Вирок № 93596371, 17.12.2020, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/313/17

провадження № 1-кп/166/16/20

категорія: 17

ВИРОК

іменем України

17 грудня 2020 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого – судді Свистун О.М.,

за участю секретаря – Заєць Н.П.,

прокурора – Антонюк Н.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Хомича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017030170000031, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 січня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Самари Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 21 січня 2017 року близько 03 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у належному йому будинку, що на АДРЕСА_2 , після спільного розпивання спиртних напоїв зі знайомим ОСОБА_2 , у ході раптово виниклої на ґрунті побутового конфлікту словесної сварки, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіння шкоди здоров`ю останнього, наніс не менше десяти ударів руками та ногами в голову, тулуб, верхні й нижні кінцівки потерпілого, чим заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, а також тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдальних крововиливів у обох великих півкулях, субдурального крововиливу в правій тім`яно-потиличній ділянці, крововиливи в м`які тканини голови, в правий скроневий м`яз, синці та садна голови, які за ступенем тяжкості є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент спричинення, та в даному випадку викликали смерть потерпілого.

Обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину не визнав. Показав, що 20 січня 2017 року в вечірню пору доби разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 їздили автомобілем останнього у с.Самари за спиртним. Придбавши спиртне, повернулися у с.Язавні, де у належній йому старій хаті горілку розпили. Хатина складається із трьох кімнат: сіней, кухні, спальні, які розташовані одна за одною по прямій лінії. Будинок закривається на засув, що не позбавляло можливості мати будь-кому доступ до неї. Після розпивання горілки всі залишили будинок, при цьому, хто останній вийшов із хати не пригадує. У його присутності будь-яких конфліктів ні з ким не було. Близько 03 години вийшовши на вулицю у вбиральню за місцем постійного проживання, що за метрів 100 від старої хати, помітив, що у ній горить світло. Прийшовши в будинок, побачив, що ОСОБА_5 спить на ліжку в кімнаті, а ОСОБА_6 із розбитим обличчям трясе його. Крім цього, помітив, що стіл був зміщений із звичайного його місця розташування. На його запитання, що він робить, ОСОБА_7 , не відповівши, накинувся на нього із криками «Подушу», схопив руками за одяг та звалив спиною на землю. Він скинув ОСОБА_8 із себе, однак останній, підвівшись на ноги, вдруге кинувся йому в ноги, знову зваливши його спиною на землю. Показав, що після цього, він піднявся, вимкнув світло і вийшов із будинку. Що в цей час робив ОСОБА_6 він не знає, оскільки на нього не дивився. Під час вказаної шарпанини ОСОБА_7 головою не вдарявся, чи була на тілі (крім обличчя), одязі кров у останнього, він не пам`ятає. Ствердив, що один одному ударів не наносили. На вулиці біля хати, маючи підозри про перебування ОСОБА_7 у стані «білої гарячки», зателефонував у швидку допомогу й повідомив, що людині зле, на що йому порадили проспатися. Після цього, він пішов додому спати. Зранку його розбудив телефоний дзвінок ОСОБА_9 , який просив його піти подивитися у стару хату, чи не залишилося спиртне для вживання, на що він сказав йому зробити це самому. Однак пішовши у будинок, побачив труп ОСОБА_7 обличчям до низу в калюжі крові під головою. Вийшовши на асфальтовану дорогу, зустрів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . На його прохання ОСОБА_11 і ОСОБА_12 пішли із ним до старої хати. ОСОБА_11 , побачивши труп ОСОБА_8 , втік, ОСОБА_12 залишився. Одразу ж особисто викликав поліцію.Про причини смерті ОСОБА_7 у ОСОБА_9 не цікавився. Вважає його причетним до побиття потерпілого.

Потерпіла у судові засідання не з`являлася, у поданій заяві просила провадження розглянути за її відсутності.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим винуватості у вчиненні злочину, його винуватість доводиться наступними доказами.

