Рішення № 93599879, 03.11.2020, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/506/20

Номер провадження № 2/699/365/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 року Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Московченко Т.В.

за участю секретаря Могильної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Корсунь-Шевченківський, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківський послуг, звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», в зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 28.01.2011 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач належним чином договір не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 28.04.2020 року, має заборгованість у сумі 261887,86 гривень, з яких: 19692,82 гривні – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту; 19692,82 гривні – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень – заборгованість за простроченими відсотками; 6922,48 гривні – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 235272,56 – нарахована пеня; 0,00 – нараховано комісії. Проте, зазначає, що оскільки законодавцем не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, тому вважає, що заборгованість відповідача перед банком становить 130856,21 гривень, з яких: 19692,82 гривні – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту; 19692,82 гривні – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень – заборгованість за простроченими відсотками; 6922,48 гривні – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 104240,91 гривень – нарахована пеня; 0,00 – нараховано комісії. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 130856 гривень 21 копійка та судові витрати.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, проте до позовної заяви додано клопотання, в якому він просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена завчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання судових повісток. Листа про розгляд справи у її відсутність чи відзиву (заперечення) до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вище викладене, зі згоди представника позивача, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно цієї ж статті та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.01.2011 року ОСОБА_1 підписала Заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 300,00 гривень на платіжну картку, платіжна картка кредитка «Універсальна».

Крім того, відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми сплати за використання кредитних коштів, про що свідчить копія Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 та додана до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з доданих до позову документів, у справі мається анкета, в якій зазначено, що позичальник погоджується, що дана заява, разом з пам`яткою, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Тобто, сторонами був укладений договір приєднання, який, у даному випадку має певну стандартну форму анкети.

Щодо Умов та Правил надання банківських послуг, то суд вважає їх належними та приймає як доказ, так як відповідач у судове засідання не з`явилася, заперечень щодо них не надала.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, визначений у зобов`язанні.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Проте, у порушення норм закону та умов договору, відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконала. Таким чином, позивач АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати від відповідача виконання умов кредитного договору.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи, що обов`язок доказування покладається на сторони і позивач надав розрахунки заборгованості, які відповідачем не спростовані, суд приймає їх у якості доказу.

Зокрема, як вбачається з розрахунків заборгованості за договором б/н від 28.01.2011 року та випискою по рахункам, відповідач наданими їй коштами користувалася, проте зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, в зв`язку з чим, станом на 28.04.2020 року, має заборгованість у розмірі 261887,86 гривень, з яких: 19692,82 гривні – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту; 19692,82 гривні – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень – заборгованість за простроченими відсотками; 6922,48 гривні – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 235272,56 – нарахована пеня; 0,00 – нараховано комісії.

Проте, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 130856,21 гривень, з яких: 19692,82 гривні – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 гривень – заборгованість за поточним тілом кредиту; 19692,82 гривні – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 гривень – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 гривень – заборгованість за простроченими відсотками; 6922,48 гривні – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 104240,91 гривень – нарахована пеня; 0,00 – нараховано комісії.

Відповідно ст. 1049 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, виходячи з викладених вимог закону та умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у сумі 19692,82 гривні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд вважає наступне.

За правилами частин першої, третьої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, пеня це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Виходячи з матеріалів справи, реальний збиток позивачу у наслідок невиконання відповідачем кредитного договору становить 19692,82 гривні (заборгованість по тілу кредиту), при цьому нарахована пеня є неспівмірною до розміру цього збитку та значно перевищує його.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання між сторонами за загальним правилом мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

Разом з тим, із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню з боржника на користь банку.

Згідно наданого банком розрахунку, позивачем нарахована пеня у розмірі 235272,56 гривні, проте він просить стягнути з відповідача пеню у сумі 104240,91 гривень.

З огляду на ті обставини, що розмір неустойки (пені) за кредитним договором значно більший від розміру боргового зобов`язання: заборгованість за тілом кредиту становить 19692,82 гривень, а пеня, яку спросить стягнути позивач, - 104240,91 гривень, суд приходить висновку про можливість застосування в даному випадку положення ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Визначаючи розмір пені, суд, з врахуванням відсутності доказів негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання, дійшов висновку про її зменшення з 104240,91 гривень до 20000,00 гривень, таке зменшення заборгованості відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.

До такого висновку суд прийшов на підставі правового висновку зробленого Верховним Судом України у справі №6-100цс14, згідно якого частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Таким чином, враховуючи роз`яснення Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, суд приходить до висновку, що у даному випадку слід застосувати положення ст. 551 ЦК України стосовно зменшення неустойки через неспівмірність із розміром основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6922,48 гривні – заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦПК України.

Оскільки, відповідач виконання грошового зобов`язання порушив, сторони, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановили відсотки від суми неповернутого в строк кредиту у розмірі 86,4% від простроченої суми заборгованості для картки «Універсальна», відповідач своїх заперечень щодо цього не подав, тому вимоги позивача у цій частині також підлягають до задоволення.

З урахуванням всього вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме у сумі 46615, 30 гривень, з яких: 19692,82 гривні – заборгованість за тілом кредиту; 6922,48 гривні – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦПК України та 20000,00 гривень – нарахована пеня, які суд і вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк».

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», пропорційно до задоволених позовних вимог, судові витрати у сумі 748 гривень 80 копійок.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 634, 1054 ЦК України ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позов задоволит частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (юридична адреса - 01001, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 46615 (сорок шість тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 30 копійок, з яких: 19692 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 82 копійки – заборгованість за тілом кредиту; 6922 (шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 48 копійок – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦПК України та 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок – нарахована пеня.

В іншій частині вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (юридична адреса - 01001, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) судові витрати у сумі 748 (сімсот сорок вісім) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13.11.2020 року.

СуддяМосковченко Т.В.