Ухвала суду № 93598194, 17.12.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5571/17

Провадження 1-кп/524/77/20

УХВАЛА

17.12.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді: Олейнікової Г.М.

при секретарі: Хім`як І.М.

за участю прокурора: Магди В.Л.

захисника Варавіна С.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

01.08.2017 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017170090001776 від 16.05.2017 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, який був розподілений судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Олейніковій Г.М.

27.12.2018 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018170090003866 від 24.10.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, який був розподілений судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області Олейніковій Г.М.

30.01.2019 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука матеріали кримінального провадження №12018170090003866 від 24.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України об`єднані в одне провадження з кримінальним провадженням №12017170090001776 від 16.05.2017 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення , передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

29.10.2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 зідно пункту 20-5 Перехідних положень КПК України суддею ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, строк якого відраховується до 27.12.2020 року включно.

У зв`язку з тим, що судовий розгляд справи відкладається на 26.01.2021року , так як по справі не допитані усі свідки, не досліджені письмові докази, а у обвинуваченого ОСОБА_1 27.12.2020 року спливає строк тримання під вартою, тому суд вважає у даному судовому засіданні розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою .

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, прокурора, який вважає за необхідне обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою, оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, знаходячись на волі обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на недопитаних свідків , обвинувачений не працює, не одружений, не має стійких соціальних зв`язків, тому існує ризик вчинення нових кримінальних правопорушень, захисника Варавіна С.Д., який заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , так як ризики, наведені прокурором, не підтверджуються, усі свідки по справі допитані, тому він вважає , що необхідність у застосуванні найбільш суворо запобіжного заходу відсутня, просить суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, так як обвинувачений має постійне місце проживання, підтримує соціальні зв`язки із рідними,обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, застосований ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.10.2020 року спливає 27.12.2020 року.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує також обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному провадженні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо комплексу обставин, які би переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст.177КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.

З метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає,що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу,який,не зважаючи на презумпцію невинуватості,переважає принцип поваги до особистої свободи,також ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів проти життя та здоров*я особи, яке відповідно до Конституції України є вищою соціальною цінністю, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ч. 1 ст.121 КК України від п,яти до восьми років позбавлення волі , за ст. 121 ч.2 КК України від семи до десяти років позбавлення волі, обвинувачений офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше судимий, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини, можливості незаконно впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання захисника Варавіна С.Д. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість скасування, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Суд приймає до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий умисний злочин в період розгляду в суді кримінального провадження за обвинуваченням його у вчиненні тяжкого умисного злочину, що суд розцінює як стійку злочинну спрямованість особи.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 17.12.2020 року до 15.02.2021 року включно .

Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Так як злочини вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 із застосуванням насильства, суд, враховуючи положення статей 177 та 178 КПК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави відповідно до пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372,392 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 17.12.2020 року до 15.02.2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Варавіна С.Д. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду, через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова