у своїх можливостях забезпечити достатній рівень безпеки життя і здоров`я свого та дружини. Подавлений психологічний стан призвів до зниження активності його соціальних зв`язків та працездатності. Спричинення непередбачуваної матеріальної шкоди викликало в нього додаткових зусиль для відновлення, організації та реалізації звичного для них способу та ритму життя. Оцінює моральну шкоду у розмірі 10000грн.

Попередній (орієнтований) розрахунок сум витрат, які поніс позивач і очікується, що будуть понесені у зв`язку із розглядом справи складає: витрати понесені на послугами експерта Кипи С.М. для проведення авто-технічного дослідження у сумі 2 500,00 грн., на підставі квитанції №105/18 від 29 жовтня 2018 року; судовий збір у сумі 1 536,00 грн.; витрати на професійну правничу допомогу, на підставі договору від 30 жовтня 2018 року, підтвердження понесення яких буде надано відповідно до вимог ч.8. ст.141 ЦПК України; можливі витрати за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідка та експерта, які будуть надані, відповідно до вимог ч.8. ст. 141 ЦПК України.

Також у зв`язку із вимушеною евакуацією автомобіля, підтвердження вживання заходів досудового врегулювання спору і відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, позивачем були понесені фінансові витрати на направлення кореспонденції з повідомлення про вручення національного оператором поштового зв`язку у сумі 620,00 грн., зокрема: за послугу евакуатора, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією б/н від 09.11.2019 року ФОП ОСОБА_6 у сумі 400,00 грн.; запит інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , що підтверджується чеком терміналу WWW.UAPAY.UA №30000135 від 30.10.2018 року на суму 23,00 грн.; виклик ОСОБА_2 для участі у експертному дослідженні від 30.10.2018 року, що підтверджується фіскальним чеком №0210877 0062882 від 31.10.2018 року у сумі 23,00 грн.; направлення заяви в «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується фіскальним чеком №0193971 0008169 від 11.02.2019 року на суму 58,40 грн.; направлення документів в представництво «НАСК «ОРАНТА» в м. Черкаси, що підтверджується фіскальним чеком №0060016 0024002 від 25.02.2019 року на суму 57,20 грн.; направлення вимоги про добровільне відшкодування різниці між шкодою, спричиненою внаслідок ДТП та страховою виплатою від 15.02.2019 року, що підтверджується фіскальним чеком №2266120077488 від 15.02.2019 року на суму 58,40 грн.

Таким чином, посилаючись на ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1195, 511, 636 ЦК України, ст.ст. 9, 22, 28, 29, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд, - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду і понесені витрати внаслідок ДТП на загальну суму 72 545,03 грн. та судові витрати; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2019р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 30.05.2019р. прийнято та відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Ухвалою суду від 24.09.2019р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що 28.10.2018 о 11 год. 15 хв. в м. Черкаси по вул. Надпільна 292, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, втратив контроль над автомобілем, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Volksvagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку праворуч, чим порушив вимоги п. п.2.3.6, 12.1 Правил дорожнього руху. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.12.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 340 грн.00 коп.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована згідно поліса ОСЦПВВНТЗ №АК/9662536 у період дії з 06.01.2018 по 05.01.2019 року у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Ліміт страхової компанії за заподіяну шкоду майну потерпілого становить 100 000 грн. 00 коп. (за мінусом франшизи, яка становить 0 грн.).

Отже, вважає, що позивачем до відповідача може бути пред`явлена позовна вимога лише про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає у різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), коли завдана шкода перевищує ліміт відповідальності страховика, який становить 100 000 грн. 00 коп. У даному випадку, відповідно до протоколів (актів) огляду транспортного засобу від 31.10.2018 року та 09.11.2018 року, які були проведенні представником НАСК «ОРАНТА» та до ремонтної калькуляції від 22.11.2018 року розмір матеріального збитку, завданого позивачу після ДТП, становить 47 104 грн.84 коп.

03.01.2019 року ПАТ «НАСК « ОРАНТА» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 47604 грн. 84 коп. (47 104, 84 грн. + 500,00 грн. вартість евакуатора) на рахунок позивача, що підтверджується листом за № 09-02-16/920 від 31.01.2019 року.

Тому, вважає, що позивач у позові вводить суд в оману зазначаючи, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахувало кошти у сумі 47 366 грн. 82 коп., а не 47 604 грн. 84 коп., крім того позивачу було відшкодовано вартість евакуатора у сумі 500 грн.00 коп. страховою компанією, а останній навмисно приховує даний факт, щоб двічі стягнути дану суму, чим порушує норми ЦК України та недобросовісно користується своїми правами.