Так, свідок ОСОБА_4 показав, що 20 січня 2017 року він, потерпілий, обвинувачений, ОСОБА_5 , ОСОБА_13 їздили у с.Самари по горілку, повернувшись - поїхали до хати-пустки ОСОБА_14 , де вживали спиртне.Близько півночі він поїхав додому із ОСОБА_15 . У хаті залишилися ОСОБА_16 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Конфліктів у його присутності між ними не було. Наступного ранку близько 09 год 00 хв на дорозі в центрі с.Язавні навпроти аптеки зустрів ОСОБА_9 та ОСОБА_17 . ОСОБА_1 був у шоковому стані, палив цигарку. Оскільки обвинувачений до того зовсім не курив, він запитав: «Що, вже куриш?». У відповідь ОСОБА_5 сказав не чіплятися до ОСОБА_17 , бо в нього проблеми, а також сказав, що вони ходили до хати-пустки, де виявили труп. Крім цього, ОСОБА_18 сказав, що дзвонив до ОСОБА_19 зранку спитати, чи є спиртне, на що ОСОБА_20 відповів, що вийшла бійка.

Із показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що 20 січня 2017 року він разом з ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 їздили в с.Самари автомобілем ОСОБА_24 . Близько 23 години повернувшись у с.Язавні, у старій хаті обвинуваченого вживали спиртні напої. Згодом ОСОБА_25 і ОСОБА_13 поїхали додому. Він, обвинувачений і потерпілий вийшли на вулицю курити. Після цього близько 01 години він пішов додому, а ОСОБА_16 і ОСОБА_6 залишилися біля будинку. Конфліктів того вечора ні між ким не було, тілесних ушкоджень ніхто не мав. Наступного ранку він пішов на зупинку, щоб заїхати в смт.Ратне. Подзвонив до ОСОБА_17 близько 09 години, тоді ж останній запитав, чи живий ОСОБА_7 . На його запитання «Чого він має вмирати?», обвинувачений відповів: «Бо я його отоварив», як він зрозумів – побив. Через 5-10 хв він разом із ОСОБА_22 , ОСОБА_26 пішли до хати-пустки, де у найвіддаленішій кімнаті виявили тіло ОСОБА_8 , який лежав у калюжі крові обличчям донизу, головою до дверей. Побачивши труп, ОСОБА_11 втік із будинку. ОСОБА_20 підбіг до потерпілого, трусонув за плечі. Обвинувачений був сам не свій, дуже хвилювався, казав, що ОСОБА_7 душив його. На його запитання ОСОБА_1 відповів, що вночі викликав швидку допомогу, але вона не приїхала. На його пропозицію ОСОБА_16 викликав поліцію. Він та ОСОБА_16 були присутні в будинку разом із працівниками швидкої допомоги і поліції. Крім цього, показав, що ввечері 20 січня 2017 року був одягнутий у чорну шкіряну куртку, вранці наступного дня – куртку переодягнув. Показав, що вранці 21 січня 2017 року він, будучи на дорозі, говорив через вікно із матір`ю обвинуваченого, яка перебувала у будинку, про дану подію.

Свідок ОСОБА_27 показав, що 20 січня 2017 року ввечері розпивав спиртне з ОСОБА_21 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згодом ОСОБА_25 завіз його додому. На наступний день вранці бачив ОСОБА_9 . Крові, будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не було.

Свідок ОСОБА_28 показала, що 21 січня 2017 року вранці близько 08 год. біля магазину бачила ОСОБА_17 та ОСОБА_9 . На її запитання «Чого ходите біля магазину?», ОСОБА_5 відповів: «Не чіпайте його». Крові, тілесних ушкоджень ні на кому не бачила. Крім того, зазначила, що напередодні близько 00 год. її син ОСОБА_25 повернувся додому, а вранці разом із ОСОБА_29 поїхав на сезонні роботи в Київ.

Із показань свідка ОСОБА_29 вбачається, що вранці 21 січня 2017 року від ОСОБА_30 , з яким того ж дня мали їхати на сезонні роботи у м.Київ, дізнався про смерть ОСОБА_8 (дослівно «Мішу грохнули в ОСОБА_19 на дачі»), якому про це стало відомо від ОСОБА_1 і ОСОБА_9 , котрих він бачив незадовго на повороті біля магазину. Показав, що напередодні події бачив разом ОСОБА_30 , ОСОБА_9 у шкіряній темній куртці та ОСОБА_8 .

Відповідно до показань допитаного у суді свідка ОСОБА_31 21 січня 2017 року біля 09 години поблизу магазину він зустрів ОСОБА_9 . До них підійшов ОСОБА_16 та запропонував піти до хати-пустки. В кімнаті він побачив труп обличчям донизу в калюжі крові. ОСОБА_20 поміряв пульс та сказав, що той мертвий. Після цього він пішов додому.

Показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_29 щодо обставин до і після події, у тому числі поведінки обвинуваченого, відсутності у будь-кого тілесних ушкоджень, є чіткими та послідовними, узгодженими між собою.

Свідок ОСОБА_33 , працівник швидкої медичної допомоги, показав, що 21 січня 2017 року в період з 01:30 до 03 год. зателефонував невідомий, за голосом – чоловічої статі, який виражався нецензурною лайкою та просив приїхати, оскільки людині погано. На запитання, що саме сталося, відповів: «Приїдеш, побачиш». Ні номера телефону, ні адреси, за якою слід виїхати, особа не надала, тому автомобіль медичної допомоги на даний виклик не виїжджав. Під час розмови чув ще чиєсь, однак не особи, яка телефонувала, тяжке дихання. У якийсь момент почув здаля в телефонній трубці хрип. Вранці після отримання достатньої для виїзду швидкої допомоги інформації на місце події прибув автомобіль швидкої допомоги.

Твердження обвинуваченого про те, що свідок міг помилково сприйняти за хрип людини рипіння снігу під ногами у момент, коли він розмовляв із ним по телефону, свідчать про намагання обвинуваченого ухилитися від відповідальності. Про таке своє припущення під час розгляду провадження вперше в суді ОСОБА_1 не повідомляв.

Листом КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 13.02.2017 №215/1.11, копіями реєстраційного журналу та картки виїзду швидкої допомоги №984 від 21.01.2017 стверджуються показання обвинуваченого про виклик ним швидкої допомоги близько 10 години та констатацію фельдшером смерті ОСОБА_2 .

Згідно із протоколом огляду від 21.01.2017 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 вилучено куртку, штани зі слідами бурої речовини, схожої на кров, та взуття, належні ОСОБА_1 . Згадана слідча дія узаконена ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду від 23.01.2017, якою надано дозвіл на обшук житла за вказаною адресою. Відповідно до ухвали слідчого судді цього ж суду від 23.01.2017 вилучений одяг арештований.

Показання свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , близьких родичів обвинуваченого (матері, сестри та швагра) про відсутність під час пакування вилученого одягу одного із понятих, а саме ОСОБА_37 , яка прийшла пізніше лише для підписання протоколу, не свідчать про недопустимість даного доказу, оскільки вказані свідки ствердили, що саме ці речі пакувалися та опечатувалися слідчим та ще одним працівником поліції, які до їх будинку прийшли без будь-яких (крім папки для паперів) речей.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.01.2017 в дальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_2 навпроти входу до кімнати на відстані 1,5 м до дверного отвору на животі головою до дверного отвору, ногами до маленького стола. В ділянках верхньої та нижньої губи наявні крововиливи, з рота та носа виділяється кров. На підлозі від рота трупа йде у напрямку дверного отвору три стежки бурого кольору. Одяг трупа та ліва частина обличчя просякнута кров`ю. На кистях нашарування речовини бурого кольору. Інших тілесних ушкоджень на доступних для огляду ділянках тіла не виявлено. На момент огляду на столі та біля нього на підлозі стоять порожні пляшки з-під горілки, на двох з яких наявне нашарування речовини бурого кольору. Між столом маленьким і тим, що стоїть з правої сторони від входу, на підлозі нашарування речовини бурого кольору у вигляді крапель. На ліжку, що стоїть з правої сторони від входу, в трьох місцях наявні нашарування речовини бурого кольору у вигляді бризг. На стіні, на шпалерах, на висоті 0,8 м від підлоги нашарування речовини бурого кольору у виді бризг.

Змиви з речовини бурого кольору на вказаних предметах вилучено та згідно із ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду від 23.01.2017 арештовано.

Із висновку судово-імунологічної експертизи №25 від 27.02.2017 вбачається, що кров ОСОБА_2 відноситься до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ситеми АВ0, а кров ОСОБА_1 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0.

