Ухвала суду № 93599710, 29.10.2020, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/698/20

УХВАЛА

29 жовтня 2020 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області у складі головуючої судді Синиці Л.П., суддів Черненка В.О., Савенко О.М., за участю секретаря судових засідань Тараненко І.І., прокурора Новікова Ю.А., захисника (адвоката) Кучеренко Н.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу, у кримінальному провадженні № 12020250110000174, внесене 22.04.2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

з 03.07.2020 року на розгляді суду перебуває обвинувальний акт за матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурор Новіков Ю.А. підтримав внесене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строком на 60 діб, з наведених в ньому підстав. Щодо зміни заходу забезпечення кримінального провадження, домашній арешт, як клопоче сторона захисту, підстави відсутні. Вказує, що ОСОБА_1 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного правопорушення та відносно якого 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин. На даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України та підтверджені ухвалою колегії суддів від 03.09.2020 року, не зменшились та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від суду, так після вчинення кримінального правопорушення, яким є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з метою уникнення покарання, після вбивства ОСОБА_2 , не повідомив працівників поліції та швидку про вказану подію, натомість умисно, замотав труп у клейонку та покривала, маючи намір приховати трупний запах; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме на жителів будинку в якому він проживає; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. При продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , необхідно враховувати, наявність обґрунтованої підозри та доказів вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. На сьогодні, не здобуто будь - яких даних, які вказували б на наявність у ОСОБА_1 хвороби, яка б унеможливила застосування відносно нього запобіжного заходу. ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 відсутні, а тому у відповідності до п.3 ч.1 ст.194 КПК України інший, більш м`який запобіжний захід, не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам. Вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 не перешкоджають перебувати під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Кучеренко Н.В. заперечили щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його необгрунтованим. Обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що мети приховати труп не було, пройшло 10 днів, труп залишався в квартирі, замотав у клейонку, бо був запах, не міг набратися сміливості, щоб прийти до поліції та зізнатися у всьому, на той час мав неофіційну роботу в м. Черкаси, на що і жив, впливати на свідків, переховуватись від суда, чи перешкоджати розгляду справи, не планує, визнає, що вчинив протиправні дії за які потрібно відповідати, однак не погоджується з кваліфікацією діяння, стан здоров`я значно погрішився, починає прогресувати туберкульоз, має ВІЛ - інфекцію. Захисник Кучеренко Н.В. подала клопотання про зміну обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на запобіжний захід - домашній арешт, за адресою місця проживання, що підтримане обвинуваченим, з тих підстав, що сторона обвинувачення, як на підставу обгрунтування необхідності застосування саме найбільш тяжкої міри запобіжного заходу та неможливості застосування більш м`якого виду забезпечення, вказує на тяжкість злочину, наявність інших кримінальних проваджень на розгляді в суді та відсутність міцних соціальних зв`язків. Дані підстави не можуть самостійно слугувати для обрання саме найбільш тяжкої міри запобіжного заходу. Обвинувачений ОСОБА_1 визнає вину, має зареєстроване місце проживання в с.Мліїв Городищенського району Черкаської області, наміру перешкодити встановленню фактичних обставин не має. Крім того, ОСОБА_1 хворіє на тяжку хворобу ВІЛ - інфекція, клінічна стадія 4, яка навіть є підставою для звільнення від відбування призначеного покарання. Враховуючи даний діагноз ОСОБА_1 неможливо тримати під вартою.

Вирішуючи заявлені клопотання, про продовження (зміну) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши доводи сторін, вивчивши надані стороною захисту докази, колегія суддів, виходить з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини, та враховуючи положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, та те, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, рішення ЄСПЛ у справах "Белевитський проти Росії" від 01 березня 2007 року, "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, та враховує дані про особу обвинуваченого, обставини у справі, в тому числі характер протиправного діяння, яке інкримінується обвинуваченому, серйозність звинувачень, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, вплив на свідків, та приходить до такого.

До спливу продовженого строку, за нормами ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Кожна заарештована або затримана особа, за п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

За нормами ч.1 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Тримання під вартою, як запобіжний захід, що продовжений обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ухвали колегії суддів від 03.09.2020 року, закінчує свою дію -01.11.2020 року. Судове слідство у кримінальному провадженні, триває, залишаються недопитані в суді свідки, які є жителями одного багатоквартичного будинку, де і проживав до затримання обвинувачений, та в разі прийняття рішення щодо пом`якшення запобіжного заходу, планує проживати в подальшому. Ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час обрання (продовження) дії запобіжного заходу, на даний час, не зменшились.

Зміст довідки щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , із зазначенням встановленого діагнозу: ВІЛ - інфекція, клінічна стадія 4, як підстава для зміни обраного запобіжного заходу, оцінена колегією суддів, та з якої не вбачається протипоказань перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, із зазначенням того, що ОСОБА_1 , отримує антиретровірусну терапію згідно призначення лікаря інфекціоніста в повному обсязі. Отже, підстави, на які посилається сторона захисту, щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , не доводять підстав для обрання інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та визначенні ст.177 КПК України ризики і зазначені в ухвалі колегії суддів від 03.09.2020 року на час розгляду кримінального провадження не відпали.

Колегія суддів, приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, та продовження до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри (обвинувачення), з урахуванням встановлених ризиків, не буде надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,тому клопотання прокурора слід задовольнити, як доведене в суді, та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до 60 днів.

Оскільки, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину який спричинив загибель людини, згідно з п.2 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів, при постановленні даної ухвали не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 331, 350, 181, 183, 197, 199, 201, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

у задоволенні клопотання адвоката Кучеренко Н.В. подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора щодо дії (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити, обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою, на 60 діб, по 28.12.2020 року, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор".

Повідомити родичів ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , та іншим учасникам судового (кримінального) провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2020 року

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді В.О. Черненко

О.М. Савенко