Відповідач вважає, що висновок дослідження № 105/18 від 19.11.2018 складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень наказ МЮУ № 53/5 від 08.10.98р. Надане до суду дослідження № 105/18 від 19.11.2018 року не є висновком судового експерта, як наслідок є неналежним доказом по справі, що вказує на недоведеність позивачем розміру збитку, про стягнення якого ним заявлено в позові.

Ліміт страхової компанії за заподіяну шкоду життю та здоров`ю потерпілого на одну особу становить 200 000 грн. Вважає, що позивачем не надано до суду жодного доказу про те, що останній звертався з заявою до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування моральної шкоди, а останньою було відмовлено. Жодних належних та допустимих доказів, в контексті ст.ст. 76-80 ЦПК України, позивачем не надано на підтвердження моральної шкоди.

Вказує, що орієнтовані понесені судові витрати за правничу допомогу відповідача становлять 7 000 грн. 00 коп. Отже, просить відмовити у задоволенні позову, а також стягнути з позивача судові витрати.

Позивачем надано відповідь на відзив, за якою просить задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу, як потерпілому, в повному обсязі шкоду, завдану внаслідок ДТП 28 жовтня 2018 року, а саме: витрати, які необхідно здійснити для відновлення автомобіля без урахування зносу, витрати на послуги евакуатора до місця експертного огляду, послуги експерта по визначенню розміру шкоди, витрати здійснені на направлення належним чином поштової кореспонденції відповідачу та ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а також послуг адвоката.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на доводи позову, відповіді на відзив та надані докази.

В судовому засіданні відповідач та його представник повністю заперечували проти позову, посилаючись на доводи відзиву на позов, просили відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що страхова компанія виплатила потерпілому всі страхові виплати і виконала свої зобов`язання. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 пояснили обставини щодо огляду транспортного засобу, складання та оформлення висновку дослідження.

Заслухавши пояснення учасників справи, заслухавши показання свідків, переглянувши фотознімки, що містяться на диску, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за змістом ст.1166 ЦК, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК (в редакції, що чинна на час спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як передбачено ст. 1194 ЦК, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Слід зазначити, що Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Як зазначалось, за змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постановах: №755/7666/19 від 15.10.2020р., №754/1114/15-ц від 14.02.2018р., №587/1080/16-ц від 13.06.2019р., №753/4696/16-ц від 30.10.2019р., №756/2632/17 від 22.02.2020р.

Встановлено, що 28 жовтня 2018 року сталася дорожньо - транспортна пригода за адресою: м.Черкаси, вул. Надпільна, 292. Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху, який керував автомобілем ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , позивачеві ОСОБА_1 , як власнику автомобіля Volksvagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21 липня 2018 року, спричинена матеріальна шкода у вигляді вартості витрат, необхідних для відновлюваного ремонту автомобіля, оскільки транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

На момент ДТП автомобіль ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 06 грудня 2017 року, перебував у власності відповідача ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

Цивільну відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_1 , застраховано Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на підставі договору №АК 9662536 від 15 грудня 2017 року на період з 06 січня 2018 року по 05 січня 2019 року.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.12.2018 року (справа №711/10230/18) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням штрафу в сумі 340 грн.00 коп. Вказане судове рішення набрало законної сили (т.1 а.с.11).

29 жовтня 2018 року позивачем подано заяву у представництво «НАСК «Оранта» (м.Черкаси, вул. Пастерівська, 3) та надано документи для проведення страхового відшкодування, що визначені ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначені у страховому акті.

Начальником управління врегулювання ТОВ «Гарант-Асістанс» ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Глазуновою І.Б. 20.12.2018р. затверджено страховий акт №ОЦВ-18-23-14534/1 та розрахунок страхового відшкодування, за якими визначено: дійсна вартість ТЗ, належного позивачеві (потерпілому) – 180000грн.; страхова сума за договором – 100000грн.; розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається згідно із ремонтною калькуляцією; знос ТЗ на день страхового випадку 70%; вартість відновлювального ремонту (без врахування зносу деталей, що замінюються – 106380,36грн.; вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу – 84679,31грн., вартість деталей, що замінюються з врахуванням зносу – 25403,79грн.; вартість ремонтних робіт – 10026,00грн.; вартість матеріалів, що використовується для відновлювального ремонту – 11675,05грн.; розмір матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються)– 47104,84грн.; вартість евакуатора, сплаченої страхувальником – 500грн.; франшиза -0грн. Отже, загальна сума страхового відшкодування склала 47604грн. 84коп. (т.1 а.с.48 та зв.).