Висновками судово-імунологічного експерта №20 від 28.02.2017, №28 від 03.03.2017, №23 від 27.02.2017, №27 від 03.03.2017, №26 від 02.02.2017, №22 від 27.02.2017, №21 від 27.02.2017 стверджено, що кров на одязі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на вилучених у ході огляду місця події змивах може походити від ОСОБА_2 .

Згідно із висновком судово-медичної експертизи №11 від 13.03.2017 (т.2, а.с.227-230) на трупі ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноїдальні крововиливи в обох великих півкулях головного мозку, тотальний дифузно-обмежений крововилив в правій скроневій ділянці, крововилив під тверду мозкову оболонку в правій тім`яно-потиличній ділянці (250 см?), крововиливи в м`які тканини голови, в правий скроневий м`яз, синці та садна голови; закритий перелом кісток носа; синці та садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок. Усі виявлені тілесні ушкодження виникли прижиттєво від численних ударних дій тупих твердих предметів із обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, від ударів кулаками та ногами загальною кількістю не менше десяти, в швидкій послідовності одне за одним та в короткий проміжок часу (декілька хвилин) перед настанням смерті потерпілого. В процесі нанесення та отримання тілесних ушкоджень положення нападаючого та потерпілого по відношенню одне до одного могло змінюватися, враховуючи локалізацію ушкоджень на голові, потерпілий міг знаходитися в вертикальному чи близькому до нього положенні обличчям до нападника.

Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий міг обмежений проміжок часу (кілька хвилин) до втрати свідомості здійснювати обмежені рухи чи розмовляти, малоймовірно – ходити.

Судово-медичних даних про активне чи пасивне переміщення тіла потерпілого ОСОБА_2 , зміну пози трупа, а також переміщення трупа після настання смерті – слідів волочіння не виявлено.

Причиною смерті ОСОБА_2 є закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася забоями головного мозку, крововиливами під оболонки, що призвело до здавлення головного мозку, розвитку травматичного набряку, що і є безпосередньою причиною смерті потерпілого.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_2 , виявлено етиловий спирт з концентрацією, яка відповідає важкому ступеню сп`яніння.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №1 від 16.01.2018 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдальних крововиливів в обох великих півкулях, субдурального крововиливу в правій тім`яно-потиличній ділянці (250 см?), крововиливу в м`які тканини голови, в правий скроневий м`яз, синців та саден голови, крововиливу на губах, утворились як внаслідок контактів із тупими твердими предметами, так і внаслідок падіння ОСОБА_2 з висоти власного зросту з попередньо наданим прискоренням.

Вищенаведені висновки експертів є достатньо обгрунтованими та піддавати їх сумніву підстав немає.

Вказаними висновками та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_27 про відсутність на будь-кому, у тому числі на обвинуваченому та потерпілому до залишення місця події тілесних ушкоджень, спростовується версія обвинуваченого про отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в іншому місці, можливо від ОСОБА_3 .

Так, в обох висновках судово-медичних експертів категорично стверджено, що потерпілий після отриманих тілесних ушкоджень міг кілька хвилин здійснювати обмежені рухи, малоймовірно – ходити. Крім того, згідно з даними акту токсикологічного дослідження потерпілий ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Тому показання обвинуваченого про те, що ОСОБА_2 в такому стані із вказаними тілесними ушкодженнями активно рухався, зокрема двічі нападав на нього, валив його з ніг, а потім підводився із підлоги, суперечать згаданим вище висновкам експертів.

Версія сторони захисту про заподіння тяжких тілесних ушоджень потерпілому ОСОБА_3 грунтується на показаннях свідка ОСОБА_34 , матері обвинуваченого, про те, що наступного дня зранку близько 08 години до неї до хати зайшов ОСОБА_38 у забруденому в глину із зеленкою одязі (глиною із зеленкою побілена груба та піч у старій хаті) та з плямою бурого кольору на светрі в ділянці грудей, що, на її думку, є наслідком бійки з потерпілим. Свідок ОСОБА_36 , чоловік рідної сестри обвинуваченого, показав, що ОСОБА_3 о 08-09 годині ранку не бачив, зустрів його пізніше біля старої хати, одягнутого у темнозелену замшеву куртку, розстебнуту до середини, забруднену в глину на плечах, спині, спереду, а також у світлу кофту з червоними плямами.

Проте, незважаючи на тривале перебування ОСОБА_3 21 січня 2017 року зранку у колі багатьох односельчан, а також працівників поліції, жоден із допитаних у суді свідків не вказав на те, що одяг обвинуваченого був забруднений у глину із зеленкою та з плямами червоного кольору. Вказана обставина свідчить про зацікавленість осіб-родичів обвинуваченого в уникненні ОСОБА_1 кримінальної відповідальності.

Із висновку експерта №11 від 23.01.2017 вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці живота зліва, що належить до легких тілесних ушкоджень, та утворилося від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею без відображення контактуючої поверхні останнього, можливо у ніч 21 січня 2017 року.

Згідно із протоколом №19 від 21.01.2017 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння (т.2 а.с.30) ОСОБА_1 станом на час огляду, а саме 16 год 40 хв, перебував у стані алкогольного сп`яніння (0,6 промілле).

Кількість ударів (не менше десяти), нанесених потерпілому в швидкій послідовності один за одним у різні частини тіла, у тому числі у життєво важливий орган - голову, поведінка обвинуваченого наступного ранку в присутності свідків, зокрема його висловлювання про побиття ним потерпілого, свідчать, на думку суду, саме про умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень і необережне ставлення до наслідків у виді смерті.

Наведені вище обставини, а також наявність у ОСОБА_1 одного синця в ділянці живота, тяжкий ступінь сп`яніння потерпілого, відсутність в останнього будь-яких предметів у руках, свідчать про відсутність у обвинуваченого стану необхідної оборони та, відповідно, спростовують версія захисту про перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови №1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Відповідно до роз`яснень п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №22 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи здоров`я чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості ушкодження, передбачала настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна і могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України.

Таким чином, будь-яких об`єктивних даних про наявність в діях обвинуваченого складу одного із злочинів, передбачених ст.ст.119, 123, 124 чи 128 КК України, матеріали кримінального провадження не містять.

Із висновку судово-психіатричного експерта №49 від 16.02.2017 вбачається, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованих дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і кваліфікує такі його дії як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є закінченим тяжким злочином, бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, як такий, що зловживає спиртними напоями, будучи особою молодого віку, суспільно-корисною працею не займається.

До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема намагання останнього викликати швидку медичну допомогу загиблому.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням принципу справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.121 КК України.

На думку суду, таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім як для виправлення обвинуваченого, так і запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону від 26.11.2015) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом установлено, що до обвинуваченого згідно із ухвалою Ратнівського районного суду від 23 січня 2017 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався до 19 листопада 2019 року, тобто до заміни згідно з ухвалою Ратнівського районного суду від 19.11.2019 вказаного запобіжного заходу на домашній арешт.

З огляду на обов`язковий для застосування судами правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 (провадження №13-31кс18), суд зараховує обвинуваченому до строку покарання строк попереднього ув`язнення із 21 січня 2017 року по 19 листопада 2019 року із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Запобіжного заходу на час вступу вироку в законну силу суд не застосовує з огляду на закінчення 13 грудня 2020 року строку домашнього арешту та відсутність клопотань прокурора про продовження такого строку чи обрання запобіжного заходу.

Доля речових доказів вирішена вироком Ратнівського районного суду від 03.07.2018, залишеним без змін у цій частині вироком Волинського апеляційного суду від 14.11.2018, на підставі яких відповідний лист про виконання вироку щодо речових доказів скеровано до Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області. Відтак долю речових доказів цим вироком суд не вирішує.

Оскільки виданий на підставі згаданих вище вироку Ратнівського районного суду від 03.07.2018 та вироку Волинського апеляційного суду від 14.11.2018 виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави 20139,15 грн. витрат на залучення експертів повернуто без виконання, тому вказані витрати слід стягнути із обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_17 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_1 до строку відбування покарання за даним вироком строк його попереднього ув`язнення за період з 21 січня 2017 року по 19 листопада 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_17 на користь держави 20139 (двадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 15 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун