Вирок № 93595921, 16.12.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/3405/19

1-кп/154/71/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р., Павлович Ю.М.,

прокурора Трофімука О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сорочук М.С.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої – адвоката Антонюка О.С.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду кримінальне провадження №12019030060000567 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, громадянина України, українця, раніше неодноразово судимого: 28.03.2008 р. Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із іспитовим строком на 2 роки; 02.07.2008 р. Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 296 КК України на підставі ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 16.05.2012 р. Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст. 296, ч.3 ст. 296 КК України на підставі ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України,

в с т а н о в и в:

22 серпня 2019 року, близько 04 години, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи гарантоване ст. 30 Конституції України право громадян на недоторканість житла, без згоди власника, за відсутності визначених для цього законом підстав, шляхом відкриття незачинених вхідних дверей, незаконно проник до квартири АДРЕСА_2 , яка належиться на праві власності громадянці ОСОБА_3 і перебуває у фактичному користуванні її доньки ОСОБА_2 .

Крім того, 22 серпня 2019 року, близько 04 години, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , керуючись низькими спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, застосовував фізичне насильство щодо колишньої співмешканки ОСОБА_2 , з котрою раніше перебував у близьких стосунках, а саме повалив на ліжко та утримуючи в лежачому положенні вчинив активні дії сексуального характеру відносно останньої. Так, використовуючи свою перевагу в силі по відношенню до вказаної особи, не реагуючи її неодноразові прохання та вмовляння припинити зазначені протиправні дії, подолавши її опір, здійснив вагінальне проникнення в тіло ОСОБА_2 з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), внаслідок чого принизив її гідність та спричинив фізичний біль й моральні страждання.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України не визнав та просить виправдати його у вчиненні даних злочинів. Пояснив, що з 2016 р. він проживав разом із ОСОБА_2 . Неодноразово між ними були сварки після яких вони припиняли спільне проживання, однак потім знову мирились і продовжували проживали разом. 22.08.2019 р. він пішов до ОСОБА_2 . Постукав у двері, однак ніхто не відкрив дверей. Оскільки двері не були закриті на замок, тому він взяв за ручку дверей, відкрив їх та зайшов у квартиру. ОСОБА_2 була у кімнаті. Вона просила його залишитись із нею. Він не хотів, однак погодився. ОСОБА_2 сказала, що різала собі ноги, бо взнала, що він має одружуватись. ОСОБА_2 обійняла його, після чого відбувся статевий акт за її згодою. Під час статевого акту ОСОБА_2 сказала, що не хоче продовження статевого акту. В сусідній кімнаті спав син ОСОБА_2 , котрий проснувся. Після чого вони всі разом пішли на кухню, де пили чай. ОСОБА_2 почала поводити себе неадекватно, ображати його. Вважає, що ОСОБА_2 обурило те, що він мав одружитись і вона вирішила йому за це помститись і написала заяву в поліцію про згвалтування. Підтвердив, що не було згоди на проникнення у квартиру, а також, що перед даною подією він вживав алкоголь. Зазначає, що не гвалтував ОСОБА_2 , тому просить виправдати його у вчиненні даних злочинів.