Також, страховою компанією надана ремонтна калькуляція № НОМЕР_2 від 22.11.2018р., яка підтверджує наведені у розрахунку страхового відшкодування дані (т.1 а.с.49-50).

Крім того, судом досліджені протокол (акт) НАСК «ОРАНТА», за яким 31.10.2018р. проводився огляд ТЗ, належного ОСОБА_1 із зазначенням технічної характеристики та переліком пошкоджень та протокол (акт) додатковий, за яким 09.11.2018р. здійснювався огляд цього ж транспортного засобу із зазначенням його технічних характеристик та переліком пошкоджень (т.1 а.с.51-53).

Отже, на думку суду, дані цих протоколів є належними та допустимими доказами, оскільки вони покладені страховою компанією в основу визначення розміру страхового відшкодування, що вказаний у розрахунку та страховому акті. Також, під час розгляду справи, судом оглянуто фотознімки огляду ТЗ НОМЕР_5 , що містяться на носії – диску, надані третьою особою на вимогу суду (т.2 а.с.23).

Крім того, відповідачем не була спростована інформація, що міститься в цих документах.

До позову позивачем надано висновок за результатами експертного авто-товарознавчого дослідження №105/18 від 19.11.2018р., складений судовим експертом Кипа С.М., протокол огляду ТЗ №106/18, фототаблиці та ремонтна калькуляція №106/19. За цим висновком визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля, належного позивачеві – 296046грн. 12коп.; вартість відновлювального ремонту цього ТЗ з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні – 116791грн. 85коп.; ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані – 97200грн. 29коп.; вартість матеріальних збитків, заподіяних внаслідок ДТП власнику ТЗ на момент ДТП – 213992грн. 14коп. (т.1 а.с.13-46).

Суд погоджується із доводами сторони відповідача, що викладені у клопотанні від 25.10.2020р. про визнання цього висновку дослідження неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки він не є висновком експертизи і, відповідно не відповідає вимогам ст.ст. 76, 77, 78, 102, 106 ЦПК України (т.2 а.с.89).

Між тим, слід зазначити, що за клопотанням відповідача від 23.09.2019р., було призначено по справі судову авто-товарознавчу експертизу (ухвала суду від 12.05.2020р.) на предмет встановлення вартості відновлювального ремонту ТЗ, належного позивачеві, а також встановлення вартості матеріальної шкоди, завданої позивачеві внаслідок ДТП, що мала місце 28.10.2018р.

Оскільки відповідачем не було проведено оплату вартості експертизи (рахунок №1193 від 18.06.2020р., що був отриманий представником відповідача 25.06.2020р. – т.2 а.с.54), справа повернулася до суду із експертної установи і ухвалою суду від 21.09.2020р. ухвала від 12.05.2020р. про призначення експертизи скасована (т.2 а.с.63).

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, суд вважає за необхідне вважати належними та допустимими доказами матеріали, складені та надані НАСК «ОРАНТА»: протоколи огляду ТЗ від 31.10. та 09.11.2018р. із наведеним переліком пошкоджень, розрахунок страхового відшкодування від 20.12.2018р., страховий акт від 20.12.2018р., ремонтну калькуляцію від 22.11.2018р. та фотографічні знімки (на диску).

Оскільки відповідачем не спростовані ці докази, то суд вважає, що витрати, які необхідні позивачеві ОСОБА_1 для відновлювального ремонту ТЗ Volksvagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , складають 59275грн. 52коп. (106380,36грн. – 47104,84грн. без врахування 500грн. вартості евакуатора). На думку суду, доводи відповідача про неналежність цих доказів, є безпідставними, оскільки ним фактично не оспорюються ні факт, ні розмір сплаченого страхового відшкодування.

При цьому, суд вважає невірними розрахунки, що наведені позивачем, оскільки ним враховані дані висновку дослідження, який визнаний судом неналежним та недопустимим доказом. Крім того, позивачем помилково вказано суму страхового відшкодування, яку отримав позивач – 47366,82грн.

Так, відповідно до листа директора Департаменту врегулювання збитків НАС «ОРАНТА» Ткаченка М.К. від 31.01.2019р. №09-02-16/920 та аналогічного листа від 12.03.2019р. №09-02-16/2153, - 03.01.2019р. ОСОБА_1 , відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 47604,84грн. (47104,84грн. + 500грн. вартість евакуатора) на рахунок у банківській установі (т.1 а.с.59, 47).

Крім того, зазначено, що при розрахунку страховою компанією розміру матеріального збитку бралися до уваги результати проведених оглядів 31.10. та 19.11.2018р. пошкодженого ТЗ, а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ, затвердженої наказом МЮУ та Фонду держмайна України №1335/1159 від 24.07.2009р. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 20.12.2018р. матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ склав 47104,84грн. (вартість зносу складає 106380,36грн., а з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 47104,84грн.).

Таким чином, розмір відшкодування матеріальної шкоди позивачеві становить 59275грн. 52коп., а не 69425грн. 03коп., як просить позивач. На думку суду, посилання відповідача та його представника на те, що розмір завданої майнової шкоди (сума сплаченого страхового відшкодування) не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача не відповідає фактичним обставинам даної справи та є помилковими.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхуванняч цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією ТЗ з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача ТЗ, який керував ТЗ у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо ТЗ необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію ТЗ до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідач, який є винним у вчиненні ДТП 28.10.2018р., повинен сплатити позивачеві, який є потерпілим, внаслідок ДТП, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), оскільки ця різниця викликана, зокрема законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Страховою компанією підтверджено факт сплати позивачеві вартості евакуатора – 500грн., проти чого не заперечує і сам позивач, враховуючи протоколи огляду ТЗ, які застосовані страховою компанією (т.1 а.с.47,48). При цьому, на думку суду, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про можливість задоволення його позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 400грн., як вартості евакуатора. Так, посилання на акт виконаних робіт, складеного ПП ОСОБА_6 із ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки в ньому зазначено лише, що 09.11.2018р. дійсно здійснювались навантаження, перевезення та розвантаження автомобіля по місту Черкаси, але не доведено місце здійснення (надання) таких послуг, пункт призначення, рух евакуатора, мета (призначення) тощо, щоб давало суду підстави вважати, що такі витрати понесені позивачем у зв`язку із ДТП, що мало місце 28.10.2018р. (т.1 а.с.70).

Що стосується відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді оплати поштових послуг, то вони підлягають до часткового задоволення, а саме, - на суму 197грн. 00коп.

Так, 31 жовтня 2018 року на адресу відповідача направлено повідомлення про необхідність його прибуття на експертизу автомобіля Volksvagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 , про що свідчить фіскальний чек та повідомлення про отримання листа ОСОБА_2 16.11.2018р. (код НОМЕР_6 ). При цьому, позивачем сплачено за направлення цього листа 23грн. 00коп. (т.1 а.с.12), що завдало йому відповідні збитки.

Крім того, 11.02.2019р. ОСОБА_1 направив рекомендованим листом з описом до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заяву від 11.02.2019р. та копію постанови суду від 26.12.2018р., що підтверджується описом, фіскальним чеком та накладною 1800198187461, за що сплачено 58грн. 40коп. Дані документи отримано страховою компанією 13.02.2019р., про що свідчить повідомлення №1800198187461 (т.1 а.с.54-55). Суд вважає, що позивачем понесені відповідні збитки, які підлягають відшкодуванню.

Також, позивачем 15.02.2019р. ОСОБА_2 направлено вимогу про сплату коштів, що підтверджується заявою від 15.02.2019р., фіскальним чеком, описом, накладною та повідомленням рекомендованого листа №1800198291048 про те, що ОСОБА_2 отримав кореспонденцію 18.02.2019р. (т.1 а.с.61-63). Відповідно, дані витрати пов`язані із наслідками ДТП, яке спричинив відповідач і становлять 58грн. 40коп. та підлягають відшкодуванню.

25.02.2019р. ОСОБА_1 направив до страхової компанії ряд документів, необхідних для вирішення питання про здійснення страхового відшкодування, що підтверджується листом від 25.02.2019р., фіскальним чеком на суму 57грн. 20коп., описом, накладною та повідомленням рекомендованого листа №1800209055392, які отримані НАСК «ОРАНТА» 26.02.2019р. (т.1 а.с.57-58). Отже, такі витрати також слід відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача, оскільки вони пов`язані із ДТП, що мала місце 28.10.2018р.

За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2500грн., як витрат, що понесені позивачем за оплату послуг щодо проведення авто-товарознавчого дослідження за висновком №105/18 від 19.11.2018р., відповідно до квитанції від 29.10.2018р. (т.1 а.с.67), оскільки даний висновок визнаний судом неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, слід відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат у розмірі 23грн. 00коп. за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 , оскільки ухвалою суду від 15.05.2019р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, у зв`язку з чим була отримана відповідна інформація (т.1 а.с.72).

Що стосується відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, то слід зазначити, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, в: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті (ст. 1167ЦК).

Враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, роз`яснення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить з наступного: сума моральної шкоди 10000грн. 00коп., що заявлена позивачем, - є явно завищеною та такою, що не відповідає моральним стражданням та переживанням, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, що мала місце 28.10.2018р., зокрема, - пошкодження належного йому на праві власності майна – транспортного засобу автомобіля Volksvagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, суд враховує характер, обсяги та тривалість психологічних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок ДТП; наявність вимушених змін у життєвих стосунках із дружиною ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб від 02.06.2018р.), отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що підтверджується медичними документами, переживання позивача з цього приводу, обмеження можливостей реалізувати свої звички та потреби з використанням транспортного засобу, необхідність у додаткових зусиллях для відновлення, організації та реалізації звичного способу та ритму життя.

На думку суду, в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, тобто на суму 8000грн. 00коп., який є справедливим та розумним і виваженим. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Що стосується орієнтовного розрахунку судових витрат, то на час розгляду справи позивачем не були подані підтверджуючі документи щодо понесених витрат на правничу допомогу адвоката. Крім того, не є доведеними та обґрунтованими вимоги (щодо орієнтовного розрахунку сум витрат) в частині витрат за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідки та експерта. Отже, вони судом не розглядаються.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову (1536грн. 00коп. за квитанцією від 06.05.2019р. т.1 а.с.1) в розмірі 1253грн. 38коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (81,6%) та враховуючи норми ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Що стосується вимог ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 на його користь судових витрат – витрат на правничу допомогу адвоката:

так, як передбачено статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 2 п.3 ст. 141 ЦПК, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час допуску до участі у розгляді даної цивільної справи представником відповідача адвокатом Манзар Т.В. подано до суду ордер серія ЧК №129513, що виданий 11.09.2019р., в якому зазначено, що адвокат представляє Очкас І.В. на підставі договору про надання правової допомоги №44 від 11.09.2019р. у Придніпровському районному суді м. Черкаси, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністью від 05.03.2014р. та витяг з реєстру адвокатів (т.1 а.с. 205-207).

У відзиві на позов, що поданий відповідачем та надійшов до суду 17.09.2019р. (т.1 а.с. 209-216), зазначено про орієнтовний розрахунок понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000грн., які останній просить стягнути з позивача.

Між тим, 27.11.2020р. адвокатом Манзар Т.В. надано до суду копію договору про надання правової допомоги №42 від 03.09.2019р. на представництво інтересів та прав ОСОБА_2 , додатковий договір, датований 25.11.2020р. як додаток №1 до договору про надання правової допомоги №42 від 03.09.2019р., акт №31 прийому наданих послуг до договору №42 від 03.09.2019р., датований 25.11.2020р. та квитанцію №31 від 25.11.2020р. про отримані від ОСОБА_2 кошти в сумі 7000грн.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення вимог про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу. Зазначила, що має місце зловживання відповідачем та представником процесуальними правами; не зазначено, що правнича допомога надавалась саме по цій справі, незважаючи на те, що на час вступу адвоката у справу вже було відкрите провадження по справі; у договорі зазначені лише загальні положення, не визначена калькуляція та вартість послуг; відсутні належні докази; відутній детальний опис наданих послуг, розмір є надмірним, а тому просила відмовити у задоволенні відповідної заяви.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем та його представником не доведено той факт, що адвокатом Манзар Т.В. були надані послуги з правничої допомоги за тим договором, який був наданий до суду під час вступу адвоката, як представника, у справу. Крім того, перелік послуг, що наведений у акті №31 та квитанції №31, не відповідає фактичним обставинам справи та наданим доказам. Так, вступивши у справу на підставі договору №44 від 11.09.2019р., відповідачем був поданий до суду відзив 17.09.2019р. Даних про наявність кількох укладених між ОСОБА_2 та адвокатом Манзар Т.В. договорів, під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Крім того, як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Отже, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

В даному випадку, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката слід відмовити, оскільки вона є безпідставною, недоведеною належними, допустимими та переконливими доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 259, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (1985р. народження, код НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (1991р. народження, код НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: витрати, необхідні для відновлювального ремонту транспортного засобу Volksvagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 - 59275грн. 52коп., поштові послуги – 197грн. 00коп., а всього - 59472грн. 52коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (1985р. народження, код НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (1991р. народження, код НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (1985р. народження, код НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (1991р. народження, код НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1253грн. 38коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_1 судових витрат – витрат на правничу допомогу адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 14.12.2020р.

Головуючий суддя С. М. Позарецька