Проте показання дані обвинуваченим ОСОБА_1 , що він не вчиняв інкриміновані йому кримінальні правопорушення не відповідають обставинам кримінального провадження та повністю спростовуються іншими належними, допустимими, достовірними доказами по справі, надані з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинене діяння.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України, його вина підтверджується наступними дослідженими та перевіреними доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що із ОСОБА_1 вона проживала до лютого 2019 р. Оскільки ОСОБА_1 побив її в присутності дитини, тому з лютого 2019 р. вони припинили відносини та перестали проживати разом. Влітку 2019 р. вона бачила сестру ОСОБА_1 , котра повідомила, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні від наркоманії. 22.08.2019 р., близько 4 год. вона почула, що у її квартирі відкрились та відразу закрились вхідні двері. В цю ніч вона забулась закрити двері на ключ. Побачила, що у квартиру зайшов ОСОБА_1 , котрий перебував в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 почав розпитувати її з ким у неї були статеві відносини за період коли вони не були разом. Сказав, що хоче із нею статевих відносин. Оскільки вона не хотіла цього, тому почала відштовхувати його. Однак ОСОБА_1 штовхнув її та вдарив рукою у ліву щоку, так як вона відштовхнула його та не хотіла із ним статевих відносин. Після чого він вдарив рукою у ключицю та повалив її на ліжко, а також тримав її за волосся, внаслідок чого вона зазнала фізичного болю. Потім він зняв із нею футболку і труси та проти її волі вчинив статевий акт. Вона просила ОСОБА_1 не робити цього, однак він її не слухав. Зазначила, що коли ОСОБА_1 перебуває у нетверезому стані то він є дуже агресивний, тому боялась і не кричала. Також у сусідній кімнаті спав її син і вона не кричала, так як боялась, що розбудить дитину, котрий також міг злякатись поведінку ОСОБА_1 . Через деякий час вона сказала, що хоче вийти на кухню і ОСОБА_1 її відпустив. Однак вона пішла в кімнату до сина і ОСОБА_1 прийшов до них. При дитині він вже не вів себе агресивно. Син сказав, щоб ОСОБА_1 пішов із квартири, бо бачив, як він ображає його маму, тобто її. Син сказав, що хоче їсти, тому вони пішли на кухню. Після чого вона із сином пішла у спальню і за ними пішов ОСОБА_1 , який в кімнаті почав її стягувати із ліжка та просив йти в іншу кімнату для продовження дій сексуального характеру. Оскільки вона не бажала цього робити, тому сказала ОСОБА_1 покинути квартиру, на що він повідомив, що йде, однак ще повернеться. Після чого вона відразу зателефонувала своїй подрузі ОСОБА_4 та розповіла про дану подію. Крім того, вона телефонувала своєму дядькові ОСОБА_5 , щоб розповісти про подію, однак ще було рано і він не взяв трубку. Тоді вона зателефонувала до ОСОБА_6 , котрий є знайомий її дядька та розповіла про дану подію. ОСОБА_6 приїхав до неї та завіз її до дядька, котрому вона розповіла про обставини події. Заяву про вчинення щодо неї злочину написала в поліцію в цей же день. Також пояснила, що в цей день вона не давала дозволу ОСОБА_1 заходити у квартиру. У даній квартирі не було речей ОСОБА_1 , а також він не має ключів від даного помешкання. Не бачила ОСОБА_1 і не спілкувалась з ним з лютого 2019 р. Також зазначила, що коли вони проживали разом, то ОСОБА_1 наносив їй удари по обличчю в присутності дитини. Після згвалтування вона зверталась до невролога, оскільки у неї погіршився психологічний стан, де вона лікувалась 5 місяців. Крім того повідомила, що після затримання ОСОБА_1 на її мобільний телефон ОСОБА_1 відправив СМС в якому запитував, чи вона хоче, щоб він був засуджений. Також до неї телефонували друзі ОСОБА_1 , його племінник, котрі просили забрати заяву із правоохоронних органів. Просить призначити суворе покарання.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що в серпні 2019 р. до нього приїхала ОСОБА_2 та повідомила, що її вночі згвалтував ОСОБА_1 . Вона була заплакана, налякана. Казала, що боїться ОСОБА_1 та запитувала, що їй робити. На що він запропонував їй звернутись із заявою у поліцію.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що ОСОБА_2 є його колега по роботі. Близько 06 год. 22.08.2019 р. до нього зателефонувала ОСОБА_2 та просила приїхати до неї, оскільки її згвалтував колишній співмешканець ОСОБА_1 . Коли він приїхав до неї то вона була заплакана, боялась, що до неї знову повернеться ОСОБА_1 . Розповіла, що вночі забула закрити вхідні двері на ключ і ОСОБА_1 зайшов до неї у квартиру та застосувавши фізичне насильство згвалтував її. Казала, що не запрошувала ОСОБА_1 у квартиру, оскільки з ним давно не спілкувалась, а також не давала згоди на статевий акт, однак ОСОБА_1 брав її за волосся та примушував її до статевого акту. Разом із ОСОБА_2 він поїхав до ОСОБА_5 , котрий є її дядьком, який запропонував ОСОБА_2 подати в поліцію заяву про вчинення злочину. Зранку цього ж дня він спілкувався із сином ОСОБА_2 , який повідомив йому, що до них приходив дядя ОСОБА_7 і тягав маму за волосся. Так як він злякався, тому накрився покривалом і не виходив з кімнати. Відомо, що ОСОБА_2 зверталась за допомогою до психіатрів у клініку «Благомед» з приводу психологічного стану, викликаного даною подією.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що близько 6 год. 22.08.2019 р. до неї зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що без її дозволу, вночі у її квартиру проник ОСОБА_1 та із застосуванням фізичного насильства згвалтував її. Розповідала, що ОСОБА_1 вдарив її та тягнув за волосся. Вона плакала та була дуже схвильована. Була очевидцем, як і раніше ОСОБА_1 штовхав ОСОБА_2 , на що йому робили зауваження. Також ОСОБА_2 розповідала їй, що ОСОБА_1 раніше також її бив. ОСОБА_1 дуже сильно ревнував ОСОБА_2 до інших чоловіків. ОСОБА_2 боялась ОСОБА_1 . Перед цією подією ОСОБА_2 не спілкувалась із ОСОБА_1 , оскільки мала дружні відносини із іншим чоловіком. Після даної події ОСОБА_2 лікувалась і це лікування було пов`язано із її психологічним станом, який у неї виник внаслідок згвалтування.

Суд не вбачає підстав для ненадання показанням потерпілої ОСОБА_2 та даних свідків доказового значення, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами та повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є належними, допустимими, достовірними і підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України.

Безпідставними є доводи захисника Сорочук М.С. про те, що показання потерпілої ОСОБА_2 є неналежними та недопустими доказами з тих підстав, що потерпіла відмовилась відповідати на запитання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, а також стороні захисту було відмовлено у перехресному допиті потерпілої, оскільки під час судового розгляду, після прямого допиту потерпілої, судом було надано можливість перехресного допиту потерпілої.

У ст. 56 КПК України визначені права потерпілого, серед яких є право потерпілого давати пояснення, показання або відмовитись їх давати. Тобто відмова потерпілої від дачі пояснень, показань є її правом, і суд не вправі примушувати потерпілу до дачі нею показань у кримінальному провадженні у випадку її відмови від дачі таких показань. Тому відмова потерпілої від давання показань, чи відповідей на запитання захисника, обвинуваченого не свідчить про порушення судом права обвинуваченого на перехресний допит, оскільки це є право потерпілої, та не є істотним порушенням прав і свобод людини. Таким чином наведені захисником обставини не є підставою для визнання показань потерпілої ОСОБА_2 неналежними та недопустими доказами.

Крім показань потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях підтверджується наступними перевіреними та дослідженими доказами:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.08.2019 р., з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 повідомила працівників поліції про те, що 22.08.2019 р. ОСОБА_1 перебуваючи у кв. АДРЕСА_2 застосувавши до неї фізичне насильство, згвалтував її.

а.к.п. 190;

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.09.2019 р., з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 повідомила працівників поліції про те, що 22.08.2019 р. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, незаконно проник у кв. АДРЕСА_2

а.к.п. 193;

протоколом огляду місця події від 22.08.2019 р. та фототаблицею до нього відповідно до якого у спальній кімнаті кв. АДРЕСА_2 на постільній білизні, бильці ліжка виявлено сліди крові.

а.к.п. 195-202;

висновком експерта від 06.11.2019 р. та ілюстративної таблиці до нього, який підтверджує, що виявлена кров фрагменті марлевої серветки зі змивом, підодіяльнику, простині, наволочці з тканини білого, сірого, фіолетового, чорного кольорів, наволочці з тканини білого, червоного та синього кольорів походить від обвинуваченого ОСОБА_1 . Походження даної крові від потерпілої ОСОБА_2 виключається.

а.к.п. 222-237;

висновком експерта від 11.11.2019 р. та ілюстративної таблиці до нього, який підтверджує, що виявлена кров на футболці ОСОБА_2 походить від обвинуваченого ОСОБА_1 . Походження даної крові від потерпілої ОСОБА_2 виключається.

а.к.п. 240-248;

висновком експерта від 22.08.2019 р. №96, відповідно до якого на тілі ОСОБА_2 виявлено синці тулуба, правого плеча, котрі могли утворитись внаслідок контактів з тупими твердими предметами з обмеженою контактною поверхнею, котрий підтверджує правдивість показань потерпілої ОСОБА_2 про обставини вчинення згвалтування.

а.к.п. 250;

При цьому покликання захисника Сорочук М.С. про відсутність тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів потерпілої ОСОБА_2 не спростовує винуватість ОСОБА_1 , оскільки об`єктивна сторона злочину, передбаченого за ч.2 ст. 152 КК України, визначає вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).

Таким чином з об`єктивної сторони згвалтування не передбачає обов`язкового спричинення особою тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів, а передбачає вчинення особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.

Тобто, сам факт відсутності вільного волевиявлення особи (добровільної згоди) на вчинення відносно неї дій сексуального характеру є згвалтуванням і наявність чи відсутність тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів при згвалтуванні не визначають об`єктивну сторону згвалтування, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.

Також надані суду листи потерпілої ОСОБА_2 , котрі адресовані обвинуваченому ОСОБА_1 12.02.2017 р. підтверджують, що між потерпілою та обвинуваченим задовго до цієї події дійсно були дружні стосунки, однак вони не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушенях.

Крім того, показання свідка ОСОБА_8 не мають доказового значення, оскільки в судовому засіданні свідок пояснив, що їй не відомі обставини події 22.08.2019 р. Показання свідка про характер відносин між обвинуваченим та потерпілою не є даними на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, а також не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Оцінивши кожний досліджений та перевірений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), з якою винний перебував у близьких відносинах є доведеною та квалфікує його дії за ч.2 ст. 152 КК України.

Також суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у незаконному проникненні до житла є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки ОСОБА_1 без згоди власника (володільця) житла проник у житло.

Обставин, що пом”якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння та рецедив злочину.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема, що кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 152 КК України є тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 162 КК України є кримінальним проступком, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, котрі обтяжують покарання.

При обранні виду і строку покарання суд бере до уваги досудову доповідь відповідно до якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення волі не можливе та становить небезпеку для суспільства. Фактор ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, а також ризик небезпеки для суспільства є високими.

Також суд враховує особу обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря наркогола, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі і тяжких, судимість за які не знята та не погашена, після реального відбуття покарання у виді позбавлення волі знову вчинив умисний тяжкий злочин, що підтверджує відсутність позитивних змін в його особистості після відбуття покарання й неготовність, небажання до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, стійку направленість на вчинення злочинів, підвищену суспільну небезпеку, тому суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначає покарання у виді позбавлення волі.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Речові докази вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Судові витрати стягнути із обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 152, ч.1 ст. 162 КК України та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 9 місяців;

за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 9 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 за цим вироком рахувати з 16 грудня 2020 р., зарахувавши у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 22 серпня 2019 року по 16 грудня 2020 р. із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази – два змиви речовини бурого кольору, марлеві бинти, два контрольні зразки бинту, підодіяльник, простинь, 3 наволочки, скляну кружку, труси ОСОБА_1 , труси та футболку ОСОБА_9 , зішкріб з уретри, відбиток статевого члена, сліди рук, зразки крові ОСОБА_1 , зразки букального епітелію ОСОБА_1 , відбитки з присінки піхви, мазки з переднього та заднього склепіння, зрізи нігтьових пластин рук, відбитки рук ОСОБА_2 , кров ОСОБА_2 на 2 бинтах, 2 контрольні зразки бинту, зразки букального епітелією з ватним тампоном ОСОБА_2 – знищити. Паспорт громадянина України для виїзду закордон на ім`я ОСОБА_1 залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави 5579,73 грн. витрат пов`язаних із залученням експерта для проведення судово-імуннологічної експертизи від 06.11.2019 р., 628,04 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи, 5149,78 грн. за проведення судово-імуннологічної експертизи від 11.11.2019 р.